Ухвала суду № 81231103, 16.04.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 574/951/18

Провадження № 2/584/322/19

УХВАЛА

16.04.2019 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого – судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1Б.(в режимі відеоконференції)

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Путивль цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування,

встановив:

У провадженні Путивльського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 21.05.2013 у розмірі 103547,47 грн. Позов обґрунтовано тим, що 21.05.2013 між сторонами було укладено договір банківського обслуговування № б/н, відповідно до якого відповідач, яка діяла як фізична особа – підприємець (далі - ФОП), взяла на себе зобов’язання виконувати умови вказаного договору.

30.11.2016 відповідач припинила свою підприємницьку діяльність, маючи при цьому заборгованість за вказаним договором, яка станом на 23.04.2018 становила 103547,47 грн.

В судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 222 ЦПК України, представник відповідача клопотав перед судом про закриття провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, пославшись при цьому на правову позицію, викладену ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, яка була винесена судом касаційної інстанції вже після відкриття провадження у даній справі, а також просив суд надати відповідачеві строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат по справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення зазначеного клопотання, пославшись на те, що відповідно до ст.ст. 51-52, 598-609 ЦК України у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, вимоги кредиторів фізичної особи-підприємця можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Вищезазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 (справа № 6-125цс13).

Заслухавши учасників справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Дана позиція висловлена в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 13.02.2019 року (справа № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Зважаючи на те, що в силу вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення судового збору при закритті провадження у справі здійснюється за заявою особи, яка його сплптила, за ухвалою суду, то суд вважає за необхідне роз’яснити позивачеві його право звернутися до суду з заявою про повернення судового збору.

В силу вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України підлягає задоволенню заява представника відповідача щодо встановлення відповідачеві строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат по справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 ЦПК України позивачу слід повідомити, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції Господарського суду Сумської області (40000, м. Суми, просп. Т.Шевченко, 18/1).

Керуючись ст. ст. 141, 142, 255, 256, 258-261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування№ б/н від 21.05.2013 у розмірі 103547,47 грн.

Роз'яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду в порядку цивільного счудочинства з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Визначити відповідачеві ОСОБА_3 строк тривалістю п’ять днів, з дня постановлення даної ухвали, для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат по справі.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 10 год. 00 хв. 26.04.2019 у приміщенні Путивльського районного суду Сумської області (Сумська обл., м. Путивль, просп. І.Путивльського, 54), роз’яснивши відповідачеві, що відповідні докази про розмір вказаних витрат він повинен подати протягом п’яти днів після постановленя даної ухвали.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через Путивльський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв