Рішення № 81207703, 11.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 квітня 2019 р. Справа № 120/580/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: пров. 8-го Березня, 8, м. Вінниця, Вінницька область, 21003),

до: Вінницької митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39510664, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034),

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: пров. 8-го Березня, 8, м. Вінниця, Вінницька область, 21003) до Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що 11.12.2018 року в Королівстві Нідерландів ОСОБА_4, на підставі інвойсу (фактура) № F18137 придбав у фірми ADESO Trucks (De Heersche 14, 7547 RB Enschede, The Netherlands) автомобіль Volksvagen Touareg VO-96-94, НОМЕР VIN: WVGZZZ7PZGD019694 за ціною 17500,00 євро. В подальшому позивачем вчинені дії з метою митного оформлення автомобіля, під час яких визначена фактурна вартість товару в розмірі 17500,00 євро та митна вартість товару в розмірі 551859,18 грн.

16.01.2019 року Вінницька митниця ДФС винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1 та встановила митну вартість автомобіля в розмірі 31600,00 євро та склала картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів , транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00011, в якому повідомило про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. В оскаржуваному рішенні Вінницької митниці ДФС, розрахована декларантом митна вартість становить 17500,00 євро, еквівалентна 546354,50 грн., скоригована на 31600,00 євро.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, з метою його скасування, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

27.03.2019 року на адресу суду від представника Вінницької митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за поданою до митного оформлення митною декларацією спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР). 14.01.2019 року, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було направлене повідомлення з проханням надати документи, які підтверджують митну вартість товарів. На вимогу органу доходів і зборів, 16.01.2019 року позивачем не було надано документів, а тому митна вартість не могла бути визначена за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України, був застосований резервний метод визначення митної вартості та 16.01.2019 року винесено рішення про коригування митної вартості № UA401000/2019/000008/1, джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД № UA204010/2018/228040 від 14.12.2018, за якою оформлено товар (Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, ідентифікаційний номер кузова - WVGZZZ7PZGD000091, загальна кількість мість, включаючи місце водія - 5, для використання по дорогам загального користування, двигун - дизельний, номер двигуна (тип) - CVVA, об’єм двигуна - 2967 см3, тип кузова - Універсал,, колісна формула - 4x4, календарний рік виготовлення - 2015, бувший у використанні, і модельний рік - 2016) та його вартість складає 31600,00 євро.

Щодо наданого позивачем висновку експертного дослідження № 6 від 29.01.2019 року, представник позивача зазначив наступне. Як вбачається з дати виготовлення експертного дослідження транспортного засобу, воно було складено 29.01.2019 року. До вказаного експертного дослідження додано додаток № 1, який містить фотознімки автомобіля з відповідними ушкодженнями, однак автомобіль під митним контролем перебував з 14.12.2018 року, а експертне дослідження було проведено по спливу практично півтора місяці після ввезення автомобіля на митну територію України. Даний документ митниці під час проведення митного контролю та митного оформлення не надавався та не міг надаватися по причині його відсутності на момент здійснення митного оформлення та винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, тому не може використовуватися в якості доказу для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом.

05.04.2019 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив в яких представник позивача з доводами Вінницької митниці ДФС не погоджується, вважає протиправним та просить скасувати рішення № UA401000/2019/000008/1 від 16.01.2019 року про коригування митної вартості товарів. Крім того зазначено, що висновок експертного дослідження № 6 від 29.01.2019 року підтверджує, що відомості заявлені позивачем про митну вартість товарів відповідають фактичній вартості товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_4 на підставі інвойсу (договору-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року придбав у нерезидента ADESO Trucks (De Heersche 14, 7547 RB Enschede, The Netherlands) автомобіль, марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., за ціною 17500,00 євро.

На зоні митного контрою МП «Кряковець» Львівської митниці ДФС було здійснено огляд легкового автомобіля, що був у використанні, марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб.

В додатковому аркуші до акту про проведення митного огляду товарів № UA209020/2018/51523 зафіксовано пошкодження транспортного засобу, а саме: авто після ДТП, наявні пошкодження лакофарбового покриття з вм’ятинами та деформаціями по кузову транспортного засобу: передні та задні крила та двері, правий поріг. Відсутні оздоблювальні елементи кузова та салону. Пошкоджений та забруднений салон, оббивка сидінь, дверей та даху, спрацьовані подушки безпеки.

Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу 04.01.2019 року відповідачу подано декларантом ОСОБА_5, в інтересах позивача, митну декларацію № UA401010/2019/000528 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 17500,00 євро, що становило 546354,50 грн. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 17500,00 євро, а отже митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору.

Згідно квитанції № 862 від 12.12.2018 року та № 12 від 04.01.2019 року позивачем здійснено попередню оплату суми за митне оформлення в загальній сумі 187338,56 грн.

У зв’язку із спрацювання ризику АСАУР, Вінницькою митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 14.01.2019 року про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

На вказане електронне повідомлення 16.01.2019 року декларант повідомив про відсутність та неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № UA401010/2019/000528 від 04.01.2019 року та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00011.

16.01.2019 року Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 31600,00 євро.

В ній відповідач вказав, що оскілки використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за методами, передбаченими ст. 59 та 60 МК України, по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичні (аналогічні) умови та термін експлуатації, пошкодження, ступінь фізичного зносу, показник одометра, комплектацію).

Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62, 63 MК України) неможливо з причин відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості. Таким чином, був застосований резервний метод визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 МК України, а джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД № UA204010/2018/228040 від 14.12.2018, за якою оформлено товар (Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, ідентифікаційний номер кузова - WVGZZZ7PZGD000091, загальна кількість мість, включаючи місце водія - 5, для використання по дорогам загального користування, двигун - дизельний, номер двигуна (тип) - CVVA, об’єм двигуна - 2967 см3, тип кузова - Універсал,, колісна формула - 4x4, календарний рік виготовлення - 2015, бувший у використанні, і модельний рік - 2016).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В частині 1 статті 248 Кодексу зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з’явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України) .

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вже встановлено судом митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного транспортного засобу.

В інвойсі (договорі-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року зазначено вартість транспортного засобу, марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., 17500,00 євро та продавця ADESO Trucks (De Heersche 14, 7547 RB Enschede, The Netherlands).

Як пояснив позивач оплата за транспортний засіб марки «Volksvagen», модель «Touareg», здійснена в готівковій формі.

Тобто в даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною інвойсу (договору-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року.

Подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу (договору-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Королівства Нідерландів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом «ADESO Trucks» (De Heersche 14, 7547 RB Enschede, The Netherlands) транспортного засобу, марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 17500,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1 від 16.01.2019 року, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). При цьому, зазначено, що джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД № UA204010/2018/228040 від 14.12.2018, за якою оформлено товар (Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, ідентифікаційний номер кузова - WVGZZZ7PZGD000091, загальна кількість мість, включаючи місце водія - 5, для використання по дорогам загального користування, двигун - дизельний, номер двигуна (тип) - CVVA, об’єм двигуна - 2967 см3, тип кузова - Універсал,, колісна формула - 4x4, календарний рік виготовлення - 2015, бувший у використанні, і модельний рік - 2016) та його вартість складає 31600,00 євро.

Тобто, митна вартість транспортного засобу, марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1 від 16.01.2019 року другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною інвойсу (договору-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойсу (договору-фактури) № F18137 від 11.12.2018 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З приводу позиції відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно частини 7 статті 55 Митного Кодексу України, суд зазначає, що застосування декларантом такої процедури є його правом, а не обов’язком.

Суд зазначає, що під час електронного декларування транспортного марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., після коригування відповідачем його митної вартості, декларантом згідно вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Дана обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки «Volksvagen», модель «Touareg», календарний рік виготовлення 2015, ідентифікаційний номер кузова: WVGZZZ7PZGD019694, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2967 см. куб., який ввозиться на митну територію України за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом додаткових документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00011 та рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1 від 16.01.2019 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Вінницької митниці Державної митної служби України суму фактичних, документально підтверджених витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 14000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та не мають документального підтвердження, а відтак, зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов ОСОБА_4 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00011 від 16.01.2019 року

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000008/1 від 16.01.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) на користь ОСОБА_4 судовий збір, що був сплачений при звернені до суду в розмірі 2194,53 грн. (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні п'ятдесят три копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: пров. 8-го Березня, 8, м. Вінниця, Вінницька область, 21003);

Відповідач: Вінницька митниця ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 17.04.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна