Постанова № 81227509, 17.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Черкаси

справа № 705/3089/18

провадження № 22-ц/793/378/19категорія: 301030300

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1;

відповідач: Уманська міська рада;

особа, що подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2018 року (ухвалене в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області 29 грудня 2018 року під головуванням судді Коваля А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя.

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3, у якому народилася дочка ОСОБА_4

13 березня 2014 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано.

У період спільного подружнього життя, а саме 18 травня 2005 року подружжям було придбано у власність квартиру № АДРЕСА_1.

Вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто її колишнього чоловіка ОСОБА_3 та її - ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 року її колишній чоловік ОСОБА_3 помер.

За життя покійного поділу спільного майна подружжя ними не було проведено, оскільки після розлучення, з донькою продовжували проживати за вищевказаною адресою.

Після смерті покійного чоловіка позивач звернулася до нотаріальної контори з приводу переоформлення вказаної квартири на себе та дитину, на що нотаріусом їй було роз'яснено, що згідно чинного законодавства право на спадкове майно після смерті покійного має лише їх донька, оскільки на момент його смерті вони вже не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Саме від нотаріуса ОСОБА_1 дізналася, що її права були порушені, крім того, нотаріусом їй було роз'яснено, що вона має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 спільного майна подружжя, щоб захистити свої права та інтереси, які були порушені.

Просила суд визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1 як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2014 року було розірвано. У вказаному шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народилася дочка ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про її народження. 18 травня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_3 набув права власності на неї, яке було зареєстровано 27 липня 2005 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна частка власності ОСОБА_3 складає 1/1. Оскільки квартира була придбана сторонами ще в шлюбі, а ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер, тому суд задовольнив вимоги позивача, так як на думку суду вона має право на визнання за нею у власність 1/2 частини нерухомого майна, що було придбане у шлюбі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Уманського міськрайонного суду від 29 грудня 2018 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 уклав попередній договір купівлі-продажу квартири 14 червня 2018 року із власником ОСОБА_3 З метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі квартири, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 200 000 грн. Факт отримання коштів підтверджено написанням розписки. Крім того, ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 нотаріальну довіреність про право здійснення від його імені відчуження квартири.

Сторони домовилися, що якщо до 25 червня 2018 року договір купівлі-продажу не буде укладений з вини ОСОБА_3, то останній повинен повернути суму авансу.

Станом на 25 червня 2018 року ОСОБА_3 відмовився укладати основний договір купівлі-продажу квартири, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер.

В жовтні 2018 року спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 прийняла його неповнолітня дочка ОСОБА_4

З метою врегулювання даних правовідносин, ОСОБА_2 здійснював переговори із спадкоємцями померлого, оскільки порозуміння знайдено не було, 06 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Волошенюк Л.О. з претензією до спадкоємця померлого. Таким чином, ОСОБА_2 офіційно поставив до відома спадкоємців, що у них є заборгованість в сумі 200 000 грн.

Натомість, досудовий порядок врегулювання спору не дав ніяких результатів, та ще й стало відомо, що дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя. ЇЇ позов було задоволено та визнано право власності на ? частину як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя, при цьому, особу, що подає апеляційну скаргу не було залучено до участі у справі, хоча ухваленим рішенням було порушено його права.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 26 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження. Встановлено, що ОСОБА_2 навів в апеляційній скарзі докази порушення своїх прав оскаржуваним рішенням суду, тому визнано, що у відповідності до ч. 1 ст. 352 ЦПК України він має право на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 04 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

13 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

У період спільного подружнього життя, а саме 18 травня 2005 року подружжям було придбано у власність квартиру № АДРЕСА_1.

Вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто її колишнього чоловіка ОСОБА_3 та її - ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер.

За життя покійного, поділу спільного майна подружжя ними не було проведено, оскільки після розлучення, позивач з донькою продовжували проживати за вищевказаною адресою.

Після смерті покійного чоловіка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з приводу переоформлення вказаної квартири на себе та дитину, на що нотаріусом їй було роз'яснено, що згідно чинного законодавства право на спадкове майно після смерті покійного має лише їх донька, оскільки на момент його смерті вони вже не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Саме від нотаріуса вона дізналася, що її права були порушені, крім того, нотаріусом їй було роз'яснено, що вона має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 спільного майна подружжя, щоб захистити свої права та інтереси, які були порушені.

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд Черкаської області, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушено норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Як вже зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що спірна квартира № 114 у житловому будинку № 24 по вул. Гонти в м. Умані Черкаської області була придбана сторонами під час перебування у шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому позивач по справі має право на визнання права власності на ? частину вказаного майна. Так як квартира була оформлена на померлого чоловіка, за його життя не було проведено розподіл спільного майна, тому за ОСОБА_1 було визнано право власності на ? частину майна.

Потреба у визначенні часток майна в судовому порядку виникає як за життя співвласників спільної сумісної власності, так і у разі смерті одного з них.

Так, згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року зазначено, що «… зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

В зв'язку зі смертю власника спільного майна потреба у визначенні часток майна та визнання права власності може виникнути з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Тому, якщо з'ясується, що в нотаріальному порядку одержати свідоцтво про право на спадщину на частку майна неможливо через смерть власника та не проведення такого розподілу за життя колишнього подружжя, то захистити своє право власності на частку майна можливо буде саме шляхом пред'явлення зазначеного позову.

Разом з тим, для захисту свого права власності самого по собі визначення часток недостатньо, тому потрібно заявляти вимогу і про визнання права власності частки у спільному сумісному майні подружжя.

Належними відповідачами в таких категоріях справ є інші співвласники майна, спадкоємці померлого власника, а у відсутності таких, не прийняття або відмови від спадщини ними - представницький орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, на території якої знаходиться спадкове майно.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлена права на спадкування після смерті ОСОБА_3, оскільки на момент смерті останнього сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, їх шлюб було розірвано заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2014 року.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_4, яка прийняла спадщину в жовтні 2018 році.

За змістом ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина, чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають значення для справи.

Разом з тим, розглядаючи спір суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що під час розгляду справи все спадкове майно успадкувала дочка померлого та не залучив її до участі у справі в якості відповідача, вирішивши спір про задоволення позовних вимог до органу місцевого самоврядування.

Дана обставина є порушенням норм процесуального права при постановленні рішення суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки в даному випадку немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, що беруть участь у справі.

Крім того, особа, що подає апеляційну скаргу, а саме ОСОБА_2 зазначив, що на момент ухвалення рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину спірної квартири, між ним та спадкоємицею ОСОБА_4 та її законним представником ОСОБА_1 склалися спірні правовідносини відносно предмету позовних вимог, а саме вищезазначеної квартири, право на продаж якої померлий ОСОБА_3 розпорядився надати ОСОБА_2, про що було укладений попередній договір купівлі-продажу та за розпискою отримано ОСОБА_3 попередній аванс в розмірі 200 000 грн.. Суду апеляційної інстанції також була надана як доказ претензія кредитора до спадкоємця про повернення зазначеного боргу, яка отримана приватним нотаріусом 06 листопада 2018 року, ще до постановлення рішення у справі про визнання права спільної сумісної власності подружжя та зазначено, що суд, розглядаючи дану справу помилково не залучив ОСОБА_2 до розгляджу справи як третю особу, хоча позивач достовірно була обізнана про наявність спірних відносин між ними відносно квартири.

За вищевказаних обставин, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи позбавлений права усунути виявлені недоліки, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя за встановленої та доведеної обставини наявності спадкоємця, який не був залучений до участі у справі в якості відповідача, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2019 року.