Рішення № 81268605, 12.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/478/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Школа Ларус", м. Харків до ФОП Волощука Михайла Івановича, м. Харків про стягнення 9459,65 грн. за участю представників:

позивача - Долженко В.В. (керівник), паспорт, серія НОМЕР_1 виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області від 29.06.00р.; Друшляков С.І., довіреність № 1/04-1 від 01.04.19р.;

відповідача - Волощук М.І. (особисто), паспорт, серія НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 24.03.16р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Школа Ларус" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Волощука Михайла Івановича (відповідача) про стягнення 9 459,65 грн., з яких: 8 750,00 грн. - передплата за Договором на розробку сайту № 30082018 від 30 серпня 2018 року, 655,00 грн. - пеня та 54,65 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 21.02.19р. позовну заяву ТОВ "Школа Ларус", м. Харків залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

28.02.19р. позивач надав суду докази оплати судового збору в сумі 159,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "01" квітня 2019 р. о 12:00 год.

Ухвалою суду від 01.04.19р. за клопотання позивача відкладено розгляд справи на "04" квітня 2019 р. об 11:00 год.

В судовому засіданні 04.04.19р. відповідач просив суд надати час для підготовки відзиву на позов, про що надав відповідну заяву, у зв'язку з чим оголошено перерву до 12 квітня 2019 року о 12:00 год.

12.04.19р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву в яких вказує, що ним виконано вимоги договору щодо передачі технічного завдання та виконано перший та другий етапи розробки сайту. Дані заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.19р. підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.19р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

30 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШКОЛА ЛАРУС» та ФОП Волощук М.І. було укладено договір №30082018 на розробку сайту.

У відповідності до п. 2.1.1. договору №30082018 на розробку сайту Виконавець зобов'язаний:

«провести підготовчу роботу, здійснивши узгодження з Замовником положень Технічного завдання, у разі потреби провести інтерв'ювання осіб, зазначених Замовником, з метою найбільш точного опису вимог до створюваного Сайту. На підставі отриманих даних розробити Технічне завдання відповідно до побажань Замовника. Підсумком цієї етапу є підписана Сторонами Технічне завдання.»

п. 2.1.2. - «розробити Дизайн-концепцію Сайту Замовника відповідно до Технічного завдання та цим Договором. Дизайн-концепція Сайту затверджується Сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін і скрапленим печатками дизайну головної сторінки сайту і однією з внутрішніх сторінок сайту, розміщених на паперовому носії;».

п. 2.1.3. - «здійснити Збірку Сайту Замовника відповідно до Технічного завдання, затвердженим Дизайн-концепцією Сайту і цим Договором. Після закінчення робіт по справжньому етапу робіт Сторони підписують Акт здачі-приймання робіт.».

Згідно з п. 2.4. «Виконавець приступає до виконання робіт за даною угодою з дати, наступної за датою отримання ним підтвердження про здійснення Замовником авансового платежу, передбаченого пунктом 4.1. справжньої угоди.»

31 серпня 2018 року позивач перерахував на рахунок відповідача передплату у розмірі 8750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень) 00 коп. На підтвердження чого, позивачем надано виписку з банківського рахунку (док. №6 від 31.08.2018 року рахунок 26002011121760 ПАТ «КРЕДОБАНК».

Відповідно до п.2.5. договору «Роботи Виконавця по розробці Технічного завдання виконуються в строк двох робочих днів з дати початку виконання робіт за цим Договором відповідно до п.2.4. справжньої угоди. Роботи Виконавця по розробці Дизайн-концепції сайту та роботи по Збірці Сайту виконуються в терміни, зафіксовані в Технічному завданні. При цьому в терміни виконання робіт, зазначені в цьому Договорі та Технічному завданні, не включається час, необхідний Замовнику для приймання робіт і / або затвердження Технічного завдання та Дизайн-концепції сайту та час, необхідний замовнику для падання Інформаційних матеріалів.»

Відповідно до п. 3.1 договору Виконавець був зобов'язаний:

«3.1.1. створити робочу групу по проекту Замовника;

3.1.2 призначити відповідальних менеджерів;

3.1.3 якісно і в передбачені цим Договором і Технічним завданням терміни виконувати роботи, передбачені цим Договором;

3.1.4. своєчасно надавати Замовнику доступ до результатів робіт за умови виконання Замовником зобов'язань по відношенню до Виконавця відповідно до умов цього Договору;

3.1.5. на вимогу Замовника інформувати Замовника про хід робіт.».

Згідно п. 6.1. договору Здача-приймання робіт проводиться:

« Здача робіт за даною угодою проводиться Виконавцем в установлені цим Договором терміни в наступному порядку:

- Розроблене Виконавцем Технічне завдання надається Замовнику на затвердження на паперовому носії;

- Дизайн-концепція Сайту надається на затвердження Замовнику на паперовому носії або іншому погодженому Сторонами в Технічному завданні вигляді;

- Сайт передається Замовнику за Актом здачі-приймання робіт у вигляді копії файлового архіву і SQL-дампа».

Згідно п. 9.3. договору - «Сторони мають право достроково розірвати цей Договір в порядку і на підставах, передбачених цим Договором та Цивільним Кодексом України.».

З огляду на вищенаведене 11 жовтня 2018 року позивач направив претензію №1 в якій вимагав розірвати договір та повернути передплату за договором.

Дана претензія була залишено відповідачем без відповіді.

Станом на час звернення позивача до суду відповідачем не надано суду доказів виконання умов договору.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Посилання відповідача в заперечення на те, що ним було виконано вимоги договору щодо передачі технічного завдання та виконано перший та другий етапи розробки сайту, не підтверджується матеріалами справи.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 8750,00 грн. передплати та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення передплати за договором у сумі 8750,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8750,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 655,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в договорі не передбачено стягнення пені, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 655,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 54,65 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 54,65 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ФОП Волощука Михайла Івановича на користь ТОВ "Школа Ларус" суму попередньої оплати в розмірі 8 750,00 грн.; 3% річних в сумі 54,65 грн.; судовий збір в сумі 1787,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 655,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.19р.

Суддя Л.В. Шарко