Рішення № 81226938, 10.04.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5010/18

Провадження № 2/645/330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань - Кривеженко М.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСоцбанк» про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нерухоме майно - двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 та розподілити спільне майно подружжя, визнавши за кожною зі сторін право приватної власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 27.03.2003 року вони з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 08.05.2018 року заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова , при розірванні шлюбу питання щодо поділу спільного майна подружжя не вирішувалось. За час шлюбу подружжя спільними коштами в інтересах сім'ї було набуте та зареєстровано на ОСОБА_3 нерухоме майно - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 кв.м. Вказана квартира була придбана 06.08.2007 року на підставі договору купівлі-продажу Р№2998, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П. Разом з договором купівлі-продажу від 06.08.2007 року, ОСОБА_3 уклала з ПАТ "УкрСиббанк" договір іпотеки на придбання вищевказаної квартири, за яким розмір основного зобов'язання складає 8000,00 доларів США та частину коштів на даний момент частково погашено. У зв'язку із тим, що відносини між колишнім подружжям суттєво погіршилися, та сторони не дійшли згоди стосовно порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, позивач просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, оскільки квартира придбана під час шлюбу на спільні кошти подружжя та визнати за ним та за ОСОБА_3 право приватної власності на спірну квартиру в рівних частках по 1/2 частини.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

09.11.2018 року на виконання ухвали суду від 30.10.2018 року до матеріалів справи надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в підготовче судове засідання.

12.02.2019 року до матеріалів справи надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину квартири в порядку розподілу спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 18.02.2019 року у прийнятті до спільного розгляду та об'єднанні з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину квартири в порядку розподілу спільного майна подружжя відмовлено, зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_3А, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

19.03.2019 року суд видалився в нарадчу кімнату для ухвалення рішення по справі.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року поновлено судовий розгляд по справі.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «УкрСоцбанк».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, вказуючи, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу за спільні кошти, позивач приймає участі у сплаті комунальних платежів та платежів з іпотеки, а отже спірна квартира є спільним майном подружжя та належить сторонам в рівних частках.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, вказуючи що грошові кошти в розмірі 18000,00 доларів США були її особистими грошовими коштами, вилученими від продажу кімнати у гуртожитку, в якій вона, позивач по справі та дитина відповідача проживали до придбання спірної квартири, іншу частину грошових коштів відповідач взяла в кредит в банку, забезпечений іпотекою, на придбання спірної квартири в розмірі 8000,00 доларів США, який сплачує сама, що підтверджується відповідними квитанціями. Відповідач вказала, що всі основні витрати, а саме: сплату іпотечного кредиту, комунальних платежів здійснюються нею, позивач допомагав сплачувати комунальні платежі, проте не в повному обсязі, про що свідчить існуюча заборгованість зі сплати комунальних платежів, також відповідач зазначила, що відповідач має невеликий дохід та кредити в різних в банках, що свідчить про те, що ним не сплачується іпотека за придбаною квартирою. Враховуючи викладене, вказала, що оскільки вказана квартира придбана під час шлюбу, вона згодна сплатити позивачу грошові кошти за 1/3 частину спірної квартири, ділити та продавати спірну квартиру не згодна.

Представник третьої особи ПАТ «УкрСоцбанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 27.09.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.05.2018 року, яке набрало законної сили.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П., відповідач придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 кв.м., жилою площею 18,3 кв.м.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу вартість квартири визначено в розмірі 108575,00 грн., з яких ОСОБА_6 отримав 68175,00 грн. від ОСОБА_3 до підписання договору, а іншу частину, тобто 40400,00 грн. ОСОБА_3 зобов'язалась сплатити продавцю з моменту посвідчення договору одноразово у строк до 20 год. 06.08.2007 року, а ОСОБА_6 зобов'язався прийняти гроші.

Того ж дня, квартира АДРЕСА_1 передана ОСОБА_3 в іпотеку ПАТ «УкрСоцбанк» на підставі іпотечного договору №834/19-27/35/7-212 від 06.08.2006 року, в якості забезпечення ОСОБА_3 виконання зобов'язань за договором кредиту № 834/18-27/35/7-133 від 06.08.2007 року, згідно з яким ОСОБА_3 взяла у банку в кредит грошові кошти в розмірі 8000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення по кредиту до 05.08.2022 року на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За приписами ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами за час перебування у шлюбі, а отже належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів щодо придбання даної квартири за особисті кошти одного з подружжя матеріали справи не містять.

Так, не підтверджено належними та допустими доказами посилання ОСОБА_3 на те, що нею витрачено 18000,00 доларів США особистих коштів, вилучених від продажу іншого нерухомого майна, на покупку спірної квартири, а також посилання на те, що іпотечні платежі зі спірну квартиру сплачуються нею одноособово.

Згідно з ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідач просила збільшити її частку у спільному майні подружжя до 2/3 частин, залишивши за позивачем 1/3 частину, однак, судом не встановлено підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у спільному майні, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана не за спільні грошові кошти подружжя, а за її собисті, а також доказів на підтвердження того, що відповідач отримує недостатній дохід, необхідний для придбання спірного майна та сплати іпотечних та комунальних платежів.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне визначити рівні частки подружжя у спірній квартирі.

Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв'язку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за кожним з подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Крім того, слід зазначити, що права ПАТ «УкрСоцбанк», як іпотекодержателя спірної квартири, в даному випадку порушені не будуть, оскільки у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Керуючись ст.ст. 110, 111, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 206, 258-259, 264,268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В порядку поділу майна подружжя визнати за кожним з подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 кв.м.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСоцбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29.

Повний текст рішення складено 17.04.2019 року.

Суддя О.В. Горпинич