Рішення № 81208460, 08.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2019 року Справа № 280/417/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 (69093, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Військової частини 3029 Національної Гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 123; код ЄДРПОУ 08803661)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3029 Національної Гвардії України (далі – відповідача, ВЧ 3029 НГУ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 4681,40 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби у сумі 4681,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу відповідача № 119 від 11 червня 2018 року виключений зі списків особового складу ВЧ 3029 НГУ та з усіх видів забезпечення. Наказом начальника Південного Територіального управління № 16 о/с від 30 березня 2018 року з 11 червня 2018 року звільнений з військової служби відповідно до п. «б» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у відставку за станом здоров’я та направлений на військовий облік до Запорізького ОМВК м.Запоріжжя. Зазначає, що 09 березня 2018 року він звернувся до командування відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Крім того, 12 березня 2018 року повідомив командиру ВЧ 3029 НГУ про свою незгоду на виключення його зі списків особового складу частини до проведення повного розрахунку. Вказує, що згідно довідки № 16 від 14 березня 2018 року йому належала до видачі вартість речового майна на загальну суму 24007,18 грн., але на підставі наказу командира ВЧ 3029 НГУ йому була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно у сумі 19335,78 грн., тобто неповна сума. На його звернення відповідачем не надано а ні письмової відповіді, а ні проведено перерахунок недоотриманих коштів. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся із цим позовом до суду. З огляду на зазначене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22 лютого 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7464), в якому зазначено, що відповідно до довідки «Про виплату грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно» начальника фінансової служби ВЧ 3029 НГУ, прапорщику ОСОБА_1 виплачено 24007,18 грн. за недоотримане речове майно. При цьому з нього утримано 4321,29 грн. ПДФО та військовий збір 360,11 грн. – всього 4681,40 грн. Вказує, що грошова компенсація вартості за неотримане грошове майно оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. Відповідно до зазначеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

26 лютого 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7886), в який зазначено, що твердження відповідача у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи та не находять жодного підтвердження у законодавстві України.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2019 року о 12 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 08 квітня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

У підготовчому судовому засіданні 08 квітня 2019 року протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в цей же день.

У судовому засіданні 08 квітня 2019 року позивач та його представник підтримав заявлені позовні вимоги. Просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 08 квітня 2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Позивач, прапорщик ОСОБА_1, проходив військову службу на посаді фельдшера гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.

Позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаний із захистом Вітчизни, про що свідчить довідка серії АВ № 0674483 та посвідчення серії ААБ №039673, видане 12 квітня 2018 року.

09 березня 2018 року позивач звернувся до командування ВЧ 3029 НГУ із заявою про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Крім того, заявою від 12 березня 2018 року позивач повідомив командира ВЧ 3029 НГУ про свою незгоду на виключення його зі списків особового складу частини до проведення повного розрахунку.

Так, листом № 3/29/34-539 від 14 березня 2018 року повідомлено, що начальником речової служби до Південного територіального управління надіслана довідка № 16 від 14 березня 2018 року щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до норм забезпечення.

Відповідно до цієї довідки позивачу належала до видачі вартість речового майна, яка складалась з 41 позиції на загальну суму 24007,18 грн.

Згідно наказу начальника Південного Територіального управління № 16 о/с від 30 березня 2018 року позивач з 11 червня 2018 року підлягав звільненню з військової служби відповідно до п. «б» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у відставку за станом здоров’я та направленню на військовий облік до Запорізького ОМВК м.Запоріжжя.

Наказом ВЧ 3029 НГУ № 119 від 11 червня 2018 року позивач був виключений зі списків особового складу ВЧ 3029 НГУ та з усіх видів забезпечення

14 червня 2018 року на підставі наказу командира ВЧ 3029 НГУ прапорщику ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 19335,78 грн.

25 жовтня 2018 року позивач звернуся до відповідача із письмовою заявою, де просив виплатити заборгованість, яка недоплачена йому за вартість речового майна у сумі 4681,40 грн.

На теперішній час позивач не отримав а ні відповіді на заяву, а ні перерахованих коштів, у зв’язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із вищенаведеною нормою Закону Кабінетом Міністрів України 16 березня 2016 року прийнято постанову № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

При цьому, відповідно до абз. 1 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом 3 п. 242 вказаного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, встановленим п.п. 2-3 Порядку № 178, та подав за місцем військової служби відповідний рапорт, передбачений п. 4 вказаного Порядку.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що право на грошову компенсацію мають лише військовослужбовці до моменту звільнення з військової служби, оскільки, право на грошову компенсацію, мають військовослужбовці, які звільняються з військової служби, або члени його сім'ї та утриманці, у разі його загибелі, якщо вони не отримали під час військової служби речове забезпечення.

Військовослужбовці відповідно до наказу Міністерства оборони № 232 від 29 квітня 2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» повинні отримувати саме речове забезпечення відповідно до затверджених норм, а не грошову компенсацію.

Порядком № 178 не передбачено інших випадків виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця.

Перевіряючи наявність підстав щодо оподаткування суми компенсації, судом встановлено наступне.

Відповідно до пп.пп. "а", "ж" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

- сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов'язків;

- сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення.

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що законодавцем у підпункті 165.1.1 не визначено чіткий перелік сум допомог, компенсацій, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України передбачає виплату компенсаційних виплат (компенсацій) двох видів.

До першої групи належать компенсаційні виплати (компенсації), які за своєю природою не є винагородою за виконану роботу, обумовленої трудовим договором, у зв'язку з чим суми таких компенсаційних виплат не включаються до структури заробітної плати працівників, а тому, як правило, не підлягають оподаткуванню. Зокрема, виходячи зі змісту відповідних положень Кодексу законів про працю України, до таких компенсаційних виплат належать виплати у зв'язку з службовими відрядженнями (стаття 121), а зі змісту Закону України "Про охорону праці" компенсації за важкі та шкідливі умови праці, що дістало відповідне відображення у Податковому кодексі України. Так, за змістом підпунктів 165.1.9 та 165.1.11 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах; кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

До другого виду компенсаційних виплат належать виплати, які є винагородою, яка встановлюється за виконану роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, в результаті чого вони включаються до структури заробітної плати працівника, а тому підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Виходячи зі змісту спеціальних норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які регулюють спірні правовідносини, можливо дійти висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно за своєю природою не є винагородою за виконання обов'язку несення служби та не включаються до складу грошового забезпечення військовослужбовця, відповідно, сума компенсації не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку, що сума компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 березня 2001 року у справі «Сук проти України» (заява № 10972/05) зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (заява № 38677/06), «Кечко проти України» (заява № 63134/00).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (69093, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини 3029 Національної Гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 123; код ЄДРПОУ 08803661) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини 3029 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_5 Васильовичу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яке не було видано під час проходження військової служби у сумі 4681,40 грн.

Стягнути з Військової частини 3029 Національної Гвардії України на користь прапорщика ОСОБА_4 недоплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке не було видане під час проходження військової служби у сумі 4681,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 квітня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко