Ухвала суду № 81242538, 17.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1303/17-к

1-кп/212/23/19

У Х В А Л А

17 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., прокурора Потєшного М.В., потерпілої ОСОБА_1, захисника обвинуваченого Амельчишина О.В., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши клопотання захисника Амельчишина О.В. про призначення повторної судово-медичної експертизи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 122 КК України по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040730003531 від 13.12.2015 р. ,-

встановив:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.369, ч.4 ст.296, ч.2 ст.263, ч.1 ст.122 КК України.

Адвокатом Амельчишиним О.В. в ході судового розгляду заявлено клопотання, яке підтримано обвинуваченим ОСОБА_3, про проведення повторної судово- медичної експертизи за фактом спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4

В обґрунтування клопотання зазначено, що висновки проведених у справі експертиз №80 від 21.01.2016 року, №1540 від 19.08.2016 року викликають обґрунтовані сумніви в їх правильності, оскільки експертом не досліджувалися рентгенівські знімки потерпілої ОСОБА_4 Крім того, у відповіді експерта у висновку №1540 щодо відповідності механізму утворення тілесних ушкоджень, як показала свідок ОСОБА_5, неправильно відображений дійсний механізм утворення тілесних ушкоджень, який показала свідок під час слідчого експерименту, а саме при падінні на сідниці на торець бетонної сходинки.

Окрім того, відповідно до Висновку спеціаліста (фахівця) з питань судово-медичної експертизи» №132/18 від 24.04.2018 року з питань обґрунтованості та підтвердження об'єктивними медичними даними «підсумків» висновків експерта КЗ «Криворізького міжрайонного відділу Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР ОСОБА_6: №80 від 21.02.2016 року та судово-медичної експертизи №1540 від 19.08.2016 року (надалі за текстом Висновок спеціаліста №132/18), зазначені експертизи визнані необґрунтованими.

Прокурор та потерпіла заперечували проти клопотання, оскільки відсутні будь-які сумніви у правильності висновків експерта та ознаки недостатньої необґрунтованості. Висновок містить вичерпний для встановлення обставин злочину перелік питань та відповідей на них, що підлягають доказуванню.Дані висновки не суперечать іншим матеріалам справи, та не містять істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи , зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Вирішуючи клопотання сторони захисту суд дійшов до наступного.

Судово-медична експертиза виконується на принципах законності, об'єктивності державними установами - бюро судово-медичних експертиз згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності нормативними документами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я /надалі МОЗ/ України №6 від 17 січня 1995 р. та узгодженими з Верховним судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України.

У своєму клопотанні в мотивувально - описовій частині захисник обвинуваченого зазначає про порушення порядку призначення та проведення судово-медичної експертизи тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_4

Так, порядок призначення та проведення певного виду експертиз регулюється положеннями статей 242-244 КПК України згідно яких експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

У разі якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, сторони кримінального провадження мають право звернутися з клопотанням про проведення експертизи у якому зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. До клопотання також додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

В матеріалах кримінального провадження наявні висновки судово-медичної експертизи за № 80 від 21.01.2016 р. та № 1540 від 19.08.2016 р. які стороною захисту підозрюваного ОСОБА_3 під час досудового розслідування не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КПК України висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 93 КПК України, ЗУ "Про судову експертизу" та Інструкції про проведення судово - медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 сторона захисту самостійно навіть не намагалася зібрати докази шляхом звернення до відповідної експертної установи, хоча відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» судові експерти мають право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб.

Клопотання захисника не містить правових підстав проведення повторної експертизи, обґрунтованості щодо необхідності її проведення для досягнення конкретних цілей кримінального провадження та отримання певних доказів.

Окрім іншого, в п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» роз'яснено: При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Запорукою справедливого судового розгляду є належний процесуальний порядок збору доказів у справі, як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ) як джерело права.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод .

З моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини передбачено ст. 9 ч. 5 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі «А.В. проти України» (CASE of A.V. v. UKRAINE), 65032/09) справжню сутність цього ключового принципу справедливого судового розгляду бездоганно розтлумачено у справі «Даянан проти Туреччини» (Dayanan v. Turkey):

«...справедливість провадження вимагає надання обвинуваченому можливості отримати весь ряд послуг, безпосередньо пов'язаних з юридичною допомогою. У зв'язку з цим представник захисту має бути в змозі без обмежень забезпечити основоположні аспекти захисту особи: обговорення справи, організацію захисту, збір доказів на користь обвинуваченого, підготовку до допиту, підтримку обвинуваченого у його важкому становищі та перевірку умов тримання під вартою».

Усі ці аспекти є надзвичайно важливими для будь-якої особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, та якій може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. У таких випадках інтереси правосуддя чітко вимагають суворих гарантій права на юридичну допомогу захисника «на підставі одного лише факту важливості питання, що є предметом спору» [1 Див. рішення від 24 травня 1991 року у справі «Каранта проти Швейцарії» (Quaranta v. Switzerland), п. 33, Series A № 205].

У п. 28 рішення ЄСПЛ «Олег Колесник проти України» (Заява № 17551/02) Суд повторює, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і що завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine), заява № 16404/03, п. 51, рішення від 19 лютого 2009 року, та «Лаудон проти Німеччини» (Laudon v. Germany), заява № 14635/03, пункт 56, рішення від 26 квітня 2007 року).

У своєму клопотанні захисних просить суд призначити повторну судово-медичну експертизу, пропонуючи при цьому, на вирішення експерту поставити безліч нових питань, вирішення яких, не є об'єктом доказування у даному кримінальному провадженні, у тому числі дублюючі один одного питання.

Однак, згідно до п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

За таких обставин, суд уважає, що клопотання захисника Амельчишина О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 у сукупності та взаємозв'язку є необґрунтованим та слугує затягуванню завершенню судового розгляду. При цьому враховую рішення Європейського суду з прав людини у справі «GORA v. POLAND (2004)», де було констатовано, що призначення у справі чотирьох експертиз мало наслідком необґрунтоване затягування розгляду, навіть незважаючи на рівень складності справи.

Посилаючись на практику ЄСПЛ, Верховний Суд зауважив наступне: «Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що «п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент» (постанова ВС від 25.04.2018 у справі № 401/9687/12).

Завданнями кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З урахуванням викладеного, необхідно відмовити в задоволенні клопотання захисника про призначення повторної судово-медичної експертизи, з вищеописаних підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 3, 6, 8, 9, 19, 55 Конституції України, ст.ст. 69, 70, 242, 332, 350 КПК України, -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника - адвоката Амельчишина О.В. про призначення повторної судово-медичної експертизи подане в інтересах підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 122 КК України по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040730003531 від 13.12.2015 р.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 18.04.2019 року, 11.45 год

Суддя: О. Н. Борис