Ухвала суду № 81209184, 11.04.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

6/130/10/2019

130/219/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар С.В.,

представника позивача (стягувача) ОСОБА_1,

відповідачів (боржників) ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідачів (боржників) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 4 Жмеринського міськрайонного суду заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

у с т а н о в и в :

25 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із цією заявою та вказали, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 15 березня 2017 року в справі №130/219/15-ц було частково задоволено первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» до них про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з відповідачів на користь банку 24480,72 доларів США заборгованості за кредитом, 3188,90 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 1410,26 доларів США штрафу (процентна складова) та 3845,6 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судові витрати в сумі 3654 грн, а всього 29079 доларів 88 центів США та 7499, 60 грн. На виконання цього рішення 13 квітня 2017 року судом було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 792656,36 грн. Разом з тим, 25 травня 2008 року між ОСОБА_2 та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 59,8 кв.м. по вул. туп. Одеський, 33/1 кв. 77 в м. Жмеринка. Пунктом 27 договору іпотеки визначено, що у випадку порушення ОСОБА_2 кредитного договору, банк, як іпотеко держатель, має право здійснити стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки, про що він зобов’язаний повідомити ОСОБА_2. 12 травня 2017 року заявникам стало відомо, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31784005 від 10 жовтня 2016 року, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 здійснила реєстрацію права власності на вищевказану квартиру за ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином банк задовольнив свою вимогу за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У зв’язку з вищевикладеним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати виконавчі документи від 13 квітня 2017 року по справі №130/219/15 такими, що не підлягають виконанню.

В судовому засідання заявники підтримують свої заяви та просять суд їх задовольнити задля уникнення подвійного стягнення заборгованості на користь банку.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечує проти задоволення заяв, оскільки заявники у представлених ними документах не довели, що банк є власником предмету іпотеки. Наразі, чи є банк власником цієї квартири, представникові не відомо.

Заслухавши боржників та представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 березня 2017 року в справі №130/219/15-ц частково задоволено первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» до них про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з відповідачів на користь банку 24480,72 доларів США заборгованості за кредитом, 3188,90 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 1410,26 доларів США штрафу (процентна складова) та 3845,6 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судові витрати в сумі 3654 грн., а всього 29079 доларів 88 центів США та 7499, 60 грн. (а.с.28-31 том 2).

Відповідно до копій виконавчих листів, на виконання вищевказаного рішення 13 квітня 2017 року судом було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 792656,36 грн (а.с.178 том 2).

Згідно з копією договору іпотеки від 25 травня 2008 року ОСОБА_2 в забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 59,8 кв.м. по вул.. туп. Одеський, 33/1 кв. 77 в м. Жмеринка. Пунктом 27 договору іпотеки визначено, що у випадку порушення ОСОБА_2 кредитного договору, банк, як іпотеко держатель, має право здійснити стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки, про що він зобов’язаний повідомити ОСОБА_2 (а.с.175-177 том 2).

Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 30 січня 2019 року новим власником заставленої квартири вказано ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с.161-163, 220-221 том 2).

Відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов’язанням за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем). Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

ОСОБА_6 Верховного Суду, порівнявши суперечливі позиці у своїй постанові від 18 вересня 2018 року по справі № 921/107/15-г/16, зазначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, а наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки. Таким чином, кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі наявності рішення про стягнення заборгованості. У випадку ж виконання одного з судових рішень основне зобов’язання припиняється, а інший виконавчий документ не підлягає виконанню.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Пунктом 4 договору іпотеки було визначено всі витрати по наданому кредиту, які забезпечуються іпотекою (а.с.199 том 2). Банк зареєстрував за собою право власності на передану ОСОБА_2 в іпотеку квартиру. У зв’язку з цим суд вважає, заяви боржників про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку», статтею 432 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2, виданий Жмеринським міськрайонним судом 13 квітня 2017 року по справі № 130/219/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3) про визнання кредитного договору частково недійсним - про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" всього 29079 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) доларів 88 центів США та 7499 (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 60 коп.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_3, виданий Жмеринським міськрайонним судом 13 квітня 2017 року по справі № 130/219/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3) про визнання кредитного договору частково недійсним - про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк Приватбанк" всього 29079 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) доларів 88 центів США та 7499 (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 60 коп.

На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя К.Шепель

Повний текст ухвали складено 17 квітня 2019 року.