Рішення № 81236433, 18.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1076/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області щодо припинення з 01 липня 2014 року нарахування та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 протиправними;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області відновити з 01 липня 2014 року ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 липня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є отримувачем пенсії. До 01 липня 2014 року пенсію нараховувало та сплачувало управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області. Однак, з 01 липня 2014 року виплату пенсії позивачу припинено у зв’язку з початком бойових дій на території Луганської області.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 “Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників” повноваження управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області частково зобов’язано виконувати управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з проханням відновити виплату пенсії.

Листом від 22 травня 2018 року № 146/З-14 Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії та запропонувало позивачу зареєструватися у якості внутрішньо переміщеної особи.

З посиланням на норму частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом, позивач вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2014 року є протиправним, а тому він звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 19 березня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відмовлено у залученні до участі у справі ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-4).

20 березня 2019 року на виконання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» судом на офіційному веб-сайті суду розміщено повідомлення про постановлення ухвали від 19 березня 2019 року по справі № 360/1076/19 про відкриття провадження в адміністративній справі та проінформовано учасників справи про можливість ознайомлення з текстом ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за відповідним посиланням (арк. спр. 25). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області не скористалось. Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення від 29 січня 1985 року № 122323 (арк. спр. 15).

Позивач звернувся до Кремінського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою від 03 січня 2018 року щодо виплати йому пенсії з липня 2014 року (арк. спр. 32).

Листом від 26 січня 2018 року за № 12/З-14 Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило позивача про порядок отримання пенсії на території України та заначило, що рішення для виплати пенсії особам, які не зареєструвалися, у встановленому для внутрішньо переміщених осіб порядку, та пенсійні справи яких знаходяться на тимчасово непідконтрольній території, на законодавчому рівні не приймалися (арк. спр. 33).

11 травня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою від 24 квітня 2018 року, аналогічно поданою до Кремінського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (арк. спр. 34).

Листом від 22 травня 2018 року за № 146/З-14 Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно повідомило позивача про порядок отримання пенсії на території України (арк. спр. 16-17, 35).

На виконання вимог ухвали суду від 19 березня 2019 року Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області листом від 03 квітня 2019 року № 6527/08 повідомило, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, здійснює повноваження з обслуговування страхувальників управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області, що тимчасово не здійснює або здійснює не в повному обсязі свої повноваження на період проведення антитерористичної операції. Надати інформацію по ОСОБА_1 не має можливості у зв’язку з тим, що пенсійні справи управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області не передавало. Позивач на обліку не перебуває, пенсію не отримує (арк. спр. 39).

На виконання вимог ухвали суду від 19 березня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 05 квітня 2019 року № 5031/07 повідомило, що за наявною у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області інформацією до липня 2014 року включно ОСОБА_1 отримував пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області. Далі ОСОБА_1 звертався за поновленням пенсії в Бахмутовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке нараховувало йому пенсію по березень 2016 року включно (арк. спр. 38).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-XII) пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 85 Закон № 1788-XII пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Статтею 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

У позовній заяві позивач зазначає, що нарахування та виплату йому пенсії здійснювало управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області. Однак, з 01 липня 2014 року виплату пенсії припинено у зв’язку з початком проведення на території Луганської області антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Згідно з частиною третьою статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі “Луганська область” включено міста обласного значення: м. Красний Луч (Краснолуцька міська рада), де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 2. За даними переліку, наведеного у Додатку 1, міста обласного значення (у тому числі всі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст), серед яких вказано м. Хрустальний (у тому числі м. Боково-Хрустальне, смт Садово-Хрустальненський, с-ще Трубний, м. Міусинськ, с. Корінне, с. Лісне, с. Новоєлизаветівка, м. Петрово-Красносілля, смт Федорівка, с-ще Буткевич, с-ще Вергулівське, с. Воскресенівка, смт Запоріжжя, с. Жереб’яче, с-ще Комендантське, смт Софіївський, смт Грушове, с-ще Давидівка, смт Хрустальне, смт Княгинівка, с-ще Хрустальний, смт Штерівка), віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями” визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України від 16 вересня 2014 року № 1680-VII “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

З метою реалізації Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року і Мінського “Комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року, резолюції Ради Безпеки ООН від 17 лютого 2015 року № 2202, відповідно до статті 1 Закону України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” Верховною Радою України прийнято постанову від 17 березня 2015 року № 252-VIII “Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування”, якою передбачено, що до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

м. Хрустальний (м. Красний Луч) відноситься до населених пунктів, які розташовані на території, обмеженій державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена Додатком до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII, а відтак офіційно встановлено, що м. Хрустальний (м. Красний Луч) є тимчасово окупованою територією України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок) та зобов’язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суд зазначає, що 06 серпня 2014 року Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України “Про Національний банк України”, статтею 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Законом України “Про боротьбу з тероризмом”, розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, Правлінням Національного банку України постановлено: 1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. 2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Згідно з листом в.о. директора Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” від 26 жовтня 2017 року № 594 з 07 листопада 2014 УДППЗ “Укрпошта” не здійснює пересилання пошти та тимчасово послуги поштового зв’язку не надаються у Луганській області, зокрема, у м. Хрустальний (м. Красний Луч) (арк. спр. 40-44).

Суд звертає увагу позивача на те, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не тільки шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Відповідно до пункту 9 Заяви Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод” (схвалена постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII) Україна користується своїм правом на відступ від зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Антитерористичним центром при Службі безпеки України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України та повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та Генеральному секретарю Ради Європи про продовження застосування у повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У вказаній Заяві відсутнє посилання на те, що Україна відступає від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, у вказаній Заяві зазначено про те, що в Україні склалася надзвичайна ситуація, яка становить суспільну небезпеку та загрожує життю нації в розумінні пункту 1 статті 4 Міжнародного пакту, пункту 1 статті 15 Конвенції.

Статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

В рішенні від 13 лютого 2018 року у справі “Цезар та інші проти України” (заява № 73590/14 та 6 інших заяв), яке стало остаточним 02 липня 2018 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що головна різниця між положеннями заявників у порівнянні з положеннями осіб, які проживають на території інших регіонів, контрольованих Урядом, полягає у тому, що в місті, де проживають ці заявники (Донецьк), Уряд не здійснює свої повноваження в результаті військових дій. Очевидно, це значно обмежує, якщо не позбавляє Уряд можливості ефективно підтримувати діяльність судів та здійснювати соціальні виплати на цій території. Об’єктивний чинник військових дій, що відбуваються в регіоні, де проживали заявники, змусив Уряд вжити заходів щодо виправлення становища, які не потрібні в інших частинах країни, які залишилися під контролем Уряду.

Тобто, Європейський суд з прав людини підтвердив те, що на окремих територіях України держава не має можливості здійснювати соціальні виплати та вживає інші заходи щодо забезпечення їх виплат.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що органами Пенсійного фонду України не було порушено вимог Конституції України та Закону № 1058-IV під час зупинення виплати позивачу пенсії, оскільки на даний час відсутній порядок виплати пенсій без використання банківської системи України.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України у визначеному чинним законодавством порядку.

Окрім того, судом встановлено, що до березня 2016 року позивач отримував пенсію у Бахмутовському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, а отже, позивач і наразі перебуває там на обліку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що позивач не повинен для отримання пенсії в обов’язковому порядку реєструватись внутрішньо переміщеною особою.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, ідеться в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” (далі - Закон № 2268-VIII).

У статті 2 Закону № 2268-VIII передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Це знаходить своє підтвердження і в пункті 2 статті 4 Закону № 2268-VIII, де зазначено, що цілями державної політики є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та пунктах 1, 3, 4 статті 6 цього Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.

Отже, відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не може бути підставою для невиплати позивачу пенсійних виплат (зазначену правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 638/2208/17 (№ рішення в ЄДРСР 76906153)).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимог та їх відповідність діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути з ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94500, Луганська область, м. Хрустальний, вул. Луганське шосе, буд. 8) до управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (ідентифікаційний код 21792399, місцезнаходження: 94513, Луганська область, м. Хрустальний, вул. Гірна, буд. 2) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94500, Луганська область, м. Хрустальний, вул. Луганське шосе, буд. 8) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3