Рішення № 81265844, 15.04.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/169/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Фурсяка Андрія Михайловича,

до відповідача - 2: ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/0009/238124 від 23.09.2014 року та № 011/333227/258024 від 23.12.2014 року у солідарному порядку,

представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: Фурсяк А.М., паспорт НОМЕР_5 від 10.05.2002 року,

від відповідача-2 : ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_6 від 04.06.2004 року,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Фурсяка Андрія Михайловича (відповідач-1) та ОСОБА_3 (відповідач-2), в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №011/0009/238124 від 23.09.2014 року у розмірі 113 608,64 грн, з яких: 74 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 39 608,64 грн - заборгованість за відсотками, а також за кредитним договором №011/333227/258024 від 23.12.2014 року у розмірі 99 747,03 грн, з яких: 66 000,00 грн - заборгованості за кредитом та 33 747,03 грн - заборгованість за відсотками.

Частинами 6, 7 ст. 176 ГПК України передбачено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

У зв'язку з тим, що відповідачем-2 у справі № 918/161/19 є фізична особа, що не є підприємцем, Господарський суд Рівненської області 15.03.2019 року звернувся до Управління Державної міграційної служби у Рівненській області з проханням надати у п'ятиденний строк з дня отримання звернення суду інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

28.03.2019 року на адресу суду з Управління Державної міграційної служби у Рівненській області надійшла інформація про те, що за даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області фізична особа ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.04.2019 року.

У підготовчому засіданні 15.04.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Як вбачається з позовної заяви, 23.09.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-09-1-0/07-199 Кредитний договір №011/0009/238124 (кредитний договір-1), за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу - 1 кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування: 100 000,00 грн строком до 23.08.2018 року, а відповідач-1 зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19,00% річних комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Проте, всупереч вимозі п. 1.11. кредитного договору-1, відповідач - 1 не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснив погашення кредитної заборгованості згідно з Графіком погашення кредиту.

23.09.2014 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором-1 між позивачем та відповідачем - 2 укладено договір поруки №12/01-09-1-0/07-202 (договір поруки), за умовами якого відповідач - 2 зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем - 1 за виконання ним своїх зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов договору.

11.11.2016 року у зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 умов кредитного договору-1 в частині несплати періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на його адресу та адресу поручителя направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором-1, в яких встановлено строк для добровільного врегулювання заборгованості протягом 60 днів, проте вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

23.12.2014 року позивачем та відповідачем-1 укладено в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-09-1-0/07-199 від 23.09.2014 року Кредитний договір №011/333227/258024 (кредитний договір-2), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу - 1 кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування: 100 000,00 грн строком до 23.08.2018 року, а відповідач - 1 зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19,00% річних комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

23.09.2014 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором-2 між позивачем та відповідачем - 2 укладено договір поруки №12/01-09-1-0/07-279 (договір поруки-2), відповідно до умов якого відповідача-2 зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем - 1 за виконання ним своїх зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов договору..

11.11.2016 року у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору-2 в частині несплати періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідачів направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - 2, в яких встановлено строк для добровільного врегулювання заборгованості протягом 60 днів, які залишені без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що станом на 26.02.2019 року у відповідача-1 існує заборгованість перед позивачем за кредитним договором №011/0009/238124 від 23.09.2014 року в сумі 113 608,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 74 000, 00 грн, заборгованість за процентами - 39 608, 64 грн, у тому числі прострочена заборгованість за процентами - 38 568,58 грн, а також за кредитним договором № 011/333227/258024 від 23.12.2014 року в сумі 99 747,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 66 000, 00 грн, заборгованість за процентами - 33 747,03 грн, у тому числі прострочена заборгованість за процентами - 33 025,55 грн.

Зважаючи, що відповідачі своїх зобов'язань не виконали, відтак позивач просить суд солідарно стягнути з них 213 355,67 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 256, 257, 526, 530, 536, 546, 553, 554, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України та ст. ст. 173, 175, 193, 223 ГКУкраїни.

У судовому засіданні відповідачі визнали заявлені позовні вимоги та просили суд прийняти рішення у підготовчому засіданні.

Заяви і клопотання сторін, результати їх вирішення.

15.04.2019 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

15.04.2019 року від відповідачів через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про визнання позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, розглянувши спільну заяву відповідачів про визнання позову, з'ясував, що визнання ними позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

У силу вимог ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оцінивши матеріали справи та врахувавши позицію представників сторін, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, які визнаються відповідачами, або добровільності їх визнання, а отже дійшов висновку про те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 191, 192 цього Кодексу.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

23.09.2014 року між позивачем (кредитор) та відповідачем - 1 (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/01-09-1-0/07-199 (генеральний договір) (зі змінами і доповненнями, внесеними додатковими договорами № 01/01-09-1/0-07-199/1 від 23.12.2014 року, № 01/01-09-1-)/07-199/2 від 10.09.2015 року), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах сум Загального ліміту та Сублімітів, передбачених п.п. 1.2., 1.3. генерального договору, в порядку, визначеному ст. 2 цього договору, а позичальник зобов'язаний виконати всі обов'язки, що витікають із змісту кредитної операції, цього генерального договору, Умов та договорів, і повністю погасити заборгованість у межах строку кредитної операції відповідного виду (п. 1.1. договору).

За п. 1.2. договору загальний ліміт за цим генеральним договором становить 400 000,00 грн.

Пунктом 1.6. генерального договору передбачено, що останній день строку дії загального ліміту - 23.09.2019 року або інша дата, визначена відповідно до ст. 11 цього генерального договору.

Відповідно до п. 2.1. генерального договору кредитні операції, передбачені п.1.3 генерального договору, здійснюються сторонами на умовах, визначених цим генеральним договором, та умовами шляхом укладення між кредитором та позичальником відповідного договору. Договором визначаються особливості здійснення кредитної операції, зокрема в частині Ліміту Кредитної операції, валюти, строків та умов погашення заборгованості позичальника. За необхідності договір може містити інші положення та графік погашення заборгованості.

23.09.2014 року в рамках генерального договору між позивачем (кредитор) та відповідачем - 1 (позичальник) укладено Кредитний договір №011/0009/238124 (кредитний договір-1) (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 011/0009/238124/1 від 10.09.2015 року), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування: 100 000,00 грн, строком до 23.08.2018 року, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19,00% річних комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 25.09.2014 року позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти в розмірі 100 000,00 грн на придбання товару згідно з кредитним договором, що стверджується випискою по рахунку.

Надання кредитних коштів проводилося шляхом їх перерахування з позичкового рахунку шляхом безготівкового переказу через балансовий рахунок кредитора на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням, визначеним в кредитному договорі - 1.

Нарахування процентів за кредитом здійснювалося не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховувалися на залишок основної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховувався день видачі кредиту; останній день строку користування кредитом не враховувався (п.3.4 генерального договору).

Згідно з п. 1.9 кредитного договору-1 періодичність сплати процентів становить не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту кредитної операції.

Порядок погашення кредиту визначено п. 1.11. кредитного договору-1, за яким таке погашення відбувалося частинами відповідно до графіку зниження ліміту кредитної операції (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 011/0009/238121/1 від 10.09.2015 року).

Відповідно до п. 5 кредитного договору-1 цей договір вступає в силу з моменту його укладання сторонами в письмовій формі і є невід'ємною частиною генерального договору на здійснення кредитних операцій.

Отже, з укладенням кредитного договору та додаткової угоди до нього у позичальника виник обов'язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором -1 у строки та в розмірах, чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Проте, всупереч умов кредитного договору-1 позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснив погашення кредитної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту, у зв'язку з чим за ним станом на 26.02.2019 року існує заборгованість перед позивачем за кредитним договором №011/0009/238124 від 23.09.2014 року в сумі 113 608,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 74 000, 00 грн, заборгованість за процентами - 39 608, 64 грн, у тому числі прострочена заборгованість за процентами - 38 568,58 грн.

23.09.2014 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором-1 між позивачем та відповідачем - 2 (поручитель) укладено договір поруки №12/01-09-1-0/07-202 (договір поруки-1), за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями.

10.09.2015 року між позивачем та відповідачем - 2 укладено додаткову угоду №12/01-09-1-0/07-202/1, де сторони погодили, що порука припиняється через 8 років та 11 місяців від дня закінчення строку/настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання.

11.11.2016 року у зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 умов кредитного договору-1 в частині несплати періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на його адресу та адресу поручителя направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором-1, в яких встановлена можливість добровільного погашення заборгованості протягом 60 днів, проте вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Крім того, 23.12.2014 року між позивачем та відповідачем-1 в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-09-1-0/07-199 від 23.09.2014 року укладено Кредитний договір №011/333227/258024 (кредитний договір-2) (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 011/3332227/258024/1 від 10.09.2015 року), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 100 000,00 грн, строком до 23.08.2018 року, а відповідач-1 зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19,00% річних комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 29.12.2014 року позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти в розмірі 100 000,00 грн на придбання товару згідно з кредитним договором-2, що стверджується випискою по рахунку.

Надання кредитних коштів проводилося шляхом їх перерахування з позичкового рахунку шляхом безготівкового переказу через балансовий рахунок кредитора на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням, визначеним в кредитному договорі - 2.

Нарахування процентів за кредитом здійснювалося не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховувалися на залишок основної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховувався день видачі кредиту; останній день строку користування кредитом не враховувався (п.3.4 генерального договору).

Згідно з п. 1.9 кредитного договору-2 періодичність сплати процентів становить не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно в останній день строку дії ліміту кредитної операції.

Порядок погашення кредиту визначено п. 1.11. кредитного договору-1, за яким таке погашення відбувалося частинами відповідно до графіку зниження ліміту кредитної операції (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 011/333227/258024/1 від 10.09.2015 року).

Відповідно до п. 5 кредитного договору-2 цей договір вступає в силу з моменту його укладання сторонами в письмовій формі і є невід'ємною частиною генерального договору на здійснення кредитних операцій.

Отже, з укладенням кредитного договору та додаткової угоди до нього у позичальника виник обов'язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором -1 у строки та в розмірах, чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Проте, всупереч умов кредитного договору-2 позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснив погашення кредитної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту, у зв'язку з чим за ним станом на 26.02.2019 року існує заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 011/333227/258024 від 23.12.2014 року в сумі 99 747,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 66 000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 747,03 грн, у тому числі прострочена заборгованість за процентами - 33 025,55 грн.

23.09.2014 року в забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором-2 між позивачем та відповідачем - 2 (поручитель) укладено договір поруки №12/01-09-1-0/07-279 (договір поруки-2), відповідно до умов якого відповідач - 2 зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем - 1 за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями.

10.09.2015 року позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №12/01-09-1-0/07-279/1, за якою порука припиняється через 8 років та 11 місяців від дня закінчення строку/настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання (п. 7.2.).

11.11.2016 року у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору-2 в частині несплатти періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідачів направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором-2, в яких встановлена можливість добровільного врегулювання заборгованості протягом 60 днів, які залишені без відповіді та задоволення.

Зважаючи, що відповідачі своїх зобов'язань не виконали, відтак позивач просить суд солідарно стягнути з них 213 355,67 грн.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, укладеного в його забезпечення, щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів, регулювання яких здійснюється на підставі ГК України, ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Отже, зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника - повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

Оскільки заборгованість відповідача-1 по тілу кредиту та процентам підтверджується як матеріалами справи, так і самим відповідачем-1, з огляду на відсутність доказів належного виконання умов кредитних договорів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене вбачається, що оскільки зобов'язання відповідача-1 перед позивачем не виконані, отже відповідач-2 як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу та процентів.

Відтак, вимоги позивача до відповідачів визнаються судом обґрунтованими та такими, які належить задоволити в повному обсязі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало у неналежному виконанні відповідачем-1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідачем-2 умов договору поруки, укладеного в забезпечення основного зобов'язання, а отже про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 011/0009/238124 від 23.09.2014 року у розмірі 113 608,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 74 000,00 грн, заборгованість за процентами - 39 608,64 грн; заборгованість за кредитним договором № 011/333227/258024 від 23.12.2014 року у розмірі 99 747,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 66 000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 747,03 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця Фурсяк Андрія Михайловича та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у солідарному порядку задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з Фізичної особи-підприємця Фурсяка Андрія Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитним договором № 011/0009/238124 від 23.09.2014 року у розмірі 113 608,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 74 000,00 грн, заборгованість за процентами - 39 608,64 грн; заборгованість за кредитним договором № 011/333227/258024 від 23.12.2014 року у розмірі 99 747,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 66 000,00 грн, заборгованість за процентами - 33 747,03 грн.

Позивач: Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909).

Відповідач-1: Фізична особа-підприємець Фурсяк Андрій Михайлович (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4).

Відповідач-2: ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 18.04.2019 року.

Суддя О. Андрійчук