Ухвала суду № 81247853, 03.04.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1824/19

провадження № 2-з/361/39/19

03.04.2019

УХВАЛА

03 квітня 2019 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності.

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення зазначеного позову, у якій просить вжити заходів забезпечення поданого нею до суду даного позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Драгоманова, буд. 3, приміщення 2, загальною площею 604,6 м2, посилаючись на те, що з підставою та предметом позову є незаконне користування відповідачем її часткою вказаного нерухомого майна та стягнення за його користування грошових коштів з відповідача в розмірі 1588888 грн. 80 коп. Посилалася на те, що розмір заявлених нею вимог про стягнення грошових коштів є значним, тому вона вважає, що з метою уникнення відповідальності за невиконання своїх цивільних обов’язків ОСОБА_2 намагатиметься продати належне йому майно, що може утруднити чи зробити неможливим взагалі виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також зазначала, що у відповідача відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, тому для створення належних умов для подальшого виконання рішення суду, виходячи зі змісту позовних вимог, доцільним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_2 спірне нерухоме майно.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України у преамбулі, пункті 1 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснив, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У пункті 4 в абз. 1 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку, що забезпечення позову можливе тільки за наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, забезпечення позову по суті це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду та повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Позивач ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно – нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Драгоманова, буд. 3, приміщення 2, загальною площею 604,6 м2, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, посилаючись на те, що відповідач з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з останнього на користь позивача грошових коштів у розмірі 1588888 грн. 80 коп. може здійснити відчуження своєї частки даного нерухомого майна.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту нерухомого майна, із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між заходом забезпечення позову, який просить застосувати позивач та предметом заявлених позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття даного заходу забезпечення позову; запобігання порушенню у зв’язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення судом позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1, враховуючи предмет спору у даній справі, з метою недопущення вчинення відповідачем дій з відчуження спірного нерухомого майна, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його судом та ухвалення рішення на користь позивача, враховуючи розмір заявлених позовних вимог, які є співмірними із заходами забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, суд дійшов обґрунтованого висновку про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Драгоманова, буд. 3, приміщення 2, загальною площею 604,6 м2, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, що не обмежує прав відповідача ОСОБА_2 щодо володіння та користування спірним нерухомим майном, а лише обмежить його право розпорядження ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 149 – 153, 259, 260 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Драгоманова, буд. 3, приміщення 2, загальною площею 604,6 м2.

Найменування сторін:

– позивач (стягувач): ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1;

– відповідач (боржник): ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київської апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Строк пред’явлення ухвали до виконання до 03 квітня 2022 року.

Суддя Дутчак І. М.