Ухвала суду № 81221589, 11.04.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1695/16-ц Провадження по справі №6/538/18/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання: Криворучко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Начальник відділу Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якого у відділі на виконанні перебувають виконавчі провадження

- ВП 56534215 з примусового виконання виконавчого листа № 816/2420 від 14 червня 2013 року виданого Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ в Лохвицькому районі заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.;

- ВП 57233032 з примусового виконання виконавчого листа № 2/538/13 від 22.03.2018 року виданого Лохвицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області заборгованість з орендної плати за користування водним об'єктом загальною площею водного дзеркала 41,3 га в сумі 34018,17 грн.;

- ВП 57233241 з примусового виконання виконавчий лист № 2/538/13 від 22.06.2013 року виданого Лохвицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області судовий збір в сумі 2978,00 грн.

На виклики державного виконавця боржник ОСОБА_2 до Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області і навмисно ухиляється від виконання рішень та покладених на нього обов'язків.

Представник Лохвицького РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, подання підтримує в повному обсязі та просить його задоволити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Представник Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Представник УПФУ в Лохвицькому районі та прокурор Прокуратури Полтавської області в судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи дане подання, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Лохвицькому районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області перебувають виконавчі провадження: ВП 56534215 з примусового виконання виконавчого листа № 816/2420 від 14 червня 2013 року виданого Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь УПФУ в Лохвицькому районі заборгованість зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.; ВП 57233032 з примусового виконання виконавчого листа № 2/538/13 від 22.03.2018 року виданого Лохвицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області заборгованість з орендної плати за користування водним об'єктом загальною площею водного дзеркала 41,3 га в сумі 34018,17 грн.; ВП 57233241 з примусового виконання виконавчий лист № 2/538/13 від 22.06.2013 року виданого Лохвицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області судовий збір в сумі 2978,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, яка є основним законом України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Так, частинами 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р. встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому пакті.

Частинами 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 р. та який є невід’ємною частиною зазначеної Конвенції, встановлено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" - громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Однак, стаття 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України" вказує, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а пункт 8 цієї статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволено в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно з ч. 1,3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Наведені вище норми закону дають підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак не надання державним виконавцем доказів того, що ним було вичерпано весь передбачений зазначеним Законом перелік заходів щодо примусового виконання судових рішень або всі вище перелічені заходи виявилися безрезультатними.

Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

При цьому державним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 має намір вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов’язань та має паспорт для виїзду за кордон, або номер та серія при його наявності, або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє відділ ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Проте судом установлено, що матеріали подання не містять доказів про обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження та доказів про те, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань, а також те, що постанову про відкриття виконавчого провадження та виклики державного виконавця були отримані ОСОБА_2

Окрім цього в матеріалах подання міститься пояснення ОСОБА_2 де він зазначає, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Світанкова). б. 34, від сплати боргу не ухиляється і буде сплачувати по мірі можливості.

Державним виконавцем до матеріалів справи додано АКТ державного виконавця в якому вказано, що ним здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 в м. Лохвиця, вул. Жукова (Світанкова) б. 34 де його батьки повідомили про те, що ОСОБА_2 за цією адресою не проживає і місце його проживання їм не відоме, але ОСОБА_2 в поясненнях вказує, що він проживає саме за цією адресою і до нього додому ніхто не проходив, а також те, що ніяких листів з Лохвицького РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області він не отримував.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що державним виконавцем вживались будь-які заходи щодо виконання судового рішення, вирішувалось питання про реалізацію виявленого майна, боржник не притягувався до відповідальності за невиконання рішення суду.

Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення - виконавцем суду не надано. Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні цього подання слід відмовити за відсутністю для цього законних підстав

Керуючись ст.ст. 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ч. 2-3 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 2-3 ст. 2 Протоколу №.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»,

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького

районного суду ОСОБА_4