Рішення № 81242892, 11.04.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2161/18

Провадження №2/0203/144/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивача ОСОБА_1;

-відповідача ОСОБА_2;

-відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом підприємства об’єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

22 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на його бал ансі перебуває гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 52. У кімнаті №12 зареєстровані і мешкають відповідачі, які систематично не сплачують за проживання у гуртожитку, що стало причиною звернення до суду з позовом про їх виселення, а також стягнення з відповідачів по 16 707,00 грн. (а.с.а.с. 3 – 5, 36).

21 лютого 2019 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 95).

Представниця позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов, пояснивши, що на балансі позивача перебуває гуртожиток, у кімнаті №12 якого зареєстровані і мешкають відповідачі. Останні тривалий час не сплачують за проживання у гуртожитку, і за кожним з них утворилася заборгованість у сумі 16 707,00 грн.

Відповідачі у судовому засіданні заперечували проти позову, пояснивши, що раніше належно сплачували кошти за проживання у гуртожитку, проте тепер позивач вимагає від них оплати за неіснуючими тарифами, не пред’являє відповідних рахунків, не виконує функцій з належного утримання технічного стану гуртожитку тощо.

17 січня 2019 року відповідачами подано відзив на позов, у якому викладено доводи, аналогічні викладеним ними у судовому засіданні (а.с.а.с. 55 – 62).

22 січня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій викладено доводи, аналогічні викладеним представницею позивача у судовому засіданні (а.с.а.с. 71 – 73).

29 січня 2019 року відповідачами подано заперечення, які містять доводи, аналогічні викладеним ними у судовому засіданні (а.с.а.с. 80 – 85).

Заслухавши пояснення представниці позивача, відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами, встановленими статтею 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, процесуальним завдання позивача при зверненні до суду з позовом полягало у доведенні суду несплати відповідачами коштів за проживання у гуртожитку за встановленими тарифами, користування відповідачами кімнатою №12 гуртожитку та наявності законних підстав для їх виселення з гуртожитку.

Між тим, аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Так, заявлений позов взагалі не містить посилань на конкретні норми матеріального закону, що дозволяють позивачеві вимагати у судовому порядку виселити відповідачів.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 04.09.2008 року №500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, ураховуючи те, що позивач, висунувши вимогу про виселення відповідачів, не запропоновував для них інше приміщення, підстав для задоволення позову не існує.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості, то єдиними доказами, що надав позивач суду, є довідки про нарахування та оплату за проживання у гуртожитку та копія акту про відмову відповідачів від одержання листів про заборгованість.

Згідно з положенням про гуртожиток, наданим позивачем, особи, які проживають у гуртожитку, зобов’язані своєчасно оплачувати за проживання в гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму житлового приміщення відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначаються відповідно до встановлених відповідним органом цін/тарифів на такі послуги.

Між тим, позивач (попри надання відповідачами копії договору найму без визначення розміру оплати) не надав суду ані розрахунку, затвердженого власником гуртожитку, ані встановлених відповідним органом цін/тарифів на свої послуги.

При цьому, позивач не визначив у позовній заяві розмір заборгованості відповідачів з оплати за проживання та оплати за житлово-комунальні послуги, що унеможливлює перевірку судом правомірності відповідного розрахунку.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 209 – 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Підприємству об’єднанню громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих» (ідентифікаційний код – 03972525; 49101, Україна, місто Дніпро, вулиця Херсонська, 9) у позові до ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 52/4), ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_2; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 52/12) про виселення, стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян