Рішення № 81232763, 17.04.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2254/19

Провадження № 2/750/943/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно,

в с т а н о в и в:

27.02.2019 позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та просив скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запис про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1; визнати неправомірними дії державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову вказала, АТ «Укрсоцбанк» порушив вимоги Закону України «Про іпотеку», наразі діє мораторій на стягнення майна громадян України відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, зазначає, що порушені права неповнолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає разом з матір’ю у спірній квартирі, оскільки не було отримано дозволу на вчинення правочину від органу опіки та піклування. Одночасно вказав, що державний реєстратор провів реєстрацію не за місцезнаходженням нерухомого майна, чим порушив вимоги законодавства про порядок реєстрації прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, оскільки його дії відповідали пунктам 4.1 та 4.5 Іпотечного договору № 2145 від 25.04.2008, та статті 37 Закону України «Про іпотеку» (зазначаючи при цьому редакцію Закону, що діяла на час вчинення реєстраційної дії). Також повідомляв про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується лише на правовідносини примусового стягнення, а в цьому випадку передбачене позасудове стягнення, про яке домовились сторони. В судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Представник Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" подав до суду відзив у якому вказав, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширює свою дію лише на правовідносини примусового стягнення, в цьому випадку передбачене позасудове стягнення, про яке домовились сторони. Окрім цього, банк 10.09.2018 надіслав боржнику по кредитному договору повідомлення-вимогу про заборгованість, а також про те, що у разі непогашення заборгованості банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Рішення державним реєстратором було прийнято 08.02.2019. Одночасно вказав, що права неповнолітньої дитини не порушено, оскільки на момент укладення договору позивач надала довідку про те, що остання та її дитина зареєстровані та проживають за іншою адресою. В судове засідання представник не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Представник позивача подав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначав про те, що не погоджується із АТ «Укрсоцбанк» стосовно того, що на дані правовідносини не розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті», окрім цього вказав, наведена у відзиві судова практика не може бути застосована до цієї справи. Також наголошує на тому, що має бути застосована редакція Закону України «Про іпотеку» від 12.05.2006.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 25.04.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки (а.с.10-17). Згідно вказаного договору позивач виступала майновим поручителем її колишнього чоловіка: ОСОБА_4, та нею була передана в іпотеку однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, має загальну площу 28,8 кв.м. і належить позивачу на праві власності.

20 січня 2014 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.18-19).

ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. 20).

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.02.2019 року право власності на квартиру позивача, що знаходиться за адресою: м. Чернігів пр-т. Миру, 55 кв.18 зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк". Підставою для внесення відповідного запису до реєстру стало рішення Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 від 08.02.2019 за №45423963 (а.с.7-9).

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 26.02.2019 № 2093 позивач та її син зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Довідкою КП «Новозаводське" Чернігівської міської ради від 21.04.2008 року підтверджується реєстрація позивача та її неповнолітнього сина за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 61).

23.08.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали письмові заяви до Голови правління ПАТ «Укрсоцбанк» на добровільну реалізацію нерухомого майна, переданого в іпотеку, а саме квартири АДРЕСА_4. Вказане майно останні згідно поданих заяв передають банку на продаж з метою погашення заборгованості за кредитним договором №985/08-040 від 25.04.2008 року (а.с. 58, 59).

Оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 25.04.2008, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно до статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пунктів 4.2 та 4.5.3 договору іпотеки.

Разом із тим, відповідно до пункту 4.5.3 звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону, тобто шляхом укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Суд встановив, що під час прийняття оскаржуваного рішення щодо реєстрації права власності на спірну квартиру договору про її добровільну передачу у власність між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено не було, а ОСОБА_3, як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов’язує можливість переходу права власності, рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, власником якої залишався позивач, не можна вважати законними.

Суд вважає необґрунтованою позицію відповідачів стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 36, 37 Закону України «Про іпотеку», що діяла на час вчинення реєстраційних дій, оскільки для з’ясування дійсної домовленості між сторонами, які 25.04.2008 року погодили в договорі іпотеки можливість звернення стягнення предмету іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», яка в той час діяла в редакції, що передбачала укладання договору про задоволення вимог іпотеко держателя, який між сторонами іпотечного договору не укладався. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17.

З врахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що прийняття державним реєстратором рішення про передачу спірної квартири у власність ПАТ «Укрсоцбанк» та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним, що є підставою для задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запис про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Одночасно слід відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_3, оскільки на підставі статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", запис про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру поновлюється автоматично.

Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлена позивачем не у спосіб порушеного цивільного права та не відновлює порушеного її права, тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно, задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер:45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запис про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В решті відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (місце знаходження: вул. Ковпака, 29, м. Київ, ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) 384 грн. 20 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено 17.04.2019.

Суддя Л.В. Карапута