Ухвала суду № 81218669, 17.04.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1698/19

н\п 3-зв/490/2/2019

У Х В А Л А

12 квітня 2019 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Мамаєвої О.В.,

за участю секретаря Тернової В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В.,

Учасники судового провадження:

заявник: ОСОБА_1 ,

особа, що склала протокол : ОСОБА_2 .

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва Подзігун Г.В.перебуває адміністративна справа про порушення митних правил № 490/1698/19 у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП.

12 квітня 2019 року до канцелярії суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. від розгляду вищевказаної адміністративної справи.

В обґрунтування заяви останній вказав, що в провадженні слідчого судді Подзігун Г.В. знаходились 4 аналогічні справи, по яких вона постановила рішення.

В судовому засіданні заявник підтримав клопотання, зазначивши, що по іншим аналогічним справам слідчий суддя вже постановила рішення, з якими він не згоден, тому не бажає, щоб слідчий суддя розглядав адміністративну справу щодо нього.

Особа, що склала протокол - ОСОБА_2 зазначив, що не згоден із заявою про відвід, вважає її необґрунтованою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали адміністративної справи № 490/1698/19, приходить до висновку, що заява про відвід слідчого судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок розгляду заяв про відвід КУпАП не передбачений.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та відповідній їй практиці Європейського Суду поняття "адміністративного правопорушення" не визначається, натомість справи поділено на справи щодо цивільного спору та щодо кримінального обвинувачення. При цьому відзначається, що для віднесення справи до справи "кримінального обвинувачення" необхідно, окрім критерію віднесення справи до такої категорії національним законодавством, виходити також з суті правопорушення та характеру та ступеню тяжкості санкції, якій може бути піддана зацікавлена особа (див. рішення, ухваленому у справі «Lauko v. Slovakia» від 2 вересня 1998 року; «A.P, M.P. c. Suisse v. Switzerland» від 23 вересня 1998 року; «Engel and others v. Netherlands» від 8 червня 1976 року).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 ОСОБА_3 звинувачено у недбалому ставленні до військової служби та до нього може бути застосована санкція у вигляді штрафу, від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Така санкція відповідає кримінальному покаранню, передбаченому статтею 53 та 60 Кримінального Кодексу України - штрафу та арешту, більше того, кримінальне покарання у вигляді штрафу може бути накладеним й у значно меншому розмірі.

Наведене свідчить, що в цьому випадку йдеться про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке у сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод є "кримінальним", отже - у цьому сенсі ця справа є справою "кримінального обвинувачення".

Порядок розгляду справ "кримінального обвинувачення" врегульовано Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку особа, яка притягається до відповідальності, має право заявити відвід судді з підстав, зазначених у статті 75 КПК України та така заява підлягає розгляду в порядку, що передбачений статтею 81 КПК України.

Згідно ст. 75 КПК України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. За наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, останньому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні, однак, відвід повинен бути мотивованим. Проте, такі обставини при розгляді заяви про відвід вказаного вище судді не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді Подзігун Г.В. та унеможливлювали ухвалення нею об`єктивного судового рішення у розгляді справи.

Незгода із прийнятими суддею процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу, у такому разі, сторона має право подати апеляційну скаргу на прийняте за наслідками розгляду справи рішення. Оскільки під час розгляду заяви про відвід заявником не доведено наявність обставин, що виключають участь судді Подзігун Г.В. в розгляді вказаної вище заяви, то суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід належить відмовити.

Керуючись ст. 246 КУпАП, ст.ст.75, 80, 81 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. від розгляду адміністративної справи № 490/1698/19- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Мамаєва