Ухвала суду № 81257518, 18.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5902/19

Провадження № 2-н/643/849/19

У Х В АЛ А

18 квітня 2019 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Логвінов А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Кредитної спілки «Слобода-Кредит» заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу, в якій просив стягнути з Кредитної спілки «Слобода-Кредит»:

- заборгованість за заробітною платою у розмірі 171422,00 грн.;

- вихідну допомогу у розмірі 12519,00 грн.;

- компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 20585,30 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 125490,00 грн.;

- інфляційні втрати за заробітною платою у розмірі 95226,14 грн.;

- інфляційні втрати за невикористані щорічні відпустки у розмірі 8751,51 грн.;

- 3 % річних від простроченої суми заборгованості за заробітною платою у розмірі 14368,14 грн.;

- 3 % річних від простроченої суми заборгованості за невикористані щорічні відпустки у розмірі 1246,85 грн.

Обґрунтовуючи заяву про видачу судового наказу заявник зазначає, що 24.12.2010 року він був призначений на посаду голови правління Кредитної спілки «Слобода-Кредит». Постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року кредитну спілку «Слобода-Кредит» визнано банкрутом та зобов’язано в тому числі звільнити керівника кредитної спілки. Разом з цим, заявника було звільнено із займаної посади керівника кредитної спілки лише 01.03.2019 року, при цьому у нарахуванні та виплаті заробітної плати за вказаний період було відмовлено.

Також, до заяви про видачу судового наказу додана копія постанови Господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року (справа № 5023/277/11), згідно якої, Кредитну спілку «Слобода-Кредит» (код ЄДРПОУ 33608217) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Також, зазначено, що керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці.

Відповідно до наданої заявником копії трудової книжки, його звільнено з посади голови правління Кредитної спілки «Слобода-Кредит» 01.03.2019 року на підставі наказу ліквідатора ОСОБА_2 від 01.03.2019 року.

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Кредитна спілка «Слобода-Кредит» (код ЄДРПОУ 33608217), станом на час розгляду заяви про видачу судового наказу, знаходиться у стані припинення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У зв'язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, в тому числі і за вимогами про стягнення заробітної плати з роботодавця, необхідно брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Тобто, справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно пункту 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Частиною 3 статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

З вищевикладеного випливає, що вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати повинна бути документально підтверджена та безспірна.

Заявником до заяви про видачу судового наказу наданий розрахунок боргу за заробітною платою із компенсаціями, який складений ним самостійно, що в свою чергу не може бути належним доказом нарахування роботодавцем саме такої суми заробітної плати, вихідної допомоги тощо та відповідно наявності саме такого розміру заборгованості із вказаних виплат.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України.

Крім того, статтею 161 ЦПК України визначений виключний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

При цьому, заявником заявлені вимоги про стягнення з боржника моральної шкоди, інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми заборгованості за заробітною платою та 3 % річних від простроченої суми заборгованості за невикористані щорічні відпустки, які в свою чергу не передбачені статтею 161 ЦПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, у видачі судового наказу необхідно відмовити.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що, у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку

Керуючись ст.ст. 2, 19, 161, 165, 165-166, 260, 351-355 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Кредитної спілки «Слобода-Кредит» заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду та з інших поважних причин.

Суддя А.О. Логвінов