Рішення № 81231419, 03.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2019 Справа №607/2929/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 71,2 кв. м., житловою площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1 с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 11 січня 2018 року, посилаючись на те, що після її смерті відкрилась спадщина за заповітом на даний житловий будинок. Однак, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судовому засіданні при вирішенні даного позову покладається на думку суду.

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

11 січня 2018 року померла ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ИД № 237501, виданого 12.01.2018 р. Плотицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 01.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема, на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 71,2 кв. м., житловою площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1 с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

24.11.2017 р. ОСОБА_6 на випадок своє смерті розпорядилась належним їй майном в користь позивача ОСОБА_1, про що було складено заповіт, посвідчений сільським головою Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, який зареєстровано в реєстрі за № 67.

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 40/2018 року, після смерті ОСОБА_6 за заявою позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом № 96 від 24.01.2018 р. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 27.08.2018 року № 2405/02-14, – відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_6, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Згідно довідки Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 963 від 13.12.2017 р., власником житлового будинку в Тернопільському районі с. Плотича вул. Шевченка, 1, є ОСОБА_6.

Згідно довідки Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 72 від 25.01.2018 р. на день смерті ОСОБА_8, яка померла 06.11.2017 р. в житловому будинку по вул. Шевченка, 1, с. Плотича, Тернопільського району разом з померлою проживали: сестра ОСОБА_6 – власник будинку, племінник ОСОБА_1.

Згідно довідки Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 73 від 25.01.2018 р. на день смерті ОСОБА_6, яка була власником будинку по вул. Шевченка, 1, с. Плотича, Тернопільського району проживав племінник ОСОБА_1.

Як вбачається з інформаційної довідки Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ № 111 від 01.02.2018 р., станом на 01.01.2013 року житловий будинок №1 по вул. Шевченка в с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого Тернопільською районною радою 24.10.1987 р. на підставі рішення виконкому № 265 від 20.10.1987 р. та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 22.

В інформаційній довідці про технічний стан нерухомого майна Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ № 106 від 29.01.2018 р. зазначено, що станом на 26.01.2018 р. по обліку бюро будинковолодіння №1 по вул. Шевченка в с. Плотича рахується за ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Крім цього, згідно довідки Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 12 від 14.01.2019 р. будинок по вул. Шевченка, 1, в с. Плотича Тернопільського району станом на 01.04.1991 р. належав до категорії – колгоспний двір.

Тобто, з наведених документів вбачається, що будинковолодіння №1 по вул. Шевченка в с. Плотича Тернопільського району відноситься до категорії колгоспного двору, членами якого станом на 01.04.1991 р. були ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04,1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Оскільки спірний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 р., спадкодавці як члени колгоспного двору набули на нього право сумісної власності та це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі наявності заповіту в силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ст.1268 ЦК України).

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець не отримала за життя правовстановлюючих документів на належне майно та не здійснила державної реєстрації свого права власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 71,2 кв. м., житловою площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1 с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 11 січня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 71,2 кв. м., житловою площею 42,7 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1 с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 11 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

ОСОБА_5 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, буд. 27 с. Біла Тернопільського району Тернопільської області.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27, код ЄДРПОУ 05466080.

Повний текст рішення суду складено 15 квітня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_9