Ухвала суду № 81236606, 18.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1977/18

У Х В А Л А

з питань відводу судді

18 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Кузана Р.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід головуючій судді Хомі О.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали,

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №813/1977/18 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зумовили порушенню прав членів територіальної громади міста Львова на безпосередню участь в місцевому самоврядуванні дії Львівського міського голови Садового Андрія Івановича, Львівської міської ради щодо винесення з порушенням чинного законодавства на розгляд сесії Львівської міської ради ухвали №2667 від 07.12.2017 «Про статут територіальної громади міста Львова»; визнання незаконною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звужує права, суперечить інтересам територіальної громади міста Львова та скасування ухвали сесії Львівської міської ради №2667 від 07.12. 2017 «Про статут територіальної громади міста Львова».

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018, головуючим суддею у справі визначено суддю Хому О.П.

16.04.2019 ОСОБА_1 подала заяву (вх.№ 13080) про відвід головуючої судді з підстав упередженості Хоми О.П. Позивач вказує, що вимога судді Хоми О.П. до присутніх в залі судових засідань вільних слухачів пред'явити документи, що посвідчують особу є порушенням норм чинного законодавства. Відсутність у судді посвідчення судді, перебування головуючої судді на посаді заступника голови суду, відмова у залученні до участі у справі третіх осіб та інші процесуальні рішення, прийняті під час підготовчого провадження, свідчать про упередженість головуючої судді та відсутність у неї повноважень на здійснення правосуддя. Тому, керуючись ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач вважає, що наявні підстави для відводу судді.

Ухвалою від 16.04.2019 зупинено провадження у справі та передано заяву позивача про відвід судді Хоми О.П. для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Кузана Р.І.

Згідно з ч. 8 ст.40 ст. 36 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

При вирішенні заяви про відвід головуючій судді Хомі О.П. у справі №813/1977/18, суд керувався таким.

Підстави для відводу судді визначено в ч. 1 ст. 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 вказаного Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 вказаного Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як на підставу відводу ОСОБА_1 вказує на те, що суддя Хома О.П. вимагає від присутніх у залі судового засідання вільних слухачів пред'явити документи, що посвідчують особу і не віддає такі до закінчення судового засідання. Такі дії головуючої судді, на думку позивача, є протиправними та спрямовані на фабрикування документів про вчинення цими особами правопорушень в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи.

Згідно з ч.1 ст.194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Частиною 4 статті 194 КАС України встановлено, що судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.

Відповідно до ч.1,2 ст.10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу.

Отже, суддя Хома О.П., вимагаючи від присутніх у залі судового засідання вільних слухачів пред'явити документи, що посвідчують особу, діє у спосіб та в порядку встановленому КАС України, відтак такі дії судді не є підставою для відводу.

Позивач, як на підставу заявленого відводу посилається також на те, що у судді Хоми О.П. відсутнє посвідчення судді, яке має бути підписане Президентом України та є єдиним документом який дозволяє встановити у конкретної особи повноваження суді, якими її наділила держава Україна.

Щодо таких тверджень суд зазначає, що згідно з ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну посаду судді в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення Присяги судді.

Згідно з ст.16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Зразки мантії та нагрудного знака затверджуються Радою суддів України,

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, голови судів та їх заступники, судді у відставці мають посвідчення, зразки яких затверджуються Радою судців України. Посвідчення судді, голови суду, заступника голови суду, судді у відставці підписує Президент.

З урахуванням наведених положень законодавства суд зазначає, що особа, яка призначена суддею відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», набуває повноважень судді лише після складення Присяги судді та зайняття штатної суддівської посади в одному із судів України. Тобто, наявність посвідчення судді не є достатнім фактом, який дає право здійснювати правосуддя. Інформація про дату складення присяги судді та зарахування до штату суду наявна в особових справах усіх суддів Львівського окружного адміністративного суду.

Крім цього, як на підставу заявленого відводу ОСОБА_1 посилається на те, що суддя Хома О.П. є заступником голови Львівського окружного адміністративного суду, а тому володіє адміністративними повноваженнями, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та має безпосередній адміністративний вплив на усіх суддів Львівського окружного адміністративного суду.

Щодо таких тверджень суд зазначає, що порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад встановлений ст.20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.12 ст.20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

За положеннями ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перебування судді Хоми О.П. на адміністративній посаді заступника голови Львівського окружного адміністративного суду не може бути підставою для відводу, оскільки така не передбачена ч. 1 ст. 36 КАС України.

В заяві про відвід позивач також вказує, що суддя Хома О.П. перевищуючи надані їй судовою владою повноваження посягнула на права та обов'язки третіх осіб і позивача, ігноруючи рішення суду апеляційної інстанції від 07.08.2018 №876/5593/18, яке набрало законної сили. В цьому судовому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив третіми особами вказаних в позовній заяві осіб, тоді як суддя Хома О.П. відмовляє в залученні їх до участі у справі.

Перевіряючи вказані обставини, суд встановив таке.

12.10.2018 ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В. про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі не встановлено підстав та відмовлено в залученні у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дії, визнання незаконною та скасування ухвали в якості третіх осіб на боці позивача без самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та третіх осіб на боці відповідача без самостійних вимог: начальника управління "Секретаріат ради" Львівської міської ради ОСОБА_10, голови комісії законності, депутатської рівності та свободи слова Львівської міської ради ОСОБА_11, Головного територіальне управління юстиції у Львівській області, начальника управління громадського партнерства, заступника начальника управління "Секретаріат ради" Львівської міської ради ОСОБА_12.

Тобто, питання щодо залучення зазначених вище третіх осіб до участі у справі було розглянуте суддею Крутько О.В. при відкритті провадження в даній справі. Всі інші заяви та клопотання вирішувались в підготовчому судовому засіданні та є процесуальними рішеннями судді.

Згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Посилання позивача на те, що суддя Хома О.П. не довіряє позивачу, третім особам та вільним слухачам, оскільки в судові засідання «замовляє» посилені наряди правоохоронних органів, не може свідчити про упередженість судді, оскільки присутність в будівлі суду працівників правоохоронних органів викликана необхідністю забезпечення правопорядку під час здійснення правосуддя.

Суд зазначає, що саме лише покликання в заяві про відвід судді на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України не звільняє заявника від обов'язку наведення обґрунтованих доводів та доказів упередженості судді для цілей цього відводу. Позивачем у цій справі таких доказів не подано.

При вирішенні питання про відвід судді, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» від 17.07.1997, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013, «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» від 07.08.1996).

Перевіряючи вказані у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що такі стосуються процесуальних дій судді, носять оціночний характер і не можуть слугувати доказами упередженості судді Хоми О.П. при розгляді адміністративної справи №813/1977/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про відвід, тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючій судді Хомі О.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Р.І. Кузан