Вирок № 81222731, 17.04.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1309/17

провадження №1-кп/619/125/19

В И Р О К

Іменем України

17.04.2019 року Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого- судді Калмикової Л.К.

за участю: секретаря судового засідання- Кравченко К.В.

прокурора- Лисенка В.Ю.,

потерпілого- ОСОБА_8,

представника потерпілого- Борисова С.Г.,

захисника-Шкляра І.М.,

обвинуваченого- ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № №12017220280000307 у відношенні обвинуваченого: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, маючого двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07.04.2016 за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 164, ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 Дергачівський районним судом Харківської області було прийнято рішення про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 31.01.2011 року і до їх повноліття.

ОСОБА_1, достовірно знаючи про вищевказане рішення суду, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), будучи раніше судимим на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 07.04.2016 за ч.1 ст.164 КК України, починаючи з 27 квітня 2016 року і по 07.03.2017 р. не виплачував аліменти, офіційно не працює, постійного заробітку не має. Будь-яку іншу матеріальну допомогу на утримання дітей у будь-якому вигляді не надавав і не надає.

У зв'язку з цим відповідно до розрахунку, здійсненого Дергачівським районним відділом Державної виконавчої служби Харківської області в порядку ч.3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 7.5.2. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2003 року станом на 01.03.2017 заборгованість ОСОБА_1 по аліментам складає - 8430 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 14.08.2018 приблизно о 22.00, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Сумський Шлях в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області зі сторони смт Солоницівка в напрямку смт Вільшани зі швидкістю 70 км/год, в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», діючи необережно, в районі будинку № 199 по вищевказаній вулиці не вибрав безпечну швидкість руху та не впоравшись з керуванням автомобіля допустив його виїзд на ліве, по ходу свого руху узбіччя, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стояли на узбіччі поза межами проїзної частини, заподіявши їм тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/675-А/18 від 05.09.2018 ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми у вигляді: саден лобної області зліва, перелому основи черепа зліва (клінічно), епідурального крововиливу лівої скроневої долі, пластинчатого субдурального крововиливу конвенксу лівої гемісфери головного мозку та забою лівої скроневої та глибинних структур головного мозку, що у своїй течії ускладнилася розвиненням коми; закритого перелому кісток тазу у вигляді перелому крила правої клубової кістки та перелому сідничної кістки справа; закритого перелому верхньої третини правого стегна, які за своїм ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона знаходилась у стані коми.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/672-А/18 від 05.09.2018 ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки із зміщенням та гемартрозом і (скупченням крові у суглобовій сумці) лівого колінного суглобу, які за своїм ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 950/18 від 13.09.2018 в даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП.

Крім того, 14.08.2018 приблизно о 22.00 год. ОСОБА_1 після скоєння наїзду на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в районі буд. 199 по вул. Сумський Шлях в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в результаті його дій отримали тілесні ушкодження, внаслідок чого перебувають в небезпечному для життя стані та позбавлені реальної можливості до самозбереження, маючи умисел на залишення в небезпеці. не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не звернувся за допомогою до присутніх осіб і не відправив потерпілих до лікувального закладу, хоча повинен і мав об'єктивну можливість це зробити, легковажно розраховуючи на те, що можлива допомога буде надана іншими особами, натомість умисно, з метою уникнення передбаченої законодавством відповідальності зник з місця пригоди та залишив потерпілих в небезпеці.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочинів, так як це зазначено вище.

Надав показання про те, що в обвинувальному акті всі відомості зазначені правильно. Не заперечував час, спосіб, інші обставини скоєння злочинів. Доповнив, що дійсно залишив місце скоєння ДТП. Після скоєного зустрічі з потерпілими не шукав. Частково - в розмірі 9 000,00 грн. компенсував потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки. Потерпіла ОСОБА_7 від його допомоги відмовилась. Не заперечує, що аліменти не платив, не оспорює розрахунок заборгованості, але зазначив, що діти проживають з сім'ї з високим достатком, внаслідок чого не потребують допомоги.

Стверджує, що щиро кається у скоєному.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначених злочинів доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, які виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України суд кваліфікує за ч.2 ст. 164 КК України, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України та в завідомому залишенні без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 135 КК України.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий 07.04.2016 ухвалою Апеляційного суду Харківської області за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, який сплатив 09.11.2018, на обліку у лікаря нарколога і лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, частково сплатив потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки.

Суд враховує щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання винуватого ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, які обтяжують, пом'якшують покарання, при цьому призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання.

Згідно ч.6 ст.368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Також суд враховує роз'яснення п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в яких зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також особу винного.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити винному ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 164 КК України у виді обмеження волі, ч. 2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції даних статей та вважає доцільним застосувати до нього позбавлення права керувати транспортними засобами, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_1 при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд, крім даних про особу винуватого враховує число злочинів, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.

Таким чином, суд прийшов до висновку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Заявлений потерпілим ОСОБА_8 позов про відшкодування матеріальних збитків - 218476.77 грн. підлягає частковому задоволенню - в частині, що підтверджується документально з врахуванням 9 000,00 грн, які обвинуваченим компенсовано - 164 671.06 грн, моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.,виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи тяжкість перенесених та існуючих моральних страждань, з врахуванням також обставин справи, даних про обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15.08.2018 (справа №640/14717/18) було накладено арешт на автомобіль НОМЕР_2.

Арешт підлягає скасуванню Автомобіль, яким керував. ОСОБА_1, належить ОСОБА_10

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 164, ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 286 ч.2 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,

за ст. 135 ч.1 КК України - 2 роки позбавлення волі,

за ст. 164 ч.2 КК України- 2 роки обмеження волі,

На підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_1 призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням і призначити остаточно покарання у виді 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

В часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_8 стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 матеріальні збитки - 164 671.06 грн., 200 000.00 грн. - у відшкодування моральної шкоди, а всього - 364 671.06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення: судово-автотехнічної експертизи № 948/18 від 13.09.2018 - 1716 грн. 00 коп., судово-автотехнічної експертизи № 950/18 від 13.09.2018 -858 грн. 00 коп.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15.08.2018 - скасувати.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, який знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська,107- повернути законному володільцю - ОСОБА_10

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л. К. Калмикова