Вирок № 81246509, 17.04.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/782/17

№ провадження 1-кп/453/6/19

В И Р О К

іменем України

17 квітня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю прокурора Максимів О.Г.,

потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

та представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сколе Львівської області кримінальне провадження, внесене 21.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140300000640, про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого за основним місцем праці лікарем-анестезіологом КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Юрія Липи», працюючого за сумісництвом лікарем-анестезіологом, консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», із наявною інвалідністю ІІІ групи (загальне захворювання), депутатом не являється, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_5, будучи медичним працівником та відповідно до наказу № 367-к від 28.12.2010 року перебуваючи на посаді лікаря-анестезіолога вищої категорії відділу для надання консультативної та екстреної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», 19.07.2016 року був викликаний завідувачем відділення реанімації та інтенсивної терапії КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_7 для надання консультації з приводу подальшої тактики лікування стаціонарного хворого ОСОБА_8 із встановленим йому діагнозом: «Цироз печінки у стадії декомпенсації. Жовчекам’яна хвороба. Синдром портальної гіпертензії. Алкогольний делірій. Хронічна печінкова недостатність ІІІ ступеня. Гостра затримка сечі. Асцит. Анасарка. Дисметаболічна енцефалопатія. Синдром поліорганної недостатності». З вказаною метою обвинувачений ОСОБА_5 19.07.2016 року о 23 год. 00 хв. прибув у відділення реанімації та інтенсивної терапії КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 29) та згідно із завданням № 1714 лікаря-консультанта, провівши огляд хворого ОСОБА_8, неналежно виконуючи свої професійні обов’язки внаслідок недбалого до них ставлення, самостійно, у порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України № 110 від 14.02.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування»(у частині правил заповнення медичної карти стаціонарних хворих) та Посадової інструкції лікаря-анестезіолога вищої категорії відділу для надання консультативної та екстреної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», затвердженої 09.01.2013 року, не зазначивши показів і обґрунтування пункції плевральної порожнини, методики виконання, провів пункцію правої плевральної порожнини у хворого ОСОБА_8, що призвело до внутрішньої кровотечі із скупченням крові у черевній і правій плевральній порожнинах (гемуперетоніум-3500 мл згортка крові та рідкої маси вишневого кольору в об’ємі 400 мл, правобічний гемоторакс-350 мл згортка крові та 300 мл рідини вишневого кольору), яка виникла після проведення зазначеної маніпуляції і під час якої були спричинені пошкодження печінки. У подальшому, після проведення обвинуваченим ОСОБА_5 пункції правої плевральної порожнини, о 09 год. 20 хв. 20.07.2016 року наступила смерть ОСОБА_8, від крововтрати. Відповідно до виконаного у кримінальному провадженні висновку комісійної судово-медичної експертизи № 10 від 28.02.2017 року, настання смерті пацієнта ОСОБА_8 є у причинному зв’язку із неналежним виконанням професійних обов’язків лікарем-консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_5, який не фахово провів пункцію правої плевральної порожнини хворому ОСОБА_8.

Потерпілими у кримінальному провадженні – ОСОБА_1 (дружиною покійного ОСОБА_9І.) та ОСОБА_2 (сином покійного ОСОБА_8І.) 01.08.2017 року пред’явлено цивільний позов до відповідачів – КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» та КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», із залученням до участі у справі обвинуваченого ОСОБА_5 як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (том 1, а. с. 15-20), у котрому обоє потерпілих просять про солідарне стягнення на їх користь з обох відповідачів заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, також солідарно, майнової шкоди у розмірі 69 679 грн. та моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. (тобто по 34 839, 50 грн. та по 125 000 грн. кожному, поділених навпіл між двома відповідачами.

Цивільний позов обґрунтований протиправністю дій обвинуваченого ОСОБА_5, пов’язаних із не фаховим проведенням пункції правої плевральної порожнини їх чоловікові та батькові – ОСОБА_8, котра у подальшому спричинила внутрішню кровотечу і така проведена обвинуваченим ОСОБА_5 маніпуляція є у причинному зв’язку із смертю хворого ОСОБА_8. Потерпілі вважають, що заподіяна їм майнова та моральна шкода повинна відшкодовуватись саме з двох медичних закладів, оскільки в одному з них обвинувачений ОСОБА_5 працює за сумісництвом, а в іншому він проводив маніпуляцію, що спричинила кровотечу, від котрої хворий власне й помер. Майнова шкода, на переконання потерпілих, підтверджується витратами на придбання медикаментів для хворого ОСОБА_8 і супутніх з цим матеріалів, у тому числі і за проведення обстежень та аналізів, у розмірі 20 837 грн., витратами на його поховання у розмірі 4 902 грн. та на поминальний обід у розмірі 9140 грн., а також витратами на пам’ятник на його могилу у розмірі 34 800 грн., а всього – 69 679 грн.. Розмір моральної шкоди обґрунтовується потерпілими раптовою втратою дорогої для них людини, котра спричинила їх нервові потрясіння та душевні хвилювання, а також смертю у день смерті хворого ОСОБА_8 ще й його матері, а бабусі потерпілого ОСОБА_2, котра не витримала такого горя від втрати сина. Усі ці події в один день у своїй сукупності спричинили потерпілим неоціненну душевну біль, котру вони не зможуть забути і котра буде їх супроводжувати упродовж усього життя. Відтак, посилаючись на положення ст. 128 КПК України, ст. ст. 15-16, 1166-1167, 1172 та 1177 ЦК України, просили позов задовольнити повністю.

Ухвалою підготовчого засідання у даному кримінальному провадженні від 01.08.2017 року (том 1, а. с. 48-49) потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано цивільними позивачами, прийнято їх цивільний позов до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням, а КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» та КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» визнано цивільними відповідачами, відповідно обвинуваченого ОСОБА_5 – третьою особою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, не визнав, а проти цивільного позову заперечив, надав покази, згідно з котрими він працює за основним місцем праці лікарем-анестезіологом КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Юрія Липи» та за сумісництвом – лікарем-анестезіологом, консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», є лікарем-анестезіологом вищої категорії, лікарем-консультантом. Вперше його для надання консультації хворому ОСОБА_8 було запрошено до КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» 05.07.2016 року і прибувши для цієї мети, у цей-же день, він ознайомився з історією хвороби та іншою наявною медичною документацією цього хворого, заслухав місцевого лікуючого лікаря та про існуючу проблему, котра власне послужила для необхідності у його консультації. Патології печінки хворого ним не було виявлено, бо були відсутні опис зробленої 29.06.2016 року флюрографії та зроблене рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, а також комп’ютерна томографія. Ним було надано консультацію, а лікування хворого було змінено, після чого його стан покращився. Залишивши рекомендації для подальшого лікування хворого, а також необхідність проведення рентгенологічного дослідження його внутрішніх органів, він поїхав. Вдруге він прибув на консультацію вже 19.07.2016 року о 23 год. 00 хв., де його зустрів черговий лікар-анестезіолог ОСОБА_10, а також були викликані лікуючий лікар – ОСОБА_7 та лікар-хірург ОСОБА_11. Досліджувалася медична документація та проводився тривалий огляд хворого, з’ясовувалися причини патології, з цього приводу виникла певна дискусія. Зокрема при огляді хворого було виявлено відсутність дихання у правій легені, що ставило його життя під загрозу в силу можливої зупинки серця через тиск на нього рідини у легенях. Такий стан хворого потребував прийняття невідкладного рішення, а тому він, перевіривши показники цього хворого, які надавали можливість проведення пункції правої плевральної порожнини, прийняв рішення про проведення такої, котра мала діагностичну мету, а саме отримати рідину з легені та, після лабораторних досліджень, зрозуміти про її вміст. Він провів зазначену маніпуляцію хворому із дотриманням усіх норм та правил, однак рідини для скерування у лабораторію не отримав. Враховуючи, що пункція проводилася голкою довжиною не більше 5 см із мінімальним діаметром, то він не міг при таких обставинах пошкодити легеню чи печінку хворого і, як наслідок, спричинити внутрішню кровотечу. На його переконання, не проведення хворому пункції правої плевральної порожнини було б рівнозначним залишення хворого напризволяще, тобто помирати. Залишивши хворого у реанімаційному відділенні та надавши рекомендації щодо спостереження за ним, а також у необхідності зробити рентген, який так і не було зроблено, він уночі поїхав. Перед цим, лікар-анестезіолог ОСОБА_10, під його диктовку, здійснив запис в історії хвороби хворого ОСОБА_8, у тому числі й про проведену маніпуляцію, а він прочитав, після чого поставив під здійсненим записом свій підпис. Про смерть хворого ОСОБА_8 він дізнався вже увечері 20.07.2016 року, з телефонного дзвінка лікаря ОСОБА_7, та, дізнавшись причини, зокрема про крововтрату, здивувався цьому, оскільки така мала б бути діагностована і зупинена в силу перебування хворого у реанімаційному відділенні медичного закладу, а не вдома чи деінде. Згодом, йому повідомили про наявність даного кримінального провадження. Наполягає на тому, що причиною смерті хворого ОСОБА_8 є крововтрата, котра хоча й виникла внаслідок поранення голкою діафрагми і печінки хворого під час проведення йому пункції правої плевральної порожнини, однак внутрішня кровотеча могла бути зупинена внаслідок її вчасного виявлення та вжиття невідкладних реанімаційних заходів лікарями в умовах КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», а смерть хворого не мала б місця з цієї підстави. Тому, категорично не погоджується з висновком органу досудового розслідування про наявність причинного зв’язку між проведеною ним маніпуляцією і смертю хворого, так як такий причинний зв'язок, на його переконання, наявний між не вчасним діагностуванням та не зупиненням кровотечі і смертю хворого. Ще зазначає про те, що хворому не було проведено цілого ряду рекомендованих ним обстежень, у тому числі й не було зроблено рентгену (такий зроблений після проведення пункції) та щогодинних аналізів крові, а у медичній документації мають місце два різні описи флюрографії. Усе це, у своїй сукупності, призвело до того, що не було належно діагностовано патологію у хворого, а рентгенівські знімки у подальшому взагалі зникли з історії хвороби та матеріалів кримінального провадження. Тому, він не може нести відповідальності за смерть хворого ОСОБА_8, а таку, на його переконання, мають нести лікарі КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ». Щодо пред’явленого потерпілими цивільного позову, то проти задоволення такого заперечив у повному обсязі з тих-же міркувань.

Незважаючи на невизнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, його вина знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду і стверджується наступним.

Так, допитаний під присягою як свідок – лікар-реаніматолог КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_7, який також займає посаду завідувача відділення реанімації та інтенсивної терапії, у судовому засіданні надав покази, згідно з котрими він як завідуючий відділенням та лікар, який здійснював нагляд за лікуванням хворого ОСОБА_8, дізнався про проведення йому лікарем-консультантом ОСОБА_5 пункції правої плевральної порожнини лише зранку 20.07.2016 року близько 09 год. 00 хв., коли прийшов на роботу. При розмові ввечері з цим лікарем між ними виникла суперечка з приводу подальшого лікування хворого, а лікар ОСОБА_5 критикував його за те, що не було зроблено рентгенологічне дослідження органів грудної клітки хворого та МРТ. Однак, таке дослідження, на його переконання, не було ключовим, а сам хворий був не транспортабельним для того, щоб зробити йому рентген якісно у відповідному положенні. Підтвердив, що згоди на проведення такої діагностичної маніпуляції лікар ОСОБА_5 у встановленому порядку не отримував, тай така маніпуляція, на його переконання, була не вкрай необхідною, а подальше лікування хворого було можливе й без її проведення. Більше того, лікарю ОСОБА_5 було відомо про патологію печінки хворого в силу встановлених йому діагнозів, а, отже, здійснення пункції правої плевральної порожнини, без рентгену, була вкрай непередбачуваною на наслідки для цього хворого маніпуляцією. Коли 20.07.2016 року, уже після смерті хворого, він одержав опис рентген знімків, то передав їх заступнику головного лікаря з медичної частини, а та у подальшому передала слідчому. Куди зазначені знімки зникли з історії хвороби та матеріалів кримінального провадження, йому невідомо.

Допитаний під присягою як свідок – лікар-хірург КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_11 у судовому засіданні надав покази, згідно з котрими при огляді хворого ОСОБА_8 та вивченні його історії хвороби, на його особисте переконання, не було достатніх та вагомих причин для проведення зазначеному хворому пункції правої плевральної порожнини, так як хворий не задихався, а рентгенологічне обстеження було відсутнє, а, отже відсутні й достатні дані про наявність патологій. Крім того, така маніпуляція з метою діагностики несе певні ризики і її можна було б провести у будь-який час, у тому числі й на наступний день зранку, після отримання результатів рентгенологічного дослідження внутрішніх органів хворого з описом, котрий було зроблено вночі, вже після проведення йому пункції плевральної порожнини. Однак лікар-консультант ОСОБА_5 наполіг на проведенні зазначеної діагностичної маніпуляції, при якій він був присутнім. Маніпуляція по техніці була проведена правильно, однак чи була на це згода самого хворого або ж його родичів, йому невідомо. При проведенні такої маніпуляції зразків рідини не одержано. Оскільки він не був лікуючим лікарем хворого ОСОБА_8, то більше йому про стан цього хворого нічого невідомо, а вже зранку він дізнався, що хворий помер від крововтрати внаслідок проколу печінки та діафрагми при проведенні пункції.

Допитаний під присягою як свідок – черговий анестезіолог-реаніматолог КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_10 у судовому засіданні надав покази, згідно з котрими він у ніч з 19.07.2016 року на 20.07.2016 року перебував на чергуванні. Протягом чергування він та лікуючий лікар хворого ОСОБА_8 – ОСОБА_7 неодноразово його оглядали, легені слабо, але дихали. При проведенні хворому пункції правої плевральної порожнини він не був, однак спостерігав за станом хворого після її проведення лікарем-консультантом ОСОБА_5. Так, зокрема стан хворого до 05 год. 00 хв. ранку 20.07.2016 року був стабільним, а після цього хворий скаржився на різку біль в області проведення зазначеної маніпуляції. Крім того, гемодинаміку та сатурацію хворого перевіряла медсестра, показань для того, щоб діагностувати крововтрату, не було. У подальшому хворому були призначені кровоспинні препарати, однак такі не діяли, так як його печінка була сильно вражена при встановлених йому діагнозах і на медикаменти не реагувала. Зазначив, що дійсно під диктовку лікаря ОСОБА_5 здійснював в історії хвороби хворого ОСОБА_8 запис про консультацію, так як лікар ОСОБА_5 повідомив, що забув окуляри і не міг записувати. Однак він категорично заперечив переписування такого запису, як і про підроблення підпису лікаря ОСОБА_5 у цій історії хвороби і вважає такі твердження останнього наклепом з метою перекинути відповідальність за наслідки невдало проведеної маніпуляції хворому.

Допитана під присягою як свідок – заступник головного лікаря з медичної частини КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_12 у судовому засіданні надала покази, згідно з котрими хворий неодноразово, а саме близько десяти разів лікувався у стаціонарі, а з 1997 року перебував на Д-обліку у лікаря-нарколога, так як зловживав сурогатами алкоголю. На прохання родичів хворого на консультацію був запрошений лікар-консультант КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», прибув лікар ОСОБА_5. Прибувши вперше, лікар ОСОБА_5 фактично підтвердив встановлені діагнози, надав певні рекомендації щодо подальшого лікування хворого. Згодом зазначені рекомендації, окрім рентгенологічного дослідження, були виконані, а рентген не було зроблено через важкість стану хворого та через те, що його легенева система не страждала так, щоб робити рентген у лежачому стані. Надалі стан хворого ОСОБА_8 був стабільно важким, наростала нирково-печінкова недостатність, у зв’язку з чим лікар ОСОБА_5 був запрошений повторно за скаргами його родичів та прибув пізно ввечері 19.07.2016 року. На її переконання, достатніх показань для того, щоб робити з діагностичною метою пункцію правої плевральної порожнини хворого ОСОБА_8, у лікаря ОСОБА_5 не було. Крім того останній, провівши таку маніпуляцію, не здійснив запис про неї в історію хвороби, чим порушив діючу інструкцію про порядок заповнення медичної документації. Не було також відібрано згоди хворого чи його родичів на проведення зазначеної медичної маніпуляції. У подальшому на описах рентген знімків підтвердилося наявність рідини у легенях, однак рентгенологічне дослідження було проведене вже після проведення пункції, а у хворого була патологія інших органів, котра перешкоджала проведенню цієї пункції незалежно від гідротораксу чи гемотораксу, який до того ж міг бути спричинений проведеною маніпуляцією. Саме це, на її переконання, свідчить про ту обставину, що лікар ОСОБА_5 при проколі не отримав рідини для аналізу.

Допитана під присягою як свідок – лікар-анестезіолог КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_13 у судовому засіданні надала покази, згідно з котрими вона вперше побачила хворого ОСОБА_8, який поступив у стані алкогольного делірію. Дружина хворого – ОСОБА_1, під розписку відмовилася від госпіталізації свого чоловіка у наркологічне відділення м. Львів, а наполягала на його госпіталізації у обласне гастроентерологічне відділення, однак, як виявилося згодом, хворий поступив у реанімаційне відділення КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ». Хоча хворий у подальшому й вийшов з алкогольного делірію, однак стан його був важким і постійно погіршувався.

Допитана під присягою як свідок – лікар-гастроентеролог поліклінічного відділення КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_14 у судовому засіданні надала покази, згідно з котрими хворий ОСОБА_8 звертався до неї у поліклінічне відділення, однак незважаючи на усі спроби допомогти, стан останнього був вкрай важким і вона вжила заходів для доставки його у стаціонар. На час її останнього огляду хворого, показань для проведення плевральної пункції не було, так як хворий не задихався, а дихання могло бути слабким внаслідок релаксації печінки. На її переконання, наявна у хворого патологія печінки була вкрай складною разом із патологією інших внутрішній органів, а тому, будь-яке ускладнення, у тому числі й наслідки від проведення зазначеної маніпуляції, могли призвести до летального наслідку, що і сталося у подальшому.

Допитаний під присягою як свідок – завідуючий рентгенологічним відділенням КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_15 у судовому засіданні надав покази, згідно з котрими рентгенологічне дослідження хворому ОСОБА_8 проводилось прижиттєво, однак після проведення йому пункції правої плевральної порожнини. Знімки для опису йому приніс лікар ОСОБА_7 вже зранку, а сам опис проводився на листку, так як історії хвороби не було у зв’язку із її передачею патологоанатому разом із тілом ОСОБА_8. Рентген дійсно показав наявність затінення, що могло свідчити про гідроторакс, однак до цього, жодних показань про наявність рідини у легенях хворого не було, у зв’язку з чим, й не було вагомих підстав для проведення діагностичної маніпуляції з метою отримання цієї рідини на аналіз. Після проведення опису рентген знімків, він повернув їх з описом лікарю ОСОБА_7.

Допитана під присягою як свідок – медсестра реанімаційного відділення КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_16 у судовому засіданні надала покази, згідно з котрими хворий ОСОБА_8 21 день знаходився у реанімаційному відділенні та перебував у важкому стані. Вона була при проведенні лікарем-консультантом ОСОБА_5 пункції правої плевральної порожнини, допомагала тримати хворого, подавала інструменти та інше. Після проведення такої маніпуляції та від’їзду лікаря, вона залишалася на чергуванні та здійснювала нагляд за хворим, відбирала кров на аналізи, котрі мали бути готові лише вранці. Близько 05 год. 00 хв. виявлено зниження сатурації кисню крові, про що вона повідомила чергового лікаря-анестезіолога ОСОБА_10. При цьому, гемодинамічні показники були у нормі. Про стабільно важкий стан хворого вона повідомила іншу медсестру, яка її вранці змінила.

Потерпіла ОСОБА_1, надаючи пояснення під присягою, у судовому засіданні зазначила, що 29.06.2016 року вони із сином ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_8 прибули до КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» для діагностування та огляду останнього у зв’язку із пожовтілим обличчям. Там чоловікові стало зле і його поклали у реанімаційне відділення. Оскільки лікування встановлених у подальшому чоловікові діагнозів «Цироз печінки у стадії декомпенсації. Жовчекам’яна хвороба. Синдром портальної гіпертензії. Алкогольний делірій. Хронічна печінкова недостатність ІІІ ступеня. Гостра затримка сечі. Асцит. Анасарка. Дисметаболічна енцефалопатія. Синдром поліорганної недостатності» не приносило жодних результатів, вона стала наполягати на переведенні чоловіка до Львівської обласної клінічної лікарні у відділення гастроентерології. З цією метою, за рішенням лікаря-реаніматолога ОСОБА_7 та керівництва КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», 05.07.2016 року було запрошено лікаря-консультанта КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», на котре прибув лікар ОСОБА_5, оглянув чоловіка, дав рекомендації щодо його подальшого лікування і поїхав. З наступного дня чоловіку стало дещо краще, однак уже з 09.07.2016 року його стан почав погіршуватися. Вона знову почала наполягати на переведенні чоловіка до Львівської обласної клінічної лікарні у відділення гастроентерології, однак лише 19.07.2016 року було прийнято рішення про повторне запрошення лікаря-консультанта ОСОБА_5, який приїхав цього ж дня пізно ввечері. Вона також прийшла у лікарню, однак перед оглядом чоловіка її вивели на коридор, а лікар-консультант ОСОБА_5 та лікар-хірург ОСОБА_11 залишилися проводити огляд чоловіка, потім прийшов лікар-реаніматолог ОСОБА_7, між ним та лікарем-консультантом ОСОБА_5 виникла якась суперечка, після котрої їй повідомили, щоб вона зранку приходила швидше, так як мають намір чоловіка транспортувати для того, щоб зробити МРТ, усі розійшлися, а чоловік залишився у реанімаційному відділенні, спав. Про проведення чоловікові пункції правої плевральної порожнини їй ніхто не повідомляв, дозволу не питав і вона, зрештою, з огляд на його стан, такого дозволу б не дала. Зранку 20.07.2016 року близько 08 год. 00 хв. вона прийшла у лікарню, побачила чоловіка, який у реанімаційному відділенні стогнав від болю, почала кликати на допомогу лікуючого лікаря. Вживалися невідкладні заходи, однак вже о 09 год. 20 хв. їй повідомили, що чоловік помер, як потім їй стало відомо, від внутрішньої кровотечі, котра виникла внаслідок проколу печінки та діафрагми голкою під час проведення пункції плевральної порожнини.

Потерпілий ОСОБА_2, будучи під присягою, у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням потерпілої ОСОБА_1.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження наявний цілий ряд зібраних та відкритих сторонам захисту у встановленому порядку письмових доказів на підтвердження вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, котрі суд, безпосередньо дослідивши у судовому засіданні, вважає допустимими.

Так, судом встановлено, що 20.07.2016 року у журналі ЄОЗіП про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 2623 зареєстроване повідомлення завідуючого реанімаційним відділенням КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_7 про смерть хворого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1, а. с. 71).

Згідно витягу з кримінального провадження № 12016140300000640, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.07.2016 року за вищевказаним повідомленням (том 1, а. с. 72), таке було зареєстроване про виявлення факту кримінального правопорушення, з правовою кваліфікацією – ч. 1 ст. 140 КК України та наступною фабулою: 20.07.2016 року у Сколівський ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області надійшло телефонне повідомлення завідуючого реанімаційним відділенням КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» ОСОБА_7 про смерть хворого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, який перебував на стаціонарному лікуванні у даному закладі з 29.06.2016 року по 20.07.2016 року.

Крім того, відповідна заява про вчинення кримінального правопорушення була подана 04.08.2016 року також й дружиною покійного ОСОБА_8 – ОСОБА_1 та зареєстрована у журналі ЄОЗіП про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 2818 (том 1, а. с. 73).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 57 від 20.07.2016 року померлого ОСОБА_8 (том 1, а. с. 74), виданого на підставі протоколу патологоанатомічного дослідження № 51 від 20.07.2016 року померлого ОСОБА_8 (том 1, а. с. 95-107), встановлена така причина смерті: а) гостра крововтрата; в) гемоторакс, гемоперитоніум; г) прокол купола діафрагми та печінки під час виконання плевральної пункції.

Згідно довідки про причини смерті ОСОБА_8 від 20.07.2016 року (том 1, а. с. 75), причиною смерті є прокол купола діафрагми та печінки під час виконання плевральної пункції.

Актовий запис про смерть ОСОБА_8 складено 21.07.2016 року виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за № 32, на підставі котрого видано свідоцтво про смерть серії І-СГ № 435853 (том 1, а. с. 76).

Як вбачається з належно засвідчених копій витягів з наказів з особового складу КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 30.04.2008 року № 38-к та від 28.12.2010 року № 367-к (том 1, а. с. 77, 78), ОСОБА_5 з 01.06.2008 року прийнято у відділ екстреної та планової консультативної допомоги на посаду лікаря-анестезіолога (І-ша категорія) на 0,5 ставки за сумісництвом та продовжено термін його роботи.

Завдання та обов’язки, права та відповідальність, кваліфікаційні вимоги та взаємодія з іншими службами ОСОБА_5 визначені у деталях посадовою інструкцією лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 09.01.2013 року, затвердженої директором КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Ю. Пацюрко 09.01.2013 року (том 1, а. с. 84-90). Зокрема передбачено обов’язок одержання лікарем-консультантом перед виїздом для надання консультації хворому завдання від чергового оперативно-інформаційного відділу та оформлених проїзних звітно-облікових документів, а прибувши до хворого – його огляд у присутності лікуючого лікаря, завідувача відділенням чи інших лікарів, які брали участь у лікуванні пацієнта, ознайомлення з медичною документацією, проведення клінічного розбору, надання спеціалізованої консультативної допомоги колегам, поради по питанням додаткової діагностики, прийняття рішення щодо подальшої тактики лікування на місцевій базі, а в разі необхідності – транспортування хворого до відповідної профільної клініки (2.5., 2.6., 2.8., 2.9., 2.10. Посадової інструкції).

Як вбачається з завдання № 1714 лікарю-консультанту та довідки про виконання зазначеного завдання (том 1, а. с. 93, 94), лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_5 скеровано до КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» 19.07.2016 року для консультації хворого ОСОБА_8, вибув з м. Львів о 20 год. 40 хв., прибув у м. Сколе о 23 год. 00 хв.. На місці встановлено діагноз консультанта та надана допомога у вигляді корекції лікування та діагностичної плевральної пункції.

Згідно з експертним висновком пацієнта ОСОБА_8, виконаним за заявою Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 18.08.2016 року, вих. № 4049 комісійно спеціалістами Львівської обласної клінічної лікарні (том 1, а. с. 108-114), летальний випадок зумовлений внутрішньою кровотечею після проведення пункції плевральної порожнини 19.07.2016 року без врахування даних анамнезу, специфіки перебігу захворювання, наявних результатів на необхідності додаткового обстеження. Встановлено також, з-поміж іншого, відсутність запису та обґрунтування плевральної пункції 19.07.2016 року у медичній документації хворого.

Висновком КЕК за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_8 Департаменту охорони здоров’я Львіської ОДА від 15.09.2016 року (том 1, а. с. 116-120) встановлено, що безпосередньою причиною смерті хворого ОСОБА_8 була гостра постгеморагічна анемія з ознаками геморагічного шоку, що була спричинена ятрогенним пошкодженням діафрагми та печінки під час здійснення пункції правої плевральної порожнини лікарем-консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_5. Випадковий прокол діафрагми справа та печінки у V сегменті виник під час проведення медичної маніпуляції «плевральна пункція» в умовах КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», котра була здійснена без урахування даних анамнезу, специфіки перебігу захворювання, наявних результатів та необхідних додаткових методів обстеження. Ятрогенне ушкодження печінки та діафрагми зумовлено стеатозом печінки, збільшеної у розмірах, і, як наслідок – високим стоянням купола діафрагми та порушенням коагуляції на фоні печінково-ниркової недостатності. Покази до маніпуляції «плевральна пункція» та її проведення у медичній карті стаціонарного хворого не відображено.

Як вбачається з виконаного на стадії досудового розслідування висновку комісійної судово-медичної експертизи № 10 від 28.02.2017 року (том 1, а. с. 126-137), відповідно до встановлених захворювань і їх важкості, лікування хворому ОСОБА_8 у КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» було призначено правильно, а призначені необхідні обстеження проведені майже у повному обсязі, за винятком рентгенологічного обстеження органів грудної клітки (важкий стан хворого) та комп’ютерної томографії (відсутня необхідна апаратура). У медичній карті стаціонарного хворого № 2819 лікарем-консультантом ОСОБА_5 не вказані покази і обґрунтування для проведення діагностичної пункції правої плевральної порожнини у хворого ОСОБА_8, як і не дотримані зазначеним лікарем у повному об’ємі приписи чинних нормативних документів МОЗ України, зокрема не вказані покази для проведення плевральної пункції, відсутні записи про методику її виконання, немає результатів рентгенологічного обстеження органів грудної клітки і живота хворого до пункції. Причиною смерті хворого ОСОБА_8 була внутрішня кровотеча із скупченням крові у черевній і правій плевральній порожнинах (гемуперетоніум-3500 мл згортка крові та рідкої маси вишневого кольору в об’ємі 400 мл, правобічний гемоторакс-350 мл згортка крові та 300 мл рідини вишневого кольору), яка виникла після проведення 19.07.2016 року пункції правої плевральної порожнини, під час якої були спричинені пошкодження печінки. Настання смерті пацієнта ОСОБА_8 є у причинному зв’язку із неналежним виконанням професійних обов’язків лікарем-консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_5, який не фахово провів пункцію правої плевральної порожнини хворому ОСОБА_8.

Як вбачається з належно засвідченої копії журналу рентгенологічних досліджень КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» за 2016 рік (том 1, а. с. 141-176), рентгенологічне дослідження хворому ОСОБА_8 було проведено 20.07.2016 року у період з 00 год. 00 хв. по 02 год. 30 хв., тобто після проведення йому пункції правої плевральної порожнини. Опис рентгенологічного дослідження міститься у матеріалах справи (том 1, а. с. 179). До проведення такої медичної маніпуляції рентгенологічного дослідження хворому ОСОБА_8 не проводилось.

Як вбачається з належно засвідчених копій журналу вихідної кореспонденції «Флюрографія» КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», розпочатого 19.04.2016 року та закінченого 06.07.2016 року, розпочатого 07.07.2016 року та закінченого 26.09.2016 року (том 1, а. с. 180-201), хворому ОСОБА_8 29.06.2016 року проводилась флюрографія, опис котрої наявний у матеріалах справи (том 1, а. с. 178), про що не було відомо та такий не був взятий до уваги під час проведення хворому ОСОБА_8 медичної маніпуляції.

Судом в оригіналі досліджувалась медична карта стаціонарного хворого № 2819, заведена на ім’я ОСОБА_8, зокрема й наявний у ній запис від 19.07.2016 року на аркуші 93 з тильної сторони про консультацію лікарем-консультантом ОСОБА_5 та його підписом.

Враховуючи ту обставину, що обвинуваченим ОСОБА_5 у категоричній формі заперечується факт виконання ним підпису під зазначеним вище записом, як і заперечується зміст проведеної ним консультації, записаної черговим лікарем-анестезіологом ОСОБА_10 під його диктовку, а стверджується про його заміну, судом, з метою необхідності забезпечення сторонам кримінального провадження рівних процесуальних можливостей щодо засобів доказування і змагальності,29.11.2017 року постановлено ухвалу про призначення у даній кримінальній справі судової почеркознавчої експертизи щодо технічного виконання підпису у вказаній медичній документації та його належності обвинуваченому ОСОБА_5 (том 2, а. с. 95-97).

З наявного у справі висновку судової почеркознавчої експертизи № 6899/6902 від 16.02.2018 року (том 2, а. с. 106-108) вбачається, що у місці розташування підпису від імені ОСОБА_5 на звороті аркуша 93 медичної карти стаціонарного хворого № 2819 ОСОБА_8, фарбувальною речовиною синьо-фіолетового кольору із світлим відтінком спочатку був виконаний первинний підпис, поверх якого, шляхом наведення штрихів фарбувальною речовиною синьо-фіолетового кольору з темним відтінком був виконаний вторинний підпис. Первинний підпис від імені обвинуваченого виконаний особою із достатньо високим рівнем автоматизації навичок письма і сформованим динамічно-руховим стереотипом. Ознаки, які б вказували на незвичність умов виконання цього підпису, відсутні. Вторинний підпис від імені обвинуваченого виконаний шляхом наведення штрихів первинного підпису. Як первинний, так і вторинний підписи, є непридатними для ідентифікації особи виконавця.

Крім того, уже згаданою вище ухвалою суду у даній кримінальній справі від 29.11.2017 року одночасно призначалася також додаткова комісійна судово-медична експертиза, на вирішення якої, з урахуванням того, що у медичній документації хворого ОСОБА_8 відсутній опис проведеної йому 29.06.2016 року флюрографії, поставлено такі питання: шо спостерігається на знімку проведеної 29.06.2016 року флюорографії хворому ОСОБА_8, зокрема релаксація діафрагми до V-го ребра, чи підняття діафрагми до V-го ребра?; чи є патологічне вогнище у нижніх відділах правої легені або діафрагмі?; чи є і яка саме відмінність між термінами «релаксація діафрагми до V-го ребра» та «підняття діафрагми до V-го ребра» та які наслідки зазначених описів флюрографії для подальшого лікування хворого?

Згідно наявного у справі висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 32 від 31.01.2018 року (том 2, а. с. 102-103), судити про наявність паталогічного вогнища у нижньому відділі правої легені чи у діафрагмі, або на діафрагмі справа, по представленим рентгенологічним даним важко через затемнення у нижній частині правої легені і нечіткість контурів діафрагми. Для виключення або підтвердження наявності патологічного процесу та призначення відповідного лікування, пацієнту необхідно було провести додаткове рентгенологічне обстеження з правого боку органів грудної клітки, - правограму, або ж комп’ютерну томографію органів грудної клітки.

Беручи до уваги те, що у матеріалах кримінального провадження наявні два різних за змістом описи проведеної хворому ОСОБА_8 флюорографії (том 1, а. с. 178 та том 2, а. с. 98), зокрема один містить відомості про наявність у хворого паталогічного вогнища, релаксації діафрагми до V-го ребра (може свідчити про патологію діафрагми або суміжних органів), а інший містить відомості про підняття діафрагми до V-го ребра (може свідчити про супутню патологію і рахується нормою), і при цьому встановлено, що зазначена медична документація та наявні у ній відомості мають істотне значення для ухвалення рішення у даному кримінальному провадженні, так як від змісту такої інформації залежало прийняте обвинуваченим ОСОБА_5 рішення про вчинення хворому ОСОБА_8 пункції правої плевральної порожнини, як і виконання посадовими особами КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» наданих ним рекомендацій після вчинення такої пункції, то для усунення відповідних розбіжностей, з урахуванням додатково зібраних у справі доказів, зокрема у спосіб допиту у судовому засіданні експертів, які проводили комісійну судово-медичну експертизу № 10 від 28.02.2017 року та додаткову комісійну судово-медичну експертизу № 32 від 31.01.2018 року, які підтвердили про ненадання їм у розпорядження рентгенологічних знімків хворого ОСОБА_8 та їх описів, відсутності та неврахування відомостей про наявність у хворого ОСОБА_8 іншої патології, що потребувало додаткового обстеження, а також показання проведення останньому плевральної пункції через наявність гідротораксу та колапсу легень, як і можливість зупинки кровотечі в умовах реанімаційного відділення, суд вважав необхідним розширення експертного дослідження у даному кримінальному провадженні.

З цією метою судом у даній кримінальній справі 19.11.2018 року постановлено ухвалу про призначення додаткової комісійної судово-медичної експертизи (том 2, а. с. 256-260), для підтвердження або ж спростування з усіма зібраними письмовими доказами та медичною документацією виконаного первинного висновку щодо причин смерті хворого ОСОБА_8 та її зв’язку із проведеною обвинуваченим ОСОБА_5 медичною маніпуляцією і крововтратою у хворого ОСОБА_8, від якої той помер.

Так, наявним у справі висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 277 від 23.01.2019 року (том 3, а. с. 2-46), експертами вкотре підтверджено настання смерті хворого ОСОБА_8 в умовах реанімаційного відділення КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» від крововтрати внаслідок поранення голкою діафрагми і печінки під час виконання плевральної пункції, а причину його смерті слід вважати гостру кровотечу, яка виникла після проведення пункції з ушкодженням діафрагми та печінки. Разом з тим, експертами також відзначено, що відсутність у хворого дихання в одній половині грудної клітки, зниження сатурації кисню крові, збільшення частоти і глибини дихальних рухів тощо є показом для проведення пункції плевральної порожнини навіть при відсутності рентгенологічних даних, за відсутності котрих обвинувачений ОСОБА_5 міг відмовитись від проведення плевральної пункції, однак це могло б трактуватись як відмова від надання допомоги хворому. Крім того, цим-же висновком експертів констатовано, що чергові лікарі інтенсивної терапії КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» повинні були весь час після проведення пункції і до ранку моніторити загальний стан хворого ОСОБА_8 та діагностувати внутрішню кровотечу не лише внаслідок аналізу крові (котрий мав би бути виконаний лише вранці), а й за допомогою інших наведених у висновку клінічних симптомів внаслідок уважного спостереження за хворим.

Відтак, проведення пункції правої плевральної порожнини хворому ОСОБА_8 без рентгенологічних обстежень його органів грудної клітки і живота для пункції і після її проведення, котре ставиться у провину обвинуваченому ОСОБА_5, при зібраних у справі у ході судового розгляду доказах, підлягає виключенню з пред’явленого обвинувачення, оскільки таке прямо суперечить вищевказаному висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 277 від 23.01.2019 року.

Щодо спостереження за загальним станом хворого ОСОБА_8 після проведення обвинуваченим ОСОБА_17 медичної маніпуляції, зокрема наявності чи відсутності ознак кримінально правопорушення у діях посадових осіб – лікарів КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» при такому спостереженні за хворим, то судом встановлено, що з вказаного приводу за заявою адвоката ОСОБА_4 від 20.03.2019 року (том 3, а. с. 61), після отримання копії вищевказаного висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 277 від 23.01.2019 року у даній кримінальній справі, 04.04.2019 року уповноваженою посадовою особою правоохоронного органу були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140300000146 (том 3, а. с. 80), проводиться досудове розслідування. Крім того, суд констатує, що такі обставини не підлягають доказуванню у межах даного кримінального провадження, так як в силу ст. ст. 9, 84, 91-93 КПК України не матимуть доказового значення у цьому кримінальному провадженні, оскільки не будуть відповідати встановленим статтею 85 вказаного Кодексу вимогам до доказів з точки зору їх належності. Крім того, обвинувачення у даному кримінальному провадженні пред’явлене лише ОСОБА_5.

Разом з тим, обставини щодо неналежного діагностування у хворого ОСОБА_8 внутрішньої кровотечі, яка виникла від здійсненого обвинуваченим ОСОБА_5 під час діагностичної медичної маніпуляції проколу печінки та діафрагми, незважаючи на наявність чи відсутність причинного зв’язку між такими діями посадових осіб КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» та смертю хворого ОСОБА_8, на переконання суду, можуть впливати на розмір заподіяної шкоди, спричиненої смертю хворого, у зв’язку з чим будуть братися до уваги при вирішенні пред’явленого потерпілими у даному кримінальному провадженні цивільного позову.

Однак, наведені вище обставини у своїй сукупності, у тому числі й виконаний у справі висновок судової почеркознавчої експертизи № 6899/6902 від 16.02.2018 року, котрий в силу своєї неоднозначності та відсутності ствердної відповіді про належність підпису під записом щодо проведення консультації у медичній документації хворого ОСОБА_8 обвинуваченому ОСОБА_18 може трактуватися на його користь, при зібраних у справі інших належних та допустимих доказах, не виключають вину останнього у неналежному виконанні ним як медичним працівником своїх професійних обов’язків під час проведення медичної маніпуляції, наслідки котрої спричинили внутрішню кровотечу хворому ОСОБА_8, від якої він помер, а можуть свідчити лише про зменшення обсягу такої вини у разі доведеності у діях ще й посадових осіб КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» складу кримінального правопорушення. На переконання суду, навіть у випадку встановлення у судовому засіданні виконання підпису про надану консультацію в історії хвороби хворого ОСОБА_8 не обвинуваченим ОСОБА_5, а іншою особою, така обставина, при зібраних у справі інших належних та допустимих доказах, не спростовувала б не фахового проведення обвинуваченим ОСОБА_5 хворому ОСОБА_8 пункції плевральної порожнини, а могла б свідчити про протиправні дії особи, можливо медичного працівника, яка такий підпис здійснила. Крім того, матеріалами справи підтверджується порушення обвинуваченим ОСОБА_5 вимог наказу МОЗ України № 110 від 14.02.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування»(у частині правил заповнення медичної карти стаціонарних хворих) та Посадової інструкції лікаря-анестезіолога вищої категорії відділу для надання консультативної та екстреної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», затвердженої 09.01.2013 року, оскільки ним проведено пункцію правої плевральної порожнини у хворого ОСОБА_8 без зазначення показів і обґрунтування такої медичної маніпуляції, не описано методики її виконання.

Таким чином, аналіз вказаних вище зібраних та перевірених у судовому засіданні безпосередньо доказів свідчить про те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_5 наявний склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України і суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого (котрими суд вважає смерть хворого ОСОБА_8І.).

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд не вбачає.

Пом’якшуючих вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання, суд також не вбачає.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не визнав свою вину, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують йому покарання. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 позитивно характеризується по місцю проживання (том 1, а. с. 209), на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 1, а. с. 207), раніше до кримінальної відповідальності не притягався і судимостей немає (том 1, а. с. 204), є особою, яка є інвалідом ІІІ-ої групи, а також учасником бойових дій (том 3, а. с. 81).

Також, як вбачається із виконаної органом з питань пробації досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 (том 1, а. с. 233-234), результати його оцінки показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, а, отже, орган з питань пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, з можливістю звільнення від покарання з випробуванням та включенням обов’язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України (у разі застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Обвинувачений ОСОБА_5, незважаючи на наявність у нього обґрунтованої підстави, заяви про застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році» суду не подав, хоча прокурором та судом роз’яснювалось йому відповідне право, від подання у письмовій формі такої заяви відмовився.

З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 140 КК України – у виді обмеження волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов’язків, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, як про це йдеться у досудовій доповіді щодо обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність зазначених вище даних про особу обвинуваченого, міру покарання у виді обмеження волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням на певний строк та покладенням обов’язків, суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Судові витрати у даному кримінальному провадженні, котрі полягають у залученні експерта при проведенні судової почеркознавчої експертизи № 6899/6902 від 16.02.2018 року у розмірі 5 720 грн. 00 коп. (том 2, а. с. 105), слід стягнути з обвинуваченого на користь держави у порядку, визначеному ст. 124 КПК України.

Щодо заявленого потерпілими цивільного позову до КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» та КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», з участю третьої особи – ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства вправа.

Реалізація такого принципу передбачає можливість кожної особи звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, у тому числі й для їх відновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В силу ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, за змістом котрих майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України), з огляду на що суд, вирішуючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні та перевіряючи його на предмет пред’явлення до належних відповідачів, виходить у першу чергу з наведеної норми матеріального права.

Зокрема, як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_5 працює за основним місцем праці лікарем-анестезіологом КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Юрія Липи» та за сумісництвом – лікарем-анестезіологом, консультантом КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Прибувши на консультацію у КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», він виконував свої службові обов’язки як лікар-консультант КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», не будучи при цьому пов’язаним трудовими відносинами з КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», він не був і не є працівником зазначеної медичної установи.

Отже, на переконання суду, КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» не може відповідати за позовними вимогами потерпілих-цивільних позивачів у даному кримінальному провадженні, так як обвинувачений ОСОБА_5 не є працівником зазначеної медичної установи, у зв’язку з чим цивільний позов у цій частині, а саме про стягнення 34 839, 50 грн. майнової шкоди та 125 000 грн. моральної шкоди (по 17 419, 75 грн. та по 62 500 грн. кожному), задоволенню не підлягає як такий, що пред’явлений не до тієї юридичної особи, котра має відповідати за позовними вимогами.

Щодо пред’явленого цивільного позову в іншій частині, а саме – до КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», то суд переконаний, що такі, виходячи з положень ст. ст. 1166-1167, 1172 ЦК України, вимоги можуть бути задоволені у межах їх доведеності належними та допустимими доказами, котрі підтверджують заподіяння потерпілим внаслідок кримінального правопорушення майнової та моральної шкоди.

Заподіяну майнову шкоду потерпілі обґрунтовують витратами на лікування хворого ОСОБА_8 та витратами на його поховання.

На переконання суду, витрати на лікування та придбання медикаментів за час перебування хворого ОСОБА_8 у КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» згідно наданих в оригіналі чеків та накладних у загальному розмірі 20 837 грн. (том 2, а. с. 6-18) не відносяться до майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням у межах даного кримінального провадження та пред’явленого обвинувачення, так як усі ці ліки та медикаменти були придбані до виконання обвинуваченим ОСОБА_17 хворому ОСОБА_8 пункції правої плевральної порожнини і не пов’язані жодним чином із виконанням ним зазначеної медичної маніпуляції, а пов’язані виключно із лікуванням хворого при встановлених йому діагнозах у КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», до якого, як уже йшлося вище, обвинувачений ОСОБА_5 жодного відношення не має. Відтак, ці витрати не можуть бути стягнені з КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Поняття поховання визначено статтею 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», згідно з котрим поховання – це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Так, на підтвердження понесених витрат на організацію і проведення поховання померлого ОСОБА_8 та надання ритуальних послуг із придбанням предметів ритуальної належності для цього, потерпілими надано в оригіналі накладну № 1 від 20.07.2016 року ФОП ОСОБА_19 на суму 4 902 грн. (том 2, а. с. 2), така сума є адекватною наявним у регіоні станом на дату виникнення спірних правовідносин цінам за відповідні товари і послуги та, виходячи із віднесення такого виду витрат до визначеного законом поняття поховання, підлягає стягненню повністю.

На підтвердження реалізації права на захоронення тіла померлого ОСОБА_8 потерпілими надано в оригіналі товарний чек ФОП ОСОБА_20 від 24.07.2017 року на суму 34 800 грн. (том 2, а. с. 1), котра є значно завищеною та не відповідає граничній вартості стандартних пам’ятників, визначених на території міста Львава та області, зокрема від 3 753 грн. до 8 000 грн. (станом на липень 2016 року, том 3, а. с. 78), а тому, з урахуванням роз’яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд вважає за необхідне стягнути на користь потерпілих 8 000 грн. на відшкодування витрат на захоронення, тобто у максимально можливій сумі для встановленої граничної їх вартості у місті Львові та області, так як встановлений граничний розмір у місцевому регіоні (Сколівський район) станом на дату виникнення спірних правовідносин матеріали кримінальної справи не містять, однак у будь-якому випадку, він не може бути вищим за ціни у місті Львові та області у цілому.

Понесені потерпілими витрати на поминальний обід згідно наданої в оригіналі накладної ФОП ОСОБА_21 від 22.07.2016 року у сумі 9 140 грн. (том 2, а. с. 4), на переконання суду, не можуть бути стягненими на їх користь, так як поминання не відносяться до однієї із складових визначного законом поняття поховання, а, отже, за своєю суттю не є витратами на поховання.

Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, котрий підлягає стягненню на користь потерпілих солідарно, становить 12 902 грн. витрат на поховання ОСОБА_8.

Суд також не погоджується із розміром на відшкодування моральної шкоди, про яку зазначають потерпілі у пред’явленому ними цивільному позові. Так, розмір на відшкодування моральної шкоди у сумі 125 000 грн. (вже за мінусом половини з суми, котра мала б бути стягнена з іншого відповідача – КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ»), суд вважає дещо завищеним. Зокрема, виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, суд вважає доведеним та достатнім для стягнення на підставі ст. ст. 23, 1167, 1172 ЦК України з відповідача – КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь кожного з потерпілих-цивільних позивачів по 40 000 грн. на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди. При цьому, суд бере до уваги ті обставини, що позивачі зазнали значних душевних страждань з приводу втрати близької та рідної їм людини, що призвело до невідворотних змін у їх подальшому житті, неможливості реалізації ними певних планів на майбутнє, своїх звичок та бажань. Окремо на визначення судом розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди у сторону його зменшення вплинув й стан хворого ОСОБА_8, з котрим він поступив у КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ», наявність цілого ряду поставлених йому діагнозів, котрі не піддавалися лікуванню, що свідчило про високий ризик смерті хворого ОСОБА_8 в умовах реанімаційного відділення КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ» з причин, не пов’язаних із наслідками проведення йому медичної маніпуляції.

Таким чином, виходячи також із індивідуального підходу для можливості оцінки та характеру відшкодування, розмір моральної шкоди підлягає стягненню на користь потерпілих окремо, а не у солідарному порядку, і становить 40 000 грн. кожному.

З урахуванням вищенаведеного, цивільний позов у даному кримінальному провадження підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 368, 370, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_5 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази: медичну карту № 2819 стаціонарного хворого ОСОБА_8, медичну амбулаторну карту № 1489 хворого ОСОБА_8 із вкладеним до неї листком, медичну карту амбулаторного хворого диспансерного нагляду на ім’я ОСОБА_8, - повернути КЗ СРР «Сколівська ЦРЛ».

Речовий доказ: протокол патологоанатомічного дослідження № 51 від 20.07.2016 року померлого ОСОБА_8, разом із додатками, - повернути Стрийській ПАЛ КЗ ЛОР «Львівське обласне паталогоанатомічне бюро».

Речові докази: копію посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділу виїзної консультативної медичної допомоги КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 09.01.2013 року, затвердженої директором КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Ю. Пацюрко 09.01.2013 року; завдання № 1714 лікарю-консультанту та довідкиа про виконання зазначеного завдання; експертний висновок пацієнта ОСОБА_8, виконаний за заявою Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 18.08.2016 року, вих. № 4049 комісійно спеціалістами Львівської обласної клінічної лікарні; висновок КЕК за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_8 Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА від 15.09.2016 року; копії витягів з наказів з особового складу КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 30.04.2008 року № 38-к та від 28.12.2010 року № 367-к, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 5 720 (п’ять тисяч сімсот двадцять) грн. витрат на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального закладу Сколівської районної ради «Сколівська центральна районна лікарня» та комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», з участю третьої особи – ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 12 902 (дванадцять тисяч дев’ятсот дві) грн. на відшкодування майнової коди.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної коди.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 40 000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної коди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову, - відмовити.

Повне найменування учасників цивільного позову:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6; зареєстроване місце проживання фізичної особи: 82613, Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул. І. Франка, буд. 36; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7; зареєстроване місце проживання фізичної особи: 82613, Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул. І. Франка, буд. 36; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; місцезнаходження юридичної особи: 79059, м. Львів, вул. І. Миколайчука, буд. 9; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34167494.

Відповідач: комунальний заклад Сколівської районної ради «Сколівська центральна районна лікарня»; місцезнаходження юридичної особи: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, буд. 29; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 01997372.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання фізичної особи: 79000, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою, через Сколівський районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя В.Я. Микитин