Вирок № 81269521, 19.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10042/18

Провадження № 1-кп/127/446/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

секретаря Кислиці К.О.,

за участю прокурора Лащук О.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018020010000739 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше засудженого:

21.12.2015 року вирком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна;

25.01.2018 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до п’яти років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком три роки;

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням ОСОБА_2 обвинувачується у наступному. 23.02.2018 року близько 19:00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходився за адресою: м. Вінниця вул. 600-річчя, 64 кв. 14, де він на той час проживав. В приміщенні кімнати вищевказаної квартири, між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3, яка є інвалідом ІІ групи, виникла сварка. В ході сварки в ОСОБА_2 виник умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Реалізовуючи свій злочинний умисел, розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи, що в приміщенні кімнати знаходиться малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 один удар кулаком лівої руки в лобну ділянку голови, від якого остання втратила рівновагу та впала на підлогу. Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, наніс ряд ударів кулаками обох рук в область голови ОСОБА_3, яка сиділа на підлозі та намагалася закриватись руками. Далі ОСОБА_2 почав наносити ОСОБА_3 ряд хаотичних ударів в область голови обома ногами, а потім взяв потерпілу рукою за потиличну частину голови та ударив лівою частиною лобної ділянки голови об кут тумби.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана м’яких тканин лобної ділянки голови зліва.

Відповідно до висновку експерта № 373 від 22.03.2018 року, вищевказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров’я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах не визнав, надав суду наступні показання. На той час він проживав разом зі своїми дружиною ОСОБА_3, їх сином та бабусею дружини. Дитиною займався тільки він один, виконував всі батьківські та материнські обов’язки.

В той день він прийшов додому, почав стукати в двері, від чого дитина почала плакати. ОСОБА_3 відчинила йому двері. Через це у нього з дружиною виникла сварка. При цьому він не перебував в стані алкогольного сп’яніння, головою об кут тумби потерпілу не бив, ногами удари не наносив. Потім приїхали працівники поліції та забрали його у відділ поліції.

Коли він повернувся з поліції додому, то бабуся повідомила, що ОСОБА_3 перебуває в лікарні. Йому також відомо, що його дружина ходила до слідчого та прокурора, в квартирі проводили слідчий експеримент.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні надала суду наступні показання. 23.02.2018 року приблизно о 19-20 год. її чоловік ОСОБА_2, з яким вона проживала на той час, прийшов додому в стані алкогольного сп’яніння та ліг на диван. Далі чоловік почав на неї нецензурно лаятися, тому вона взяла дитину та пішла в свою кімнату, зачинивши двері на засув.

Через деякий час вона вийшла, а ОСОБА_2 ударив її кулаком по обличчю. Від даного удару вона упала. Далі ОСОБА_2 схопив її за волосся, ударив головою об кут тумбочки та почав хаотично наносити їй удари руками та ногами. При цьому вона лежала на підлозі. Коли ОСОБА_2 відволікся, вона піднялася та побігла до ванної кімнати, щоб там зачинитися. Її чоловік побіг за нею, а по дорозі відштовхнув її бабусю, яка вийшла її захистити. В цей час у двері постукали працівники поліції. Тоді ОСОБА_2 припинив її бити, взяв за руки її і дитину, привів у велику кімнату та сказав, що все буде гаразд, не потрібно відчиняти двері. В подальшому працівники поліції подзвонили на міський телефон, вона підняла слухавку та, під тиском ОСОБА_2, повідомила, що все гаразд. Однак поліція наполягала, щоб вони відчинили двері. ОСОБА_2 наказав їм нічого не розповідати поліції, а сам пішов відчиняти двері. В подальшому, працівники поліції забрали її чоловіка, а їй порадили викликати швидку допомогу, що вона і зробила. Близько 23 години вона перебувала в лікарні, де їй надали медичну допомогу. від госпіталізації вона відмовилася.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4, яка суду надала наступні показання. Сім’я ОСОБА_2 проживає по-сусідству з нею. На той час в квартирі проживали ОСОБА_3, її син, чоловік та бабуся. Їй не відомо, які стосунки були в сім’ї останніх.

Одного дня вона чула гуркіт в квартирі ОСОБА_3, там щось падало та було чути крики ОСОБА_3. Потім у вікно вона побачила, що до ОСОБА_3 приїхала поліція.

Шум в квартирі ОСОБА_3 вона чула неодноразово.

Одного разу ОСОБА_3 прийшла до неї та попросила дати їй мобільний телефон, пояснивши, що ОСОБА_2 побив її і зачинився в квартирі з дитиною. ОСОБА_3 телефонувала батькові ОСОБА_5 та просила забрати її до себе.

Сварки в сім’ї ОСОБА_3 відбувалися періодично аж до приїзду матері ОСОБА_6 з-за кордону. Після конфліктів, які відбувалися між подружжям ОСОБА_3, останні поводилися, наче нічого не сталося, виходили разом гуляти. Обидва батьки гарно ставилися до їх дитини, гуляли з нею також обидва.

Вона бачила ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння лише один раз, однак сусіди говори, що п’яний він перебував часто.

В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- витяг з кримінального провадження від 11.09.2018 року;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_3 просить вжити заходи до ОСОБА_2, який 23.02.2018 року за місцем їх спільного проживання наніс їй тілесні ушкодження;

- постанова слідчого Соя Р.М. про призначення СМЕ від 15.03.2018 року;

- висновок експерта № 373 від 22.03.2018 року, згідно якого в ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана м’яких тканин лобної ділянки голови зліва. Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету, по давності утворення могли бути спричинені 23.02.2018 року, за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров’я. Характер і локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 свідчать про травматичну дію (удар) з прикладанням сили у лобну ділянку голови тупим предметом.

- заява ОСОБА_7 від 28.03.2018 року;

- протокол проведення слідчого експерименту від 28.03.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_3, згідно якого остання розповідала про події, які відбувалися в її квартирі 23.02.2018 року та показувала яким чином та де ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження. Також в судовому засіданні було переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії;

- заява ОСОБА_7 від 16.04.2018 року;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.04.2018 року за участю свідка ОСОБА_7, згідно якого остання розповідала про події, які відбувалися в її квартирі 23.02.2018 року. Також в судовому засіданні було переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії;

- виписка із медичної карти хворого від 14.02.2018 року, згідно якої в ОСОБА_3 встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки;

- довідка КЗ ВОНД «Соціотерапія», згідно якої 24.02.2018 року о 01:10 год. в ОСОБА_2 виявлено стан алкогольного сп’яніння середнього ступеня;

- постанова про призначення групи прокурорів;

- довідка КЗ ВОНД «Соціотерапія» від 15.04.2019 року.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.

Злочин, передбачений частиною другою статті 125 КК України є умисним злочином з матеріальним складом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, законодавець, крім іншого, визначив наступні: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов’язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Таким чином сторона обвинувачення зобов’язана довести поза розумним сумнівом, що ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров’я за тих обставин, які описані в обвинувальному акті.

В судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що 23.02.2018 року близько 19 години ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які на той час проживали однією сім’єю, перебували за місцем свого проживання у квартирі №14, що по пр. Юності в будинку №64 у м. Вінниці, де між ними виник конфлікт.

При цьому потерпіла ОСОБА_3 стверджувала, що ОСОБА_2 її побив, внаслідок чого в неї були тілесні ушкодження та вона змушена була звернутися за медичною допомогою. Обвинувачений ОСОБА_2 факт побиття заперечував, стверджував, що він тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_3 не наносив.

Свідок ОСОБА_7 не була допитана в судовому засіданні, оскільки є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_5, тому не могла прибути до зали суду. Таким чином, суд не бере до уваги протокол слідчого експерименту, оскільки свідок в судовому засіданні не допитувалася.

Наявність в потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень могла б свідчити про те, що ОСОБА_2 в ході сварки наносив їй удари, а також надала би можливість перевірити, чи механізм їх нанесення відповідає описаному потерпілою. Тяжкість та характер тілесних ушкоджень може бути встановлений у кримінальному провадженні лише висновком судово-медичної експертизи, яка має бути проведена відповідно до вимог процесуального закону.

Для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України суд має встановити, яку саме шкоду (вид та розмір) було заподіяно потерпілому вчиненим злочином, оскільки в даному випадку заподіяння шкоди саме у вигляді легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я є обов’язковою ознакою цього злочину. За відсутністю хоча б однієї обов’язкової ознаки злочину, склад злочину є відсутнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов’язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо, крім іншого, встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Зазначена норма Закону вказує на те, що суд зможе правильно кваліфікувати дії обвинуваченого за ст. 125 КК України, а також за іншими статтями Кримінального кодексу, диспозиція яких містить наслідком тілесні ушкодження, тільки за наявності висновку експерта, до компетенції якого і належить визначати ступень тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки навіть наявність медичних документів не надасть суду такої можливості.

Як доказ наявності в потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також для визначення ступеню їх тяжкості прокурором надано висновок експерта № 373 від 16.03.2018 р. - 22.03.2018 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 наведеної вище статті суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, які були предметом дослідження в судовому засіданні, висновок експерта № 373 від 16.03.2018-22.03.2018, що покладений в основу обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст.125 КК України, отриманий не на підставі ухвали слідчого судді, оскільки така ухвала суду не надавалася, а також не була пред’явлена стороні захисту, а на підставі постанови слідчого Соя Р. М. від 15.03.2018. Проте у самому висновку зазначено, що експертиза проводилася на підставі того ж слідчого Соя Р. М. від 01.03.2018 року. Оригінал постанови слідчого від 01.03.2018 року також відсутній.

Таким чином суд вважає, що судово-медична експертиза у даному кримінальному провадженні проводилася з грубим порушенням вимог КПК України та з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а тому висновок експерта № 373 від 16.03.2018 року - 22.03.2018 року є недопустимим доказом, і судом до уваги не береться.

Враховуючи, що стороною обвинувачення не надано висновку експерта щодо наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень в потерпілої ОСОБА_3, який суд міг би визнати прийнятним та допустимим доказом, суд позбавлений можливості визначити таку важливу обставину, як ту, яка шкода була заподіяна потерпілій в результаті вчинення відносно неї кримінального правопорушення.

Злочин, передбачений статтею 125 КК України є злочином з матеріальним складом. Диспозиція наведеної статті містить таку обов’язкову ознаку як наслідки, і саме від них залежить правильності кваліфікації дій винної особи.

Відповідно до ст. 337 КПК, яка визначає межі судового розгляду, він проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення та потерпілим не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а тому його слід виправдати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України виправдати в зв’язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя :