Рішення № 81259154, 18.04.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4347/18

Провадження № 2/636/327/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Чугуївського міського голови ОСОБА_3 та Чугуївської міської ради Харківської області про скасування розпорядження міського голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чугуївського міського голови ОСОБА_3 та Чугуївської міської ради Харківської області про скасування розпорядження міського голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що починаючи з 16 вересня 2002 року працював у Чугуївській міській раді Харківської області на посадах інспектора служби швидкого реагування відділу роботи із зверненнями громадян та кадрової роботи, відповідального чергового цілодобової варти служби персоналу управління обслуговування замовників та персоналу апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради, інспектора цілодобової варти відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради. 02.04.2018 року було видано розпорядження міського голови та йому вручено повідомлення про наступне звільнення із займаної посади 01 червня 2018 року. 05 червня 2018 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі розпорядження Чугуївського міського голови від 04 червня 2018 року за № 261-о «Про звільнення ОСОБА_1М.». 23 липня 2018 року він звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області зі скаргою «Про незаконне звільнення з роботи ОСОБА_1 » і 25.09.2018 року отримав відповідь від Головного управління Держпраці у Харківській області щодо розгляду скарги та акт перевірки. Викладені обставини зазначені у повідомленні та акті Головного управління Держпраці у Харківській області, стали причиною звернення позивача до суду, вказуючи на те, що насправді звільнення позивача було проведено штучно з метою усунення від роботи виключно його.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначила наступне: відповідно до статті 233 КЗпП України, встановлюються строки звернення за вирішенням трудових спорів до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Зазначена стаття запроваджує для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів максимально скорочені строки, а саме: для працівників у спорах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Зазначені строки є нічим іншим, як спеціальними строками позовної давності. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем пропущений строк подачі позовної заяви до суду. Крім того, обставини на які посилається позивач, є необґрунтованими та складаються тільки з його припущень. В своєму позові позивач зазначає: «…про необхідність звернення з позовом до суду йому було роз’яснено і Головним управлінням Держпраці у Харківській області…». Однак до вказаної установи Позивач звернувся лише через 1 місяць 19 днів після звільнення. Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи вимоги зазначеної статті, відповідач не погоджується з твердженнями, викладеними в позовній заяві, на які посилається позивач в обґрунтування пропуску строку звернення до суду з наступних підстав.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 заздалегідь було відомо про можливе порушення його прав, виходячи з наведених фактів, а саме: 02.04.2018 року позивача вперше письмово ознайомлено з розпорядженням міського голови про наступне вивільнення працівників Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету у зв’язку із скороченням штату. Того ж дня ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади 01.06.2018 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, дане повідомлення позивач завізував своїм підписом; 31.05.2018 року вдруге позивачу письмово запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста – інформатора - координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненням громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради, але ОСОБА_1 відмовився від поставлення підпису про ознайомлення з запропонованою посадою, про що складено відповідний акт; 04.06.2018, у третій раз його ознайомлено з розпорядженням міського голови про звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України. При ознайомленні з розпорядженням ОСОБА_1 письмово висловив свою незгоду зі звільненням, мотивуючи її порушенням процедури, передбаченої статтею 42 КЗпП України. Тобто, ОСОБА_1 ознайомившись з розпорядженням, мав об’єктивні, (на його власну думку) дані про порушення своїх прав.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи зазначені норми, відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду.

За загальним правилом, встановленим ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин..

Тобто для судового захисту порушеного права у випадку пропущення процесуального строку необхідно, щоб позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, і щоб суд визнав строк пропущеним з поважних причин та поновив його. Клопотання про поновлення пропущеного строку подається до суду одночасно з позовною заявою. Однак, в документах, наданих відповідачу, не міститься окремої вимоги чи заяви про поновлення пропущеного строку.

По суті позовних вимог відповідач зазначає наступне: позивач в своїй заяві посилається на факти, які не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. В тексті позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що за період роботи мав заохочення з боку керівництва міської ради, що стверджується записом в його трудовій книжці. Однак, якщо детально розглянути копію трудової книжки, стає зрозумілим, що вказане заохочення було з нагоди ювілею (дня народження).

Також відповідач вказує, що доводи позивача з приводу порушення процедури вивільнення є хибними та не відповідають дійсності у зв’язку з наступним.

При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють преваги на залишення на роботі, що встановленні ст. 42 КзпП України. У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Чіткого порядку, за яким можна визначити рівень кваліфікації або ж рівень продуктивності праці працівника, чи бодай критеріїв їх визначення, не існує. На цьому також наголошує Мінсоцполітики у своєму листі №80/06/187-12 від 21.05.2012 року. Роботодавці найчастіше аналізують рівень кваліфікації за такими ознаками як наявність або відсутність профільної освіти за займаною посадою, рівень цієї освіти (професійно-технічна, вища, післядипломна), наявність або відсутність документів, які б підтвердили проходження працівником підвищення кваліфікації тощо.

Аналіз рівня продуктивності праці зазвичай здійснюють за наступними ознаками:

- чи застосовувалися до працівника за час його роботи дисциплінарні стягнення;

- чи були заохочення за трудові досягнення, чи отримував працівник премії за виконані особливо важкі роботи,

- чи були прогули та їх кількість, час і кількість разів перебування на лікарняному, тривалість відпусток без збереження зарплати (так звані відпустки за власний рахунок), чи були зауваження від роботодавця з приводу якості та строків виконання завдань, обсяги робіт, що виконує працівник, тощо.

При вирішенні трудових спорів Верховний Суд України однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці визнає дисциплінованість працівника. Тому вважає за необхідне при застосуванні положень ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі враховувати наявність дисциплінарного стягнення.

ОСОБА_1 за час роботи двічі притягався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов’язків у 2013 та 2017 роках.

Крім того, згідно п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, при рівних умовах, між працівниками, які вивільняються в залишені на роботі надається особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком. Оскільки коли мова йде про сім’ї, перевага не повинна визнаватися за особами, які проживають одиноко, без сім’ї. Згідно з матеріалами особової справи ОСОБА_1 є одинокою особою.

Статтею 42 КЗпП України передбачено випадки переважного права залишення на роботі, а саме:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

При проведенні порівняльного аналізу з огляду на сімейний стан, дисциплінарні стягнення та наявності утриманців чи доходу. Відповідачем при вивченні кожного окремо особової справи прийшов до висновку, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має середню - спеціальну освіту (диплом з відзнакою) має на утриманні неповнолітню доньку, за час роботи не отримувала стягнень, нарікань від трудового колективу, характеризується з позитивної сторони. Відповідно до особової справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що він має середню - технічну освіту, неодружений, дітей не має, є військовим пенсіонером (соціально захищеною особою), характеризується посередньо, зарекомендував себе як фахівець, що має достатні навички та вміння згідно посадових обов’язків. Але допускав порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та етики ділової телефонної розмови, через що притягався до дисциплінарної відповідальності.

Якщо працівник користується переважним правом на залишення на роботі на підставі трьох пунктів частини другої ст. 42 КЗпП України, то він може бути визнаний таким, що має переважне право на залишення на роботі перед працівником, що користується таким правом за двома чи одним пунктом.

На підставі вищенаведених обставин, ОСОБА_1 не мав переваги перед ОСОБА_4

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

На виконання вимог статті 49-4 Кодексу законів про працю України Чугуївською міською радою Харківської області та її виконавчим комітетом, було направлено листа № 02-02-32/507 від 26.02.2018 року голові профспілкового комітету Чугуївської міської ради з повідомленням про те, що керівництвом прийнято рішення про внесення змін до структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів щодо вивільнення посад.

У відповідь на вищевказане повідомлення від голови профспілкового комітету отримано лист від 28.02.2018 № 04-05/05 про відсутність заперечень з приводу внесення змін до структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та скорочення посад з дотриманням вимог діючого законодавства. 02.04.2018 року листом № 02-02-32/698 голові профспілкового комітету Чугуївської міської ради було повідомлено про те, що відповідно до рішення XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 30.03.2018 № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів» зміни в структурі та штатному розписі передбачаються з 01 червня 2018. Враховуючи рішення сесії Чугуївської міської ради, розпорядженням міського голови, було створено робочу групу по визначенню переважного права. Відповідно до протоколу № 6 від 04.04.2018 року, засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Чугуївської міської ради на якому розглядалося питання щодо погодження звільнення працівників на підставі рішення XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 30.03.2018 № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів», а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Профспілковий комітет надав згоду на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України працівників: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Даний протокол був підписаний головою профспілкового комітету ОСОБА_6 Таким чином, голова профспілкового комітету була обізнана у вивільненні цих осіб. Саме це є підставою вважати, що згода на вивільнення працівників була отримана. Від голови профспілкового комітету на адресу Чугуївської міської ради не надходило письмової інформації щодо погодження вивільнення працівників, проте враховуючи положення статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідач вважає, що процедура звільнення ОСОБА_1 у зв’язку зі скороченням штату у Чугуївській міській раді була проведена відповідно до вимог Кодексу законів про працю України. При скороченні штату неодмінно звільняються працівники, які займали посади, що ліквідуються без можливості згодом прийняти на ці посади нових працівників. 02.04.2018 року ОСОБА_1 вручене письмове попередження про звільнення, але не було запропоновано іншу рівнозначну посаду в тій же установі у зв’язку з проведенням оптимізації структури і відсутністю на той час вакансії на рівнозначну посаду. Однак, зазначає відповідач, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. На момент винесення повідомлення про наступне звільнення із займаної посади у зв’язку із скороченням штату працівників у Чугуївській міській раді та її виконавчому комітеті були наявні 5 вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування, заміщення яких здійснюється на конкурсній основі, та які за кваліфікацією вище, ніж скорочувальні посади. Вакантні рівнозначні посади, які могли б бути запропоновані особам, які підлягали звільненню у зв’язку зі скороченням, станом на 02.04.2018 року були відсутні. Протокол засідання робочої групи щодо вивчення переважного права на залишенні на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню, від 02.04.2018 року підтверджує цей факт.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому що звільнення позивача проведене відповідно до чинного законодавства.

Позивач ознайомившись з відзивом представника відповідача, надав відповідь на відзив в якому вказав на те, що не погоджується з відзивом виходячи з наступного: Ним дійсно були порушені строки звернення до суду з позовом, але з цього приводу разом з позовом подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, яка обґрунтована тим, що 05.06.2018 його було звільнено, а через декілька днів йому зателефонувала сестра, яка повідомила про хворобу матері і необхідності її догляду, після чого він виїхав до м. Василькова Київської області, де проживала мати, на підтвердження чого ним надана копія квитка на потяг на 14.06.2018, де він перебував до дня подачі відповіді на відзив. Хвороба матері підтверджується довідкою лікарні. Тому він просив суд визнати причини пропуску строків поважними. Також він погоджується з позицією відповідача щодо заохочення, яке має за період роботи, про те, що воно не може братись до уваги при наданні переваг для залишення на роботі, оскільки воно було з нагоди ювілею, як вказує відповідач. Він вважає, що будь-яке заохочення працівника роботодавцем під час перебування працівника на посаді, чи то з нагоди Ювілею, Дня народження, професійного свята, тощо, є в першу чергу заохоченням, як юридичний факт незалежно від підстав його застосування. При цьому, відповідач, наголошуючи на дисциплінарних стягненнях, що застосовувались роботодавцем по відношенню до нього в 2013 році та 2017 році, не зазначає що це були за стягнення та на підставі чого були застосовані на відміну від підстав застосовування заохочення.

Як основне обґрунтування правомірності його звільнення він вказує, що на посаді працював з 16 вересня 2002 року по 04 червня 2018 року, що сумарно склало 15 років 8 місяців і за вказаний період роботи повністю опанував свої посадові обов’язки, які виконував бездоганно, за що мав заохочення з боку керівництва міської ради, що стверджується записом в моїй трудовій книжці.

Також позивач вказує, що 2 квітня 2018 року було видано розпорядження про попередження відповідних працівників Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету про наступне вивільнення 01 червня 2018 року у зв’язку із скороченням штату працівників, в п. 2 якого вказано службі персоналу апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення штату, з урахуванням переважного права працівників на залишення на роботі відповідно до законодавства, переведення за їх згодою на інші вакантні посади. 3 вказаним розпорядженням він був ознайомлений 02 квітня 2018 року та того ж дня отримав його, однак повідомлення не містить інформації щодо пропонування мені іншої роботи. Того ж дня, 02 квітня 2018 року Голові профспілково комітету Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету було направлено запит щодо погодження наступного мого звільнення у зв’язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. 4 квітня 2018 року відбулося засідання профспілкового комітету ППО Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету, за результатами якого було вирішено надати згоду на моє звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. При цьому, в порушення вимог частини третьої статті 43 КЗпП України питання щодо надання згоди на моє звільнення розглядалось без моєї присутності, як члена профспілкового комітету, та працівника питання звільнення щодо якого розглядається. Проте як встановлено матеріалами перевірки Головного управління Держпраці у Харківській області від 18 вересня 2018 року у Чугуївській міській раді згода профспілкового органу на його звільнення відсутня.

02 квітня 2018 року розпорядженням відповідача-1 створено робочу групу з вивчення переважного права на залишення на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню. Як вбачається з протоколу засідання робочої групи станом на 02 квітня 2018 року в Чугуївській міській раді та її виконавчому комітеті в наявності були такі вакансії: начальник відділу енергоменеджменту та залучення інвестицій Чугуївської міської ради; головний спеціаліст відділу енергоменеджменту та залучення інвестицій Чугуївської міської ради (тимчасово на період відсутності основного працівника); головний спеціаліст -юрисконсульт служби юридичного супроводу апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради (тимчасово на період відсутності основного працівника); радник міського голови.

На вказаному засіданні також розглядалося питання визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, посади яких підлягають скороченню. Під час вивчення вказаного питання були розглянуті особові документи та службові характеристики інспекторів цілодобової варти відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради (посада була перейменована на підставі розпорядження відповідача-1 від 24.04.2017 № 119) в кількості 4 інспекторів, включаючи і мене, та встановлено, що переважне право на залишення на роботі маю я та ще 2 інспектори. Попри те, робоча група всупереч вимог діючого законодавства вважала за доцільне запропонувати переведення з 01 червня 2018 року на посаду сторожа господарчої групи (3 штатні одиниці) моїх колег, які згідно з вимогами законодавства та висновками цієї ж робочої групи не мали переважного права переді мною на таке переведення. Попри те, під час мого звільнення не було взято до уваги вказані вище обставини та вимоги законодавства і перевага ’'була надана працівникам із значно меншим стажем роботи та відповідно нижчою кваліфікацією та продуктивністю праці. Робоча група безпідставно та без посилання на будь-які докази встановила, що я маю усні нарікання керівництва на якість виконання посадових обов’язків.

Щодо самої процедури самого звільнення позивач зазначив наступне.

Під час попередження про звільнення всупереч вимог діючого законодавства йому не було запропоновано іншої роботи, 17 травня 2018 року, він звернувся до відповідача -1 з письмовою заявою, в якій я просив у зв’язку із скороченням штату працівників перевести мене на введену рішенням міської ради посаду сторожа господарської групи апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради з 01 червня 2018 року. Також у вказаній заяві він проінформував відповідача-1, що на день вручення мені попередження про звільнення 02 квітня 2018 року жодної вакансії у зв’язку із скороченням штатів мені запропоновано не було. Відповіддю від 01 червня 2018 року заступником міського голови мені було повідомлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Окрім того, з вказаної відповіді вбачається, що йому було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста- інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради від якої я відмовився.

З цього приводу він повідомив суду про наступне. По-перше, у встановленому порядку ніхто іншої посади, включаючи і посаду головного спеціаліста - інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради не пропонував. По-друге, посада головного спеціаліста інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради є посадою, що віднесена до державної служби на відміну від посади, з якої мене було звільнено. По-третє, на попередній посаді він мав графік роботи доба через три доби, що його влаштовувало з ряду особистих обставин, а посада головного спеціаліста інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради передбачає щоденний графік роботи, окрім суботи та неділі. По-четверте, для того, щоб потрапити на посаду головного спеціаліста інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради йому потрібно було прийняти участь у конкурсі і перемогти серед учасників, які звичайно мають більшу кваліфікацію та відповідно шанси на перемогу в конкурсі. По-п’яте, посада головного спеціаліста інформатора-координатора Центру надання муніципальних послуг відділу роботи зі зверненнями громадян передбачає наявність вищої освіти, а він має лише середню технічну, про що керівництву відомо.

В судовому засіданні позивач просив позов задовольнити в повному обсязі з мотивів зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача з позивними вимогами не погоджувалась та просила відмовити в задоволені позивних вимог, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строки подачі позовної заяви до суду щодо вирішення трудових спорів. Крім того, представник відповідача зазначала, що процедура звільнення позивача була проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Також представник відповідача вказувала на безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки з боку відповідача не було допущено порушення трудових прав позивача. Позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди.

В своїх письмових пояснення відповідач зазначає наступне.

Зміни до штатного розпису було внесено рішенням XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 30.03.2018 № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів» з метою ефективної реалізації повноважень покладених на органи місцевого самоврядування. Внесення зазначених змін мало на меті оптимізувати роботу Чугуївської міської ради та її виконавчих органів. Також зазначено, що утворення виконавчих органів ради, затвердження їх структури, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів належить до виключної компетенції міської ради, згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до статті 59 зазначеного Закону, рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, шляхом відкритого поіменного голосування. Результати відкритого поіменного голосування оприлюднюються на офіційному сайті Чугуївської міської ради. Тобто, вказане рішення було прийнято колегіальним органом (радою) з дотриманням вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача стосовно негативного та упередженого ставлення керівництва міської ради до його особи є хибними та такими, що не відповідають дійсності і не підлягають врахуванню при винесенні судом рішення.

Щодо переваги при звільнені відповідач зазначив, що при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють преваги на залишення на роботі, що встановленні ст. 42 КзпП України. У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Чіткого порядку, за яким можна визначити рівень кваліфікації або ж рівень продуктивності праці працівника, чи бодай критеріїв їх визначення, не існує. На цьому також наголошує Мінсоцполітики у своєму листі №80/06/187-12 від 21.05.2012 року. Роботодавці найчастіше аналізують рівень кваліфікації за такими ознаками, як наявність або відсутність профільної освіти за займаною посадою, рівень цієї освіти (професійно-технічна, вища, післядипломна), наявність або відсутність документів, які б підтвердили проходження працівником підвищення кваліфікації тощо. ОСОБА_4 має посвідчення № 639 від 08.12.2017 року, про функціональне навчання (підвищення кваліфікації цільового призначення у сфері цивільного захисту). Розглянувши особові справи та службові характеристики інспекторів цілодобової варти відділу роботи зі звернення громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради встановлено, що:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, має середню - спеціальну освіту, закінчила Харківський обліково-економічний технікум – інтернат ім. Ф.Г. Аномченко, є одинокою матір’ю, що виховує дитину віком 14 років та має III групу інвалідності (тобто, є особою яка захищена законодавством та відноситься до категорії осіб, звільнення яких у разі скорочення штатної чисельності забороняється, окрім випадків повної ліквідації підприємства). Крім того, згідно службової характеристики від 02.04.2018 року, за період роботи на займаній посаді зарекомендувала себе з позитивної сторони, такою що не порушувала Правила внутрішнього трудового розпорядку та не притягалася до дисциплінарної відповідальності, сумлінно ставиться до своїх службових обов’язків.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, має середню-спеціальну освіту, закінчила Харківський заочний машинобудівельний технікум є особою з тривалим безперервним стажем роботи в Чугуївській міській раді (з 24.01.2012 року). Згідно з службовою характеристикою від 02.04.2018 року, за період роботи на займаній посаді зарекомендувала себе з позитивної сторони, такою що не порушувала Правила внутрішнього трудового розпорядку та не притягалася до дисциплінарної відповідальності, сумлінно ставиться до своїх службових обов’язків. Також ОСОБА_8 є особою передпенсійного віку, в розумінні пункту 10 частини 2 статті 42 Кодексу законів про працю України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 1988 році закінчила середнє професійно-технічне училище № 3 м. Херсон, за професією офіціант - бортпровідник четвертого розряду (диплом з відзнакою), має середню - спеціальну освіту, заміжня має на утриманні неповнолітню доньку. У 2017 році пройшла функціональне навчання з підвищення кваліфікації цільового призначення у сфері цивільного захисту, про що було отримано посвідчення. Згідно з службовою характеристикою від 02.04.2018 року, за період роботи на займаній посаді зарекомендувала себе з позитивної сторони, такою що не порушувала Правила внутрішнього трудового розпорядку та не притягалася до дисциплінарної відповідальності, сумлінно ставиться до своїх службових обов’язків.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у 1981 році закінчив Васильківське військове авіаційне-технічне училище, за спеціальністю літаки та авіамоделювання, присвоєна кваліфікація військового техніка-механіка має середню технічну освіту, неодружений, дітей не має, є військовим пенсіонером (соціально захищеною особою), характеризується посередньо, зарекомендував себе як фахівець, що має достатні навички та вміння згідно посадових обов’язків. Але допускав порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та етики ділової телефонної розмови, через що притягався до дисциплінарної відповідальності у 2013 та 2017 роках. Також має чисельні усні нарікання з боку керівництва на якість виконання посадових обов’язків, крім усних нарікань є і письмові скарги від мешканців м. Чугуєва.

Додатково зазначили, що посада «інспектор цілодобової варти відділу роботи зі звернення громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради», яку займали вищезазначені працівники відноситься до посад службовців апарату органів місцевого самоврядування. В зв’язку з чим до вказаної посади не застосовується класифікація, передбачена статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та вона не відноситься до жодної з семи категорій, визначених вказаною статтею. Аналіз рівня продуктивності праці зазвичай здійснюють за наступними ознаками: - чи застосовувалися до працівника за час його роботи дисциплінарні стягнення; - чи були заохочення за трудові досягнення; - чи отримував працівник премії за виконані особливо важкі роботи; - чи були прогули та їх кількість, час і кількість разів перебування на лікарняному, тривалість відпусток без збереження зарплати (так звані відпустки за власний рахунок); - чи були зауваження від роботодавця з приводу якості та строків виконання завдань, обсяги робіт, що виконує працівник, тощо.

Крім того, у судовому засіданні позивач посилався на те, що у його трудовій книжці не має записів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників N 58 від 29.07.93 р. відомості про стягнення до трудової книжки не вносяться. Дисциплінарна відповідальність до якої (двічі) притягався ОСОБА_1 є видом стягнень, тому про неї і не міститься інформації у трудовій книжці Позивача. Крім того, до трудової книжки відповідно до вищевказаної інструкції вносяться, відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України. На підставі цього положення у трудовій книжці Позивача на сторінці № 16 внесений запис про оголошення подяки з приводу ювілейного дня народження та багаторічної праці. Тобто, даний текст не містить інформації про успішність та високу якість роботи.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. До Чугуївської міської ради заперечення з обґрунтуваннями відмови щодо вивільнення не надходило.

Додатково зазначено, що відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 569/18201/14-ц від 25.01.2018 року, суд зобов’язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки не обґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В судовому засіданні Позивач не надав таких доказів що підтверджують факт моральних чи фізичних страждань.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, з 16 вересня 2002 року ОСОБА_1 працював у Чугуївській міській раді Харківської області на посадах інспектора служби швидкого реагування відділу роботи із зверненнями громадян та кадрової роботи, відповідального чергового цілодобової варти служби персоналу управління обслуговування замовників та персоналу апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради, інспектора цілодобової варти відділу роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Чугуївської міської ради, що підтверджується трудовою книжкою позивача та не заперечується сторонами (а.с. 12, 13).

30 березня 2018 року прийнято рішення XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів», яким було внесено зміни до штатного розпису та скорочено, в тому числі посаду, на якій працював позивач (а.с. 74, 75).

При цьому позивачу було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста – інформатора-координатора та повідомити про прийняте рішення (а.с. 88). Однак отримати повідомлення позивач відмовився, про що складений акт про відмову від підпису про ознайомлення з пропозицією заміщення вакантної посади від 31.05.2018 (а.с. 89).

02 квітня 2018 видано розпорядження Чугуївського міського голови за № 147-о «Про наступне вивільнення працівників Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету, у зв’язку із скороченням штату» (а.с. 77). Того ж дня позивача було ознайомлено із зазначеним розпорядженням (а.с. 78).

04 червня 2018 року було видано розпорядження Чугуївського міського голови за № 261-о «Про звільнення ОСОБА_1М.», на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). При цьому позивач, ознайомившись з наказом, письмово засвідчив свою незгоду з вказаним рішенням (а.с. 90).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 42 КЗпП, на яку, зокрема, послався позивач, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як зазначено в абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд вважає доведеним факт проведення змін в організації виробництва і праці у відповідача, що підтверджується рішенням XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 30.03.2018 № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів», розпорядженням міського голови від 02.04.2018 року за № 147-о «Про наступне вивільнення працівників Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету, у зв’язку із скороченням штату».

Твердження позивача про штучність процесу його вивільнення спростовується наданими відповідачем письмовими доказами: зокрема рішенням XXXI сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 30.03.2018 № 1036-VII «Про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів» з метою ефективної реалізації повноважень покладених на органи місцевого самоврядування. Внесення зазначених змін мало на меті оптимізувати роботу Чугуївської міської ради та її виконавчих органів.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що утворення виконавчих органів ради, затвердження їх структури, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів належить до виключної компетенції міської ради,

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, шляхом відкритого поіменного голосування. Результати відкритого поіменного голосування оприлюднюються на офіційному сайті Чугуївської міської ради. Тобто, вказане рішення було прийнято колегіальним органом (радою) з дотриманням вимог чинного законодавства.

Оцінюючи доводи позивача про порушення його прав тим, що частина працівників Чугуївської міської ради та її виконавчого комітету була переведена на інші посади, суд виходить з наступного.

Чинне законодавство не передбачає обов'язку роботодавця погоджувати переведення працівників з іншими працівниками, тому відповідач мав право здійснити переведення вказаних працівників.

При вирішенні вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить наступного.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо пропущення строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Позивачем разом з позовною заявою подане клопотання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на те, що його звільнено 04.06.2018, а через декілька днів йому зателефонував сестра та повідомила про хворобу матері, яка потребує догляду, і він 14.06.2018 виїхав за місцем мешкання матері, на підтвердження чого надав копію квитка на потяг, де і перебував до дня направлення позову поштою, що підтверджується відміткою на конверті. Також на пропущення строків позивач посилається на те, що він подав скаргу до ГУ Держпраці у Харківській області і чекав рішення по скарзі, яке хотів додати до позову як доказ незаконного звільнення.

З викладених позивачем підстав пропуску звернення до суду суд погоджується і вважає за необхідне поновити йому строк звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було доведено факту порушення його трудових прав та заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки на моменту звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв'язку із відмовою у позові, судові витрати по справі стягненню не підлягають і відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 258, 259, 264, 265 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Чугуївського міського голови ОСОБА_3 та Чугуївської міської ради Харківської області про визнання недійсним та скасування розпорядження Чугуївського міського голови від 04.06.2018р. № 261-о «Про звільнення ОСОБА_1М.», поновлення на роботі та призначення на посаду сторожа господарчої групи апарату Чугуївської міської ради з 05.06.2018 року, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –