Ухвала суду № 81235893, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 квітня 2019 р. Справа №200/4352/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 53426 грн. 81 коп., які належать ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року за спадковою справою № 118/2018 та зареєстрованого в реєстрі за № 20, зобов'язання відповідача виплатити позивачу за довіреністю від 22 жовтня 2018 року, засвідченою ОСОБА_3 акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія, округу Лос-Анджелес, Сполучених Штатів Америки, грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 53426 грн. 81 коп., які належать ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року за спадковою справою № 118/2018 та зареєстрованого в реєстрі за № 20.

28 березня 2019 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4352/19-а, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження .

16 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 9 липня 2018 року згідно до свідоцтва про смерть номер державної реєстрації №3052018142829, місцевий реєстраційний номер 3201819031593 виданого 13 липня 2018 року Департаментом охорони здоров'я Округу Лос-Анджелес штату Каліфорнія помер ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області в сумі 53426 грн. 81 коп., що належить ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року за спадковою справою №118/2018, зареєстрованої в реєстрі за № 20.

15 січня 2019 року ОСОБА_1, як довірена особа громадянки ОСОБА_2 згідно довіреності від 22 жовтня 2018 року посвідченої акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу Лос-Анджелес ОСОБА_3, звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою щодо оформлення недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_5,.

Листом відповідача від 25 січня 2019 вих. № 1088/04 позивачеві було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_5 та поінформовано про те, що оформлення недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_5, яка належить ОСОБА_2 згідно із свідоцтва про право на спадщину, можливе за довіреністю ОСОБА_2 за умови пред'явлення довідки про взяття на облік ОСОБА_2, як внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 18 лютого 2019 року вих. № 512-К-01 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено про те, що виплата недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_5, яка належить ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право на спадщину, можливо буде провести за умови надання заяви та необхідних документів, в тому числі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та довіреності, оформленої відповідно до норм Закону.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Таким чином, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування.

Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності-входять до складу спадщини.

Нормами статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому суд зауважує, що норми статті 46 зазначеного Закону не конкурує зі змістом статей 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджує можливість їх отримання. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами Спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд звертаю увагу позивача, що рішення про закриття провадження у справі не обмежує у реалізації його права в порядку цивільного судочинства.

До подібних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц. Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 9 квітня 2019 року у справі № 200/284/19-а.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно норм частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд роз'яснює особі, яка звернулася з позовною заявою, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Таким чином, позивач може звернутися до суду із відповідною заявою про повернення суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 189, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 200/4352/19-а за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.

2. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

4. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті 18 квітня 2019 року, повний текст ухвали складений 18 квітня 2019 року.

Суддя Смагар С.В.