Рішення № 81204819, 07.03.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2903/18

Провадження № 2/444/313/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Жоваківського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 сільської ради Жоваківського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування, мотивуючи позовні вимоги тим, що 29.03.2002 року померла її мати, ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №233399, виданим ОСОБА_2 сільською радою. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла їй, ОСОБА_1.

Позивач зазначає, що факт споріднення спадкодавця з нею підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-СГ №266017, виданим ВРАЦС ОСОБА_4 РУЮ Львівської області 23.08.2002 року, актовий запис №15. Своє прізвище вона змінила після одруження на «Грева».

Зазначає, що у склад спадщини після смерті ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України увійшов житловий будинок, розташований за адресою вул. Зелена, №20 в с. Зарудці, Жовківського району Львівської області, що складається з тамбура, площею 4,8 кв.м., коридора - 5,3 кв.м., житлова площа -15,7кв.м., кухня - 7,4 кв.м., житлова - 21.5 кв.м., загальна площа - 54.7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом виданим 0КП ЛОР «БТІ та ЕО» від 07.03.2018 року та земельна ділянка для його обслуговування площею 0,1592 га згідно державного акту серії ЛВ №374, кадастровий номер 4622784100:03:010:0039, виданого ОСОБА_2 сільською радою на підставі рішення ОСОБА_2 сільської ради від 01.03.1996 року за № 1.

Факт належності вказаного житлового будинку за спадкодавцем підтверджується довідкою №796 від 21.08.2018 року, виданою ОСОБА_2 сільською радою Жовківського району Львівської області, згідно з якою житловий будинок в с. Зарудці, вул. Зелена №20 числиться за ОСОБА_3 згідно даних погосподарської книги за 2001- 2005 роки за особовим рахунком №591, однак право власності на це майно спадкодавцем зареєстровано не було, не зважаючи на те, що таке побудоване 1950 року.

Позивач стерджує, що виникнення права власності на житловий будинок на час завершення будівництва, не залежало від державної реєстрації цього права за спадкодавцем, а підтвердженням належності особі власності на майно є відповідні записи в по господарських книгах. Зважаючи на вказане, спадкодавець фактично набув право власності на будинок, однак не зареєстрував його у встановленому порядку через, що вона позбавлена змоги реалізувати своє право на спадкування через нотаріальну контору.

Стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 16.03.2018 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок №20 по вул. Зелена в с. Зарудці, оскільки заявником не надано необхідних правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно.

Оскільки її мати за життя не виготовила правовстановлюючих документів на житловий будинок, однак на законних підставах набула на нього право власності, вона змушена звертатись із цим позовом в порядку ст. 392 ЦК України.

Вказує, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом з матір’ю ОСОБА_3, вела спільне з нею господарство, на час відкриття спадщини і на даний час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою №795 від 21.08.2018 року, протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявила про відмову від неї.

Крім того звертає увагу, що отримала свідоцтво про прийняття спадщини після смерті матері на право на земельну частку площею 1,59 га , що перебуває у власності ТзОВ «Гомін» і належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) та на майновий пай в сумі 395 грн., який знаходиться у власності СГ ТзОВ «Гомін» згідно свідоцтва на майновий пай серії ЛВ №VI 093135.

А тому просила визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок №20 по вул. Зелена в с. Зарудці, Жовківського району Львівської області, що складається з: тамбура площею 4,8 кв.м.. коридора - 5,3 кв.м. житлова площа -15,7 кв.м., кухня - 7,4 кв.м., житлова - 21,5 кв.м., загальна площа - 54.7 кв.м., після смерті ОСОБА_3, яка померла 29.03.2002 року та визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1592 га, яка розташована на території с. Зарудці ОСОБА_2 сільської ради, призначеної для будівництва га обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4622784100:03:010:0039.

В подальшому позивачем подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку мотивує тим, що 15.01.2019 року ОСОБА_4 ДНК було видано свідоцтво про право на спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,1592 га, яка розташована на території с. Зарудці ОСОБА_2 сільської ради, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4622784100:03:010:0039.

А тому остаточно просить визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок №20 по вул. Зелена в с. Зарудці, Жовківського району Львівської області, що складається з: тамбура площею 4,8 кв.м.. коридора - 5,3 кв.м. житлова площа -15,7 кв.м., кухня - 7,4 кв.м., житлова - 21,5 кв.м., загальна площа - 54.7 кв.м., після смерті ОСОБА_3, яка померла 29.03.2002 року

Позивач в судове засідання не з’явилася, однак її представник- Михальчишин Ю. Р. подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить такі задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області в підготовче судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином. Однак із ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника сільської ради. Просять позов задовольнити.

Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників та на підставі поданих до суду доказів постановити рішення по справі, зважаючи на подані учасниками заяви.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з’явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З довідки, яка видана виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області № 97 від 30.01.2019 року вбачається, що згідно даних погосподарської книги за 1991-1995 року станом на 15.04.1991 року домогосподарство за особовим рахунком № 581 за адресою с. Зарудці, вул. Зелена, 20, Жовківського району Львівської області належало до суспільної групи – двір колгоспний. Членами колгоспного двору були ОСОБА_3 Петрівна- голова двору. Станом на 15.04.1991 року інших зареєстрованих осіб за вищевказаною адресою не було.

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 30.06.1990 року належав до колгоспного типу двору, а станом на 15.04.1991 року єдином членом колгоспного типу двору та водночас його головою у с. Зарудці, вул. Зелена, 20, Жовківського району Львівської області була ОСОБА_3, то відповідно їй належав повністю даний колгосний двір.

З копії свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 233399, виданого ОСОБА_2 сільською радою Жовківського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_3 померла 29.03.2002 року, про що книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 08.

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16.01.2003 року, що набрав чинності 01.01.2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинностіЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_3 померла 29.03.2002 року, тобто спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Копією свідоцтва про укладення шлюбу стверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб 23.07.1977 року у ОСОБА_2 сільській раді, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу цього ж дня зроблено запис за № 18. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище Грева.

Тобто дошлюбним прізвищем позивача було ОСОБА_6.

З копії свідоцтва про народження серії 1-СГ № 266017, яке видано відділом РАГС ОСОБА_4 РУЮ Львівської області 23.08.2002 року, вбачається, що ОСОБА_6 народилася 03.11.1954 року і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

Наведеним підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3.

Згідно ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року встановлено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Ще протягом життя, а саме 06.03.1992 року ОСОБА_3 склала заповіт із змісту якого вбачається, що вона на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, а саме все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати їй на час смерті і на що за законом матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_1.

Даний заповіт посвідчено головою виконкому ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 7. Відомостей про те, що заповіт від імені заповідача змінено і скасовано немає.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного кодексу визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З довідки № 795, яка видана виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області 21.08.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала разом зі своєю матір’ю ОСОБА_3, яка померла 29.03.2002 року по вулиці Зелена, 20 в с. Зарудці, Жовківського району Львівської області, вели спільне господарство і проживає там же по теперішній час.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 вступила в управління або володіння спадковим майном, тобто прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3.

Довідкою № 796, яка видана виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Жовківського району Львівської області 21.08.2018 року, стверджується про те, що згідно даних погосподарської книги за 2001-2005 роки за особовим рахунком № 591 житловий будинок за адресою с. Зарудці, вул. Зелена, 20, Жовківського району Львівської області числиться за ОСОБА_3.

Внаслідок подання позивачем 12.08.2004 року заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину було зареєстровано спадкову справу № 813/2004.

Позивачу вже видано ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою Львівської області 12.08.2004 року свідоцтво право на спадщину за заповітом, а саме спадкове майно складається з права на земельну частку площею 1,59 га, що перебуває у власності ТзОВ "Гомін" , Жовківського району Львівської області і належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого ОСОБА_4 райдержадміністрацією 21.07.2004 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 12.08.2004 року за № 1876.

Крім того 15.01.2019 року позивачу ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою Львівської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,1592 га, що розташована в с. Зарудці, Жовківського району Львівської області, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 сільською радою Жовківського району Львівської області 15.12.1997 року серії ЛВ № 374, зареєстрованого в книгу реєстрації державних актів за № 374, кадастровий номер земельної ділянки 4622784100:03:010:0039.

В той же час суд враховує, що позивачу ОСОБА_1 постановою ОСОБА_4 державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Львівській області № 01-16/797 від 16.03.2018 року «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в с. Зарудці, вул. Зелена, 20, Жовківського району Львівської області після смерті ОСОБА_3, померлої 29.03.2002 року з підстав недотримання п. 2 ст. 49 Закону України "Про нотаріат", а саме у зв’язку із тим, що заявником не надано необхідні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як встановлено під час розгляду справи правовстановлюючого документу на житловий будинок в спадкодавця немає. В той же час належність будинку ОСОБА_3 підтверджується витягом з погосподарської книги.

Слід зазначити, що діючою на час будівництва будинку постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян. Отже право власності на двір № 24а по вулиці Миру було зареєстровано згідно вимог діючого на той час законодавства.

Суд враховує, що на житловий будинок в с. Зарудці, вул. Зелена, 20, Жовківського району Львівської області заборон і арештів немає.

З копії технічого паспорта, виготовленого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки вбачається, що загальна площа будинку № 20 по вулиці Зелена в селі Зарудці, Жовківського району Львівської області становить 54,7 кв.м, житлова 37,2 кв.м, допоміжна 17,5 кв.м. Будинок складається із тамбура, площею 4,8 кв. м, коридора- 5,3 кв. м, жилових приміщень площею 15,7 кв. м та 21,5 кв.м, кухні, площею 7,7 кв. м.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об'єктом права приватної власності. Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла 29.03.2002 року, прийняла після її смерті спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном. В той же час позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок № 20 по вулиці Зелена в селі Зарудці, Жовківського району Львівської області у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на такий у спадкодавця.

Належність даного будинку спадкодавцю встановлено під час розгляду справи та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, яким суду надано правову оцінку, а тому суд вважає, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і в суду є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері.

Керуючись ст. ст. 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 29.03.2002 року, право власності на житловий будинок № 20 по вулиці Зелена в селі Зарудці, Жовківського району Львівської області, загальна площа якого становить 54,7 кв. м, житлова площа- 37,2 кв.м, допоміжна- 17,5 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.