Ухвала суду № 81219103, 17.04.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 1-в/484/49/19

Справа № 484/4293/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі головуючого - судді Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Кодриш Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська Миколаївської області заяву ОСОБА_1 про внесення доповнень в ухвалу суду від 09.01.2018р. стосовно приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України,

за участю прокурора - Шевченко О.В.

ВСТАНОВИВ:

04.04.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про внесення доповнень в ухвалу суду від 09.01.2018р. стосовно приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, а саме: вказати конкретну установу відбування ним покарання, що дасть можливість Цивільському районному суду Чуваської Республіки порівняти умови відбування покарання.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.01.2018 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України та приведено вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Однак, Цивільський районний суд Чуваської Республіки у своїй ухвалі від 29.08.2018 року вказав, що у вищевказаній ухвалі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області не визначено вид виправної установи, що позбавляє суд можливості порівняти умови відбування покарання ним в Україні та в Російській Федерації. У зв`язку з цим просить внести відповідні доповнення.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 . заперечувала, вказуючи, що визначення установи відбування покарання не входить до повноважень суду першої інстанції.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Калінінського районного суду м. Чебоксари Чуваської Республіки від 09.11.2015р. з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Верховного Суду Чуваської Республіки від 01.03.2016р. до покарання у вигляді штрафу в розмірі 80 000 рублів та 15 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без обмеження волі і без штрафу за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктами «а, г» частини четвертої статті 228.1 (3 факта) (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинене з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу Інтернет), організованою групою, у великому розмірі), пунктами «а, г» частини четвертої статті 228.1 (2 факта) (незаконний збут наркотичних засобів, вчинене з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу Інтернет), організованою групою, у великому розмірі), частиною першою статті 174.1 (вчинення фінансових операцій з грошовими коштами, придбаними особою в результаті вчинення нею злочину, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню та розпорядженню зазначеними грошовими коштами) Кримінального кодексу Російської Федерації. Покарання у вигляді штрафу в розмірі 80 000 рублів, призначене за частиною першою статті 174.1 КК РФ виконувати самостійно.

Покарання ОСОБА_1 призначене за сукупністю злочинів на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ, шляхом часткового складання покарань.

03 листопада 2017 року наказом Міністерства юстиції України № 3449/5 прийнято рішення про прийняття в Україну, засудженого вироком російського суду, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 20.06.2017 за № 06-72676/16.

11 грудня 2017 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення зазначеного вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.01.2018 року вищевказане клопотання задоволено та визначено ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, ч. 3 ст. 307 КК України, ч. 1 ст. 209 КК України, як такі, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Калінінського районного суду м. Чебоксари від 09.11.2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Верховного Суду Чуваської Республіки від 01.03.2016 року.

Визначено ОСОБА_1 , на підставі вироку Калінінського районного суду м. Чебоксари Чуваської Республіки від 09.11.2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Верховного Суду Чуваської Республіки від 01.03.2016 року, покарання:

-за ч.2 ст.15 ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна;

-за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років без конфіскації майна;

-за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить вказати конкретну установу відбування ним покарання, що дасть можливість Цивільському районному суду Чуваської Республіки порівняти умови відбування покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При вирішенні питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, судом може вирішуватися питання щодо покарання (основного, додаткового), рішення щодо цивільного позову і процесуальних витрат, однак визначення умов і режиму відбування покарання не належить до кола питань, які вирішуються судом при розгляді такої категорії проваджень.

Згідно ст. 11 КВК України органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи управління, уповноважені органи з питань пробації. Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом. Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії). Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Відповідно до ст. 18 КВК України засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законодавством України не передбачене таке поняття як «колонія суворого режиму».

Аналізуючи вищевикладене, враховую, що ОСОБА_1 було засуджено за скоєння злочинів, які відповідно до КК України відносяться до категорії особливо тяжких, можна зробити висновок, що в разі його передачі для відбування покарання в Україні, він мав би відбувати покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки.

Разом з тим, згідно ст. 86 КВК України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Тобто, відповідно до Українського законодавства, умови і режим відбуття покарання визначається органом виконання покарання, а вид колонії - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а тому суд не має права брати на себе повноваження, які делеговані іншому органу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 86 КВК України, ст.ст. 606, 609, 610 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення доповнень в ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.01.2018 року стосовно приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення, засудженим - впродовж семи днів з дня отримання копії цієї ухвали.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко