Рішення № 81246459, 12.04.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1025/18

пр.№ 2/464/146/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2019 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Гаврилишин О.Б.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №464/1025/18 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 «Факторингова компанія «ОМЕГА», ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку» від 7 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 «Факторингова компанія «ОМЕГА» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 3997. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 липня 2005 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3367/Р, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 54330 доларів США строком до 20 липня 2020 року з цільовим призначенням – інвестування будівництва нерухомості. З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором сторони 11 березня 2008 року уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1508, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку квартиру № 40 в будинку № 42 на вул. Скорини в м. Львові. 29.02.2008 сторони уклали Додатковий договір №1 до Кредитного договору №3367/Р від 20.07.2005. В подальшому 18.08.2009 сторони уклали Додатковий договір №2 до Кредитного договору №3367/Р від 20.07.2005 року, яким змінили валюту зобов'язання з доларів США на гривню. 18.08.2009 сторони уклали Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 11.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1508. 14 березня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 7883/Р, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 100000 доларів США строком до 1 березня 2023 року з цільовим призначенням – ремонт житла. З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між сторонами 17 березня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1703, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку квартиру №40 в будинку №42 на вул. Скорини в м. Львові. 18 серпня 2009 року між сторонами укладеного додатковий договір № 1 до кредитного договору № 7883/Р від 14 березня 2008 року, яким змінено валюту зобов'язання з доларів США на гривню, а також Договір про внесення змін до договору іпотеки від 17.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1703. Згідно з договором факторингу від 29 листопада 2011 року, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», товариство набуло право грошової вимоги за вищевказаними кредитними договорами. 16 грудня 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серед яких і договори іпотеки укладені з позивачем. Згідно з договорами факторингу від 10 жовтня 2013 року № 23/О, № 24/О, укладеними між ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега», останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за невиконання зобов’язань, що виникли з кредитних договорів № 3367/Р від 20 липня 2005 року, № 7883/Р від 14 березня 2008 року, а також усі права вимоги за усіма зобов’язаннями, що забезпечують належне виконання боржником умов кредитних договорів, у тому числі, договорів іпотеки від 11 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1508, та 17 березня 2008 року за реєстровим № 1705. 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» укладено договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно з якими новий іпотекодержатель набув усі права за договором іпотеки від 11 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1508, та договором іпотеки від 17 березня 2008 року за реєстровим № 1705, укладеними між іпотекодавцем та ВАТ «Кредобанк». 07 листопада 2014 року між ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку», посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 за реєстровим номером 3997, відповідно до умов якого ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» продало, а ОСОБА_4 купив квартиру №40 у будинку №42 на вул. Скорини у м. Львові. Вказує, що аналіз положення пункту 5.6 Договорів іпотеки свідчить про те, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку» лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак такий у встановленому порядку укладено не було, а тому в момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержатель ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» від свого імені у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку» не мала права укладати вищевказаний договір у зв'язку із відсутністю в договорі іпотеки від 11.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1508 та Договорі іпотеки від 17.03.2018, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №1703, іпотечного застереження. Вважає, що договір купівлі-продажу від 07.11.2014 не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент укладення такого, а відтак просить суд визнати такий недійсним.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 18.06.2018 закрито підготовче провадження у справі та таку призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ньому та відповіді на відзив, додатково пояснив, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону на момент відчуження іпотечної кваритири) ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» не мала права укладати вищевказаний договір, а приватний нотаріус посвідчувати такий у зв'язку з відсутністю в Договорі іпотеки від 11.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1508, та договорі іпотеки від 17.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1703, іпотечного застереження, а також неправильним застосуванням нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії щодо відчуження предмета іпотеки Закону України «Про іпотеку» (дія закону в часі), оскільки до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006, а не в редакції на момент посвідчення оспорюваного договору.

Представник відповідача ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позову заяву та запереченнях на відповідь позивача на відзив, в яких, зокрема, зазначила, що позасудовий спосіб захисту за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Пункт 5.6 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого у реєстрі за №1508, та пункт 5.6 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого у реєстрі за №1705, передбачають застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у відповідності до Закону України «Про іпотеку», що в силу ст.36 Закону України «Про іпотеку» прирівнюється до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 подала до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, покликаючись на те, що договір іпотеки від 11.03.2008, зареєстрований у реєстрі за №1508, та договір іпотеки від 17.03.2008, зареєстрований у реєстрі за №1707, містять у п.5.6 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири було дотримано вимоги чинного законодавства України, оскільки згідно з ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до суду 12.09.2018 надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності.

З’ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

20 липня 2005 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3367/Р, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 54330 доларів США строком до 20 липня 2020 року з цільовим призначенням – інвестування будівництва нерухомості, а саме, квартири за адресою: м.Львів, вул. Скорини, 42, третій поверх, перший під’їзд, для здійснення часткової оплати за договором № 30 від 18 листопада 2004 року, укладеним між позичальником та ОСОБА_6 ВКФ «Кремінь».

Додатковим договором № 1 від 29 лютого 2008 року до кредитного договору № 3367/Р від 20 липня 2005 року, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3, внесено зміни у пункт 6.1 щодо способів забезпечення зобов’язань за цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк» 11 березня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1508, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку квартиру № 40 в будинку № 42 на вул. Скорини в м. Львові.

14 березня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 7883/Р, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 100000 доларів США строком до 1 березня 2023 з цільовим призначенням – ремонт житла.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк» 17 березня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1705, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку квартиру №40 в будинку №42 на вул. Скорини в м. Львові.

18 серпня 2009 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 7883/Р від 14 березня 2008 року, а також додатковий договір № 2 до кредитного договору №3367/Р від 20 липня 2005 року, якими сторони змінили валюту зобов’язання позичальника перед банком за кредитними договорами з доларів США на гривню.

18 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк» укладено договори про внесення змін до договору іпотеки від 11 березня 2008 року та договору іпотеки від 17 березня 2008 року, якими внесено зміни в частині валюти зобов’язань за кредитними договорами.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2010 року по справі № 2-31221/10, з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 стягнуто на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 3367/Р від 20 липня 2005 року у розмірі 368956, 90 грн.

Згідно з договором факторингу від 29 листопада 2011 року, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», товариство набуло право грошової вимоги за вищевказаними кредитними договорами.

16 грудня 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, серед яких, і договори іпотеки укладені з позивачем.

Згідно з договорами факторингу від 10 жовтня 2013 року № 23/О, № 24/О, укладеними між ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега», останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за невиконання зобов’язань, що виникли з кредитних договорів № 3367/Р від 20 липня 2005 року, № 7883/Р від 14 березня 2008 року, а також усі права вимоги за усіма зобов’язаннями, що забезпечують належне виконання боржником умов кредитних договорів, у тому числі, договорів іпотеки від 11 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1508, та 17 березня 2008 року за реєстровим № 1705.

24 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» укладено договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно з якими новий іпотекодержатель набув усі права за договором іпотеки від 11 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1508, та договором іпотеки від 17 березня 2008 року за реєстровим № 1705, укладеними між іпотекодавцем та ВАТ «Кредобанк».

07 листопада 2014 року між ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку», посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 за реєстровим номером 3997, відповідно до умов якого ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега» продало, а ОСОБА_4 купив квартиру №40 у будинку №42 на вул. Скорини у м. Львові.

Вказане вбачається із зібраних по справі письмових доказів та рішення Сихівського районного суду м.Львова від 15 листопада 2016 року по справі № 464/8589/15-ц, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року та яким в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_6 «Факторингова компанія «Омега», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за участі третьої особи - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області,про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 7 листопада 2014 року та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено за відсутності порушень ст.38 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

У даній справі позивач просить визнати спірний договір купівлі-продажу предмета іпотеки від 7 листопада 2014 року недійсним у зв'язку із відсутністю в Договорі іпотеки від 11.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1508, та договорі іпотеки від 17.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1703, іпотечного застереження, відсутністю договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а як наслідок, неправильним застосуванням нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії щодо відчуження предмета іпотеки Закону України «Про іпотеку» (дія закону в часі), оскільки до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006.

За умовами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9, якою детально регламентовано порядок визнання правочинів недійсними, судам роз’яснено, що правочин може бути визнаний недійним лише з підстав, визначених законом.

Оскільки іпотечні договори між сторонами було укладено 11 березня 2008 року та 17 березня 2008 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17.

Відповідно до статті 36 цього Закону (в редакції, чинній на час укладення іпотечних договорів) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечних договорів), якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пунктів 5.5 та 5.6 договорів іпотеки.

Разом із тим, відповідно до пункту 5.5 звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу можливе у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, укладаючи у 2008 році іпотечні договори, позивач не надавав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права Іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, а надав згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», чинному на момент укладення договорів іпотеки, тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або ж на підставі рішення суду, які могли бути єдиною підставою для реалізації права іпотекодержателя на продаж від свого імені будь-якій особі предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу.

Суд відхиляє покликання представника позивача на відсутність у Договорі іпотеки від 11.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1508, та договорі іпотеки від 17.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 за реєстровим №1703, іпотечного застереження, оскільки, як вбачається з їх змісту, відповідні застереження містяться у вказаних договорах.

Разом із тим, як вбачається із вищевикладеного, відповідно до Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечних договорів) іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2018 у справі №367/7589/15-ц.

Суд вважає обґрунтованою позицію позивача стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 36, 38 Закону України «Про іпотеку», що діяла на час укладення іпотечних договорів, оскільки для з'ясування дійсної домовленості між сторонами, які 11.03.2008 та 17.03.2008 погодили в договорі іпотеки можливість звернення стягнення предмету іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», яка в той час діяла в редакції, згідно з якою право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві виникало за наявності рішення суду або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який, як встановлено судом, між сторонами іпотечного договору не укладався, відповідне рішення суду відсутнє, ОСОБА_3 як іпотекодавець, не надавав своєї згоди на продаж іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, стороною якого не був.

Оскільки, всупереч вимогам ст.38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення іпотечних договорів) на час укладення оспорюваного договору були відсутніми рішення суду або ж договір про задоволення вимог іпотекодержателя, які б передбачали право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій іншій особі-покупцеві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» не мало повноважень як продавець щодо його укладення, такі обставини не спростовані, а відтак договір купівлі-продажу від 07 листопада 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.

На підставі ст.ст. 36, 38 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006 року, ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку», від 7 листопада 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОМЕГА» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 3997.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОМЕГА» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 352 грн 40 коп. судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», код ЄДРПОУ 38103811, місце знаходження: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 18/7.

Відповідач: ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, просп.Вольського, 9/9.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5: місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст судового рішення складено 12.04.2019.

Головуючий Б.Р. Мичка