Ухвала суду № 81208502, 17.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

17 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/430/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С.А. розглянувши у письмовому провадженні в підготовчому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

16.04.2019 року представником позивача була подана до Закарпатського окружного адміністративного суду заява про забезпечення адміністративного позову, якою позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року, якою Головне управління ДФС у Закарпатській області вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 грн., до набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справі.

Представник позивача вказану заяву обґрунтував тим, що незважаючи на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685- 50 У від 12 листопада 2018 року, відповідач направив її на виконання до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, з примусового виконання якої відкрито виконавче провадження ВП№58329474 згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2019 року.

Крім цього, представник позивача зазначає, що 19.02.2019 року Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № 58329474, якою на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення 17 622,01 грн. (з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів) накладено арешт.

Також на примусове виконання вищевказаної вимоги, 06 березня 2019 головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП№ 58329474, у відповідності до якої звернено стягнення на доходи боржника, які той отримує у Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет», у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

Згідно із п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", чітко передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу , зазначеного у ст. 3 цього закону: за заявою стягувача про примусове виконання (ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, буде задіяно примусове виконання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685- 50 У від 12 листопада 2018 року, що може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків, оскільки таке виконання вже спричинило арешт майна та рахунків позивача, а також звернення стягнення на доходи боржника, які той отримує у Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет», у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу, що в свою чергу суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Без вжиття заходів забезпечення позову для позивача усунення негативних наслідків необхідно можливо буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 153 КАС визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року, якою Головне управління ДФС у Закарпатській області вимагає у позивача сплатити суму 15 819,54 грн. по єдиному внеску у добровільному порядку протягом десяти днів з моменту її отримання.

Вказана вимога про сплату недоїмки позивачем не виконана та оскаржена до суду, оскільки позивач вважає її протиправною.

Натомість, головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2019р., було відкрито виконавче провадження на підставі заяви відповідача про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26).

У відповідності до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 p.), вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно п. 5 розділу VI тієї ж Інструкції, орган доходів і зборів протягом Ю робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

За п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. В свою чергу, ні статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження», ні вказаним Законом в цілому зупинення виконавчих дій у разі оскарження вимоги про стягнення боргу по сплаті єдиного внеску не передбачено.

На теперішній час, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року, перебуває на примусовому виконанні в Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області у межах виконавчого провадження № 58329474.

Наведене дає підстави дійти висновку, що у зв'язку з невиконанням оскаржуваної вимоги, таку було звернено до примусового виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що у свою чергу, може призвести до стягнення суми звернення 17 622,01 грн. (з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів) у примусовому порядку до вирішення питання правомірності податкової вимоги № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Окрім наведеного вище, суд також зазначає, що в межах виконавчого провадження до вирішення даної справи по суті державним виконавцем вже 19.02.2019 року було винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № 58329474, якою на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення 17 622,01 грн. (з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів) накладено арешт, а також 06 березня 2019 року винесено постанову про звернення стягнення за заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні ВП№ 58329474, у відповідності до якої звернено стягнення на доходи боржника, які той отримує у Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет», у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб (у даному випадку третьої особи) з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на норму вищевикладеної статті КАС України, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).

Позивач на даний час оскаржує вимогу № Ф-3685-50 У від 12 листопада 2018 року Головного управління ДФС у Закарпатській області на суму 15819,54 грн., однак згідно вимог ч.4 ст. 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Зважаючи на норму вищевикладеної статті КАС України, суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме: повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення у разі примусового виконання цієї постанови, а також недоотриманих коштів в межах стягнення на заробітну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка законності та правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 150, 151, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3685-50 У Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12 листопада 2018 року, по сплаті єдиного внесоку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 грн. до набрання законної сили рішенням у справі №260/430/19.

Копію ухвали негайно надіслати сторонам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Копію ухвали додатково надіслати на адресу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме старшому державному виконавцю Сухан Михайлу Михайловичу для відома та виконання.

Роз’яснити сторонам, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя C.А. Гебеш