Рішення № 81238434, 09.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20456/17

Провадження 2/127/5596/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 25.09.2017 року звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 50 930,48 грн. і моральної шкоди в сумі 10 000 грн., завданої внаслідок ДТП.

06.07.2018 року подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 151-152).

ОСОБА_2 мотивував позов тим, що 13.11.2016 року на автодорозі Немирів-Тульчин біля села Гриненки Немирівського району Вінницької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу було завдано тілесних ушкоджень та було пошкоджено автомобіль «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС. ДТП сталась з вини ОСОБА_3, який порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, оскільки, керуючи автомобілем «Меrсеdеs-BеnzС200» держномер SВЕ NН77, не впоравшись з керуванням, з’їхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21150 держномер АВ 8909АС, під керуванням ОСОБА_2

Позивачу в ДТП було завдано тілесних ушкоджень у вигляді забою правого кульшового та правого колінного суглобів, правобічного гемоартрозу. На лікування отриманих травм він витратив 930,48 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, складає 39 605,19 грн.

Крім того, позивачу було спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, переніс фізичний біль і страждання, перебував на стаціонарному лікуванні. Тривалий час у нього боліла нога, це завдавало йому багато незручностей, він не міг вільно пересуватись, під час руху відчував біль. Також в момент ДТП він дуже злякався за своє життя та здоров’я, отримав нервовий стрес. Зазнав душевних страждань у зв’язку із пошкодженням належного йому автомобіля, не міг користуватись автомобілем тривалий час.

Зазначаючи правовою підставою даного позову ст.ст. 1166 ч.1, 23, 1167, 1187 ч. 2 ЦК України ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 39 605,19 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали, пояснили, що вина відповідача доведена постановою про закриття кримінального провадження, висновком автотехнічної експертизи, тому він має відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, що завдана позивачу в результаті ДТП. Зокрема, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснював, що 13.11.2016 року в темну пору доби він керував автомобілем марки «ВАЗ 21150» і рухався зі сторони м. Немирів в напрямку м. Ямпіль зі швидкістю приблизно 60 км/год. Випав сніг і на дорозі була сильна ожеледиця і обмежена видимість. На відстані приблизно 100 м від свого автомобіля побачив, що зустрічний автомобіль «Меrсеdеs-Bеnz» почало заносити, тому він зменшив швидкість. «Меrсеdеs» зупинився на його смузі руху за 15 метрів від його автомобіля і він не встиг загальмувати і об’їхати цей автомобіль через ожеледицю, тому зіткнувся з його задньою частиною. Він зазнав матеріальної шкоди на суму 39 605,19 грн. і моральних страждань внаслідок ушкодження здоров’я і автомобіля, тому оцінив моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_5 позов не визнали. Відповідач суду пояснив, що на досудовому слідстві вина ОСОБА_3 встановлена не була, показання водіїв щодо обставин ДТП значно різняться, слідчий експеримент також проведений не був. Так, 13.11.2016 року близько 19.50 години він рухався на автомобілі марки «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77 по автодорозі в напрямку м. Вінниці з боку м. Тульчина. На той час розпочався снігопад, який вкрив проїжджу частину шаром снігу і дорожнє покриття було слизьке, тому він рухався зі швидкістю 45 км/год. Проїхавши с. Гриненки Немирівського району його автомобіль почало розвертати, а саме правим боком до зустрічної смуги руху таким чином, що він зупинився передньою частиною в напрямку м.Тульчин на узбіччі зустрічної смуги. Під час даного заносу він помітив, що з боку м. Вінниці рухається автомобіль на відстані біля 200 м, тому був впевнений, що водій зможе вжити заходів для об’їзду. Зачекавши приблизно 10 секунд і не помітивши автомобіль проїжджаючим повз нього, ОСОБА_3 подивився у бік лісополоси праворуч і через 1-2 секунди він відчув потужний удар в задню частину свого автомобіля. Вважає, що саме ОСОБА_2 винен в ДТП, оскільки побачивши завчасно його автомобіль, який заносить, він повинен був поступово гальмувати і таким чином уникнути зіткнення.

Представник відповідача ОСОБА_6 просив врахувати, що вина ОСОБА_3 не встановлена, протокол огляду місця події не має доказового значення, а занесення автомобіля ОСОБА_3 на смугу зустрічного руху не є причиною ДТП, що також доведено експертом.

Судом були вчинені наступні процесуальні дії у справі.

04.10.2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрите провадження у справі (а.с. 38, 40).

20.12.2017 року витребувані докази – матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с. 66).

20.12.2017 року призначено автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено експерту ВВ «КНДІСЕ» ОСОБА_7 На час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с. 67).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02.03.2018 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 року змінено. Виключено з резолютивної частини ухвали прізвище експерта ОСОБА_7, якому доручено проведення експертизи (а.с. 105).

11.06.2018 року провадження у справі поновлено (а.с. 144).

19.10.2018 року з Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області витребувані докази – матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с. 170).

09.01.2019 року за клопотанням сторін призначено автотехнічну експертизу, виконання якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с. 190).

07.03.2019 року провадження у справі поновлене (а.с. 215).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12016020240000701, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 13.11.2016 року в темну пору доби на автодорозі Немирів-Тульчин поблизу села Гриненки Немирівського району Вінницької області відбулась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77, під керуванням автомобіля ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби були пошкоджені, а позивачу були завдані легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.11.2016 року, схеми ДТП, зіткнення сталось на смузі руху водія ОСОБА_2 після того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав на смугу зустрічного руху (а.с. 9-13).

Згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіль НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 14).

Право власності на автомобіль «Меrсеdеs-Bеnz» д/н SВЕ NН 77 за ОСОБА_8 не зареєстроване (а.с. 15).

Вина водіїв в адміністративному провадженні встановлена не була.

Відповідно до постанови прокурора Немирівської місцевої прокуратури від 20.09.2017 року закрите кримінальне провадження №12016020240000704 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки водіям транспортних засобів тілесних ушкоджень завдано не було (а.с.7-8).

Разом з тим, прокурором на підставі висновку експерта від 05.04.2017 року № 145а та зібраних під час досудового слідства матеріалів встановлено, що винним у вчиненні ДТП є водій ОСОБА_3, оскільки в його діях вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху і його дії підпадають під ознаки ст. 124 КУпАП (а.с. 7-8).

При проведенні автотехнічної експертизи 05.04.2017 року експерт ОСОБА_9 встановив, що в даній дорожній обстановці, при умові, що в автомобілі «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77 відсутні несправності, які можуть впливати на можливий некерований рух та керованість даного автомобіля до початку розвитку подій ДТП, дії водія автомобіля «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77 ОСОБА_3 Р,П. з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.1 ПДР. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 ПДР.

В ситуації, яка склалась, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи та змісті питання, зокрема відстань між транспортними засобами в момент виникнення небезпеки для руху 10-15 м водій автомобіля ВАЗ 21150 ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77 шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР (а.с. 16-18).

Зіткнення автомобіля «Меrсеdеs-Bеnz» д.н. SВЕ NН 77 з автомобілем «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС сталося на проїзній частині автодороги Немирів-Ямпіль на смузі руху, де розташовані транспортні засоби після контактування, в районі осипу уламків частин ТЗ при умові, що автомобіль ВАЗ 21150 до моменту зіткнення не змінював напрямку свого руху. Повний час зупинки автомобіля ВАЗ21150 в даній дорожній обстановці визначається рівним 9.55—7.0 сек, а величина зупинного шляху цього автомобіля в заданій дорожній ситуації, при швидкості 60 км/год. визначається рівним 90.1-68.6м. Покази обох водіїв в частині розташування місця зіткнення є технічно обґрунтованими.

В ситуації, яка склалась при умові, що до моменту зіткнення автомобіль «Меrсеdеs-Bеnz» не гальмував, в діях водія автомобіля «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР. В ситуації, яка склалася, при умові, що в автомобілі «Меrсеdеs-Bеnz» були відсутні несправності, які можуть впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, в діях водія автомобіля «Меrсеdеs-Bеnz» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР (а.с. 16-18).

В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_9, який підтримав свій висновок від 05.04.2017 року і повідомив, що слідчим у постанові про призначення експертизи були вказані необхідні параметри і вихідні дані для проведення автотехнічної експертизи, надані матеріали кримінального провадження. Зазначив, що слідова інформація не давала можливості з’ясувати, коли саме виникла перешкода для ОСОБА_2 і на якій відстані він міг її побачити, не проводився слідчий експеримент у справі, тому вихідні дані були надані з пояснень учасників ДТП і при цих вихідних даних ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За клопотанням учасників справи і в зв’язку з тим, що експертом у висновку від 05.04.2017 року не вирішувалось питання про причинно-наслідковий зв’язок між діями учасників ДТП і наслідками, а показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 різнились з приводу обставин ДТП, судом була призначена автотехнічна експертиза із різними вихідними даними, за показаннями ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Відповідно до висновку експерта № 51 від 05.03.2019 року експерт ОСОБА_10 встановив (по показах водія ОСОБА_2В.): в дорожній ситуації, що склалася, при технічних величинах, вказаних в ухвалі про призначення експертизи, в діях водія автомобіля ВАЗ-21150 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням події даної ДТП. В даній дорожній обстановці, при технічних величинах, вказаних в ухвалі про призначення експертизи та умові, що в автомобілі «Меrсеdеs-Bеnz» були відсутні несправності, які можуть впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, в діях водія автомобіля «Меrсеdеs-Bеnz» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.1 ПДР, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з виникненням події даної ДТП. В дорожній ситуації, що склалася, при технічних величинах, вказаних в ухвалі про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ-21150 ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення автомобілів шляхом термінового гальмування, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР.

Такий висновок експерта ОСОБА_10 відповідає висновку експерта ОСОБА_9 від 05.04.2017 року, висновки в цій частині є обґрунтованими і такими, що підтверджені сукупністю інших доказів у справі.

Показання ОСОБА_3 про те, що під час заносу він помітив, що по зустрічній смузі рухається автомобіль ОСОБА_2В на відстані 200 м, тому саме ОСОБА_2 мав би вжити заходів щодо уникнення зіткнення, суд оцінює критично. Такі показання не узгоджуються із іншими обставинами даної справи. Так, згідно протоколу огляду місця події від 13.11.2016 року ДТП сталась в темну пору доби, на неосвітленій ділянці дороги, при снігопаді і температурі повітря близько 0°С. Згідно протоколу огляду місця події відстань видимості з робочого місця водія з увімкненим ближнім світлом фар – 50 м, дальнім світлом фар 100м.

Небезпека для руху ОСОБА_2 виникла в умовах недостатньої видимості. Видимість і оглядовість дороги з місця водія та видимість перешкоди - це різні величини, проте відповідач не довів, що позивач помітив перешкоду на своїй смузі руху завчасно і мав технічну можливість уникнути зіткнення.

Тому суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_11, помітивши його автомобіль, міг би вжити заходи щодо об’їзду. При цьому суд приймає до уваги, що в даній дорожній обстановці автомобіль «Меrсеdеs-Bеnz» для водія автомобіля «ВАЗ 21150» був небезпекою для руху, а відповідно до вимог п. 1.10 ПДР України при виникненні небезпеки для руху дії водія обмежуються виключно гальмуванням транспортного засобу.

Саме ОСОБА_8 повинен був дотриматись виконання п. 12.1 Правил дорожнього руху і обрати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу, стану свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і не допустити виїзду на смугу зустрічного руху, по якій рухався ОСОБА_2 Причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_3 та виникненням події ДТП встановив експерт у висновку від 05.03.2019 року.

За таких обставин суд критично оцінює висновок експерта ОСОБА_10 від 05.03.2019 року в частині дослідження механізму ДТП по показаннях водія ОСОБА_3 і про наявність в діях водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, що знаходиться в причинному зв’язку з ДТП.

Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП 13.11.2016 року доведена сукупністю належних доказів, в тому числі висновками автотехнічних експертиз від 05.04.2017 року і 05.03.2019 року, постановою прокурора Немирівської місцевої прокуратури від 20.09.2017 року, а відсутність постанови про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належать, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст.. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3)за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Оскільки вина ОСОБА_3 у завданні шкоди внаслідок ДТП встановлена в судовому засіданні, дії ОСОБА_3 були неправомірними і між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок, суд вважає обґрунтованим позов ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди.

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286 КК України проведена судово-медична експертиза і згідно висновку № 4 від 04.01.2017 року у ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді забою правого кульшового та правого колінного суглобів, правобічного гемоартрозу, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

На лікування отриманих травм позивач витратив 930,48 грн., в підтвердження надав акт виконаних робіт № 394 від 14.11.2016 року на придбання бандажу в сумі 520 грн. (а.с. 28), фіскальні чеки від 14.11.2016 року № НОМЕР_2, від 16.11.2016 року № НОМЕР_3, від 16.11.2016 року № НОМЕР_4 на придбання медичних препаратів на суму 410,48 грн. (а.с. 29-31).

Пошкодження автомобіля «ВАЗ 21150» держномер АВ 8909АС, належного позивачеві, зафіксовані в протоколі огляду місця ДТП від 13.11.2016 року.

Згідно висновку експерта від 29.05.2018 року № 1924/18-21 за результатами проведення судової авто НОМЕР_5 складає 60 167,16 грн. – більше вартості повного відновлювального ремонту, тому даний автомобіль ремонтувати економічно доцільно. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, 2005 року випуску, внаслідок його пошкодження станом на час проведення експертизи 25.05.2018 року складає 38 674,71 грн. (а.с. 127-142).

Відповідачем не було надано доказів на спростування розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню загальна сума у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 39 605,19 грн. (38 674,71 грн. + 930,48 грн. = 39605,19 грн.).

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., позивач зазначив, що внаслідок ДТП він переніс фізичний біль і душевні страждання, пов’язані з ушкодженням здоров`я та пошкодженням транспортного засобу. Отримані травми належать до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує межі позовних вимог, характер і обсяг, глибину душевних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характер правопорушення, вчиненого ОСОБА_3, ступінь його вини, те, що позивач лікувався від отриманих травм, переніс біль, протягом тривалого часу матеріальна шкода позивачу не була відшкодована, він був позбавлений можливості користуватись своїм транспортним засобом, а також суд враховує вимоги розумності і справедливості та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Так, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 640 грн. за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди (а.с. 1), поніс витрати по оплаті послуг експерта в сумі 1001 грн. (квитанція від 18.04.2018 року), витрати на оплату послуг експерта в сумі 337,68 грн. (квитанція на а.с. 201), витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. (квитанція від 25.09.2017 року, розрахунок витрат на правничу допомогу, ордер адвоката, а.с. 50).

Оскільки позов в частині відшкодування майнової шкоди задоволений в повному обсязі, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі підлягають витрати на оплату послуг експертів в сумі 1001 грн. та 337,68 грн. Позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволений на 50%, тому стягненню підлягає відповідна частка сплаченого судового збору в сумі 320 грн. (640 грн. : 2 = 320 грн.). Витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог (89,92%) в сумі 4 496 грн.

При зверненні до суду з позовом 25.09.2017 року позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу майнового характеру (про відшкодування матеріальної шкоди), тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 39 605,19 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 6 154,68 грн.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Тиманівка Тульчинського району Вінницької області, вул. Молодіжна, 14,

відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Вінниця, вул. Верхарна, 36/1, ІПН НОМЕР_7.

Повне судове рішення складене 18.04.2019 року.

Суддя: