Рішення № 81207867, 17.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 160/1912/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Новомосковського відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_2, неправомірними в частині не зарахування трудового стажу, а саме: періоду військової служби у Збройних Силах України з 08 грудня 1991 року по 31 січня 1996 року до стажу державної служби;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Новомосковський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) зарахувати стаж в повній мірі згідно трудової книжки АТ-ІІ №0075626, воєнного квитка НУ №8531821 ОСОБА_2 та довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.02.2019 №660/46;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Новомосковський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №17 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) перевести ОСОБА_2 з пенсії за віком на пенсію по Закону України «Про державну службу» враховуючи період її роботи з 08 грудня 1991 року по 31 січня 1996 року як стаж державної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.09.2018 року звернулась до Магдалинівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, відповідач листом від 09.01.2019 року №К-20344-18 відмовив в переведенні на інший вид пенсії, повідомивши, що період строкової військової служби не віднесено до відповідних категорій посад державних службовців, тому немає підстав для врахування 20 – річного стажу державної служби. Вважаючи таку відмову протиправною, а також не зарахування до стажу державної служби період служби в Збройних Силах України з 08.12.1991 року по 31.01.1996 року, позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

20.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 17.04.2019 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.04.2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_2, стаж державної служби останньої складає 18 років 2 місяці 14 днів з потрібних 20 років. Військова служба з 08.12.1991 року по 31.01.1996 року не зараховується до стажу державної служби, оскільки не передбачена статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993 року). За вказаних обставин в Новомосковському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було підстав для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». На підставі викладеного у задоволенні позову просили суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Новомосковському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 24.12.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

10.09.2018 року ОСОБА_2 звернулась до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 17 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 серії АТ-ІІ від 0075626 від 16.04.1981 року, остання працювала на державній службі:

- з 01.02.1996 року по 31.10.1996 року - старшим помічником начальника відділення в Магдалинівському райвоенкоматі;

- з 01.11.1996 року по 30.06.2003 року – інженер 14,13 рангу державного службовця;

- з 17.04.2004 року по 23.12.2014 року – спеціаліст Магдалинівського управління Пенсійного фонду України;

- з 08.12.1991 року по 22.12.1993 року – діловод в Магдалинівському райвоенкоматі;

- з 22.12.1993 року по 31.01.1996 року - служба в армії.

Проте, рішенням комісії відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 17 від 19.09.2019 року №187 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці, вона працювала на посадах віднесених до посад державної служби всього 18 років 2 місяці 14 днів.

Листом від 09.01.2019 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що період роботи в Магдалиніському райвоенкоматі на посаді діловода та період строкової військової служби не віднесено до відповідних категорій посад державних службовців, тому не має підстав для врахування 20 – річного стажу державної служби.

Вважаючи таку відмову Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 01 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.

Аналіз даної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у зразковій справа №822/524/18.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів справи до стажу державної служби ОСОБА_2 зараховано періоди роботи: з 01.02.1996 року по 31.10.1996 року - старшим помічником начальника відділення в Магдалинівському райвоенкоматі (за наявності довідки з військомата); з 01.11.1996 року по 30.06.2003 року – інженер 14,13 рангу державного службовця; з 17.04.2004 року по 23.12.2014 року – спеціаліст Магдалинівського управління Пенсійного фонду України, у зв’язку з чим стаж державної служби ОСОБА_2 склав 18 років 2 місяці 14 днів з потрібних 20 років. Період з 08.12.1991 року по 22.12.1993 року на посаді діловода в Магдалинівському райвоенкоматі та військова служба з 22.12.1993 року по 31.01.1996 року не зарахована до стажу державної служби.

Разом з тим, суд звертає увагу, що факт проходження позивачем військової служби з 22.12.1993 року по 31.01.1996 року в Збройних Силах України підтверджується наявними в матеріалах справи копіями трудової книжки серії АТ-ІІ №0075626 від 16.04.1981 року та військового квитка НУ №8531821 від 28.07.1987 року.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, був чинний до 01.05.2016 року.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Окрім цього, частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, період проходження військової служби з 22.12.1991 року по 22.12.1993 року підлягають включенню до стажу державної служби ОСОБА_2, у зв’язку з чим її стаж державної служби складає більше 20 років.

Враховуючи, що ОСОБА_2 станом на 10.09.2018 року (на час звернення з заявою про перерведення пенсії) досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто 58 років 6 місяців, має необхідний страховий стаж роботи, та має не менш як 20 років стажу державної служби, суд дійшов висновку, що вона набула права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні її на пенсію відповідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ є протиправною.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 03.07.2018 року за результатом розгляду справи №569/350/17.

Разом з тим, обгрунтованими є доводи відповідача щодо невіднесення періоду роботи позивача на посаді діловода в Магдалинівському райвоенкоматі з 08.12.1991 року по 22.12.1993 року до державної служби, оскільки доказів віднесення даної посади до державної служби позивачем не надано.

Зазначений у довідці Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.02.2019 року №660/46 період військової служби у Збройних Силах України з 08.12.1991 року по 31.01.1996 року, суперечить дійсному періоду проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, зазначеним у військовому квитку НУ №8531821 від 28.07.1987 року.

Таким чином, позовні вимоги в чій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

В свою чергу, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Так, згідно пункту 1.5 вищевказаного Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам’ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 10.09.2018 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила прийняти рішення про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії ще 10.09.2018 року, то пенсія державного службовця їй має бути призначена саме з цієї дати.

За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження безпідставного, всупереч чинному законодавству не зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби у Збройних Силах України та відповідно відмови у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 13.03.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби у Збройних Силах України є протиправними та такими, що вчинені всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) періоду проходження військової служби у Збройних Силах України з 22 грудня 1993 року по 31 січня 1996 року до стажу державної служби.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) період проходження військової служби у Збройних Силах України з 22 грудня 1993 року по 31 січня 1996 року до стажу державної служби.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з моменту її звернення з відповідною заявою, тобто з 10 вересня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Миру, буд. 21, (ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець