Рішення № 81204263, 01.04.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4682/18

Провадження № 2/314/227/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 року м. Вільнянськ

Справа № 314/4682/18;

провадження № 2/314/227/2019;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1;

-відповідач ОСОБА_2 сільська рада Вільнянського району Запорізької області;

-третя особа Вільнянська державна нотаріальна контора;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (в інтересах малолітньої ОСОБА_3) до ОСОБА_2 сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на будинок в порядку спадкування,

за участю: представника позивача адвоката ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду 18.10.2018 року з позовом до ОСОБА_2 сільська рада Вільнянського району Запорізької області, третя особа Вільнянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на будинок в порядку спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 квітня 2017 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №382194 виданим Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. За свого життя ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалось, і все те, що на день його смерті буде належати і на що він за законом матиме право - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи викладене, оскільки спадкоємець є малолітньою особою, для прийняття спадщини в її інтересах позивач О.О., який є батьком спадкоємця, звернувся 19.07.2017 року до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи. Після чого, у Вільнянській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу й присвоєно їй номер174/2017. Після спливу шести місяців відведених законом для прийняття спадщини жодного іншого спадкоємця ОСОБА_6 виявлено не було. Таким чином станом на дату подання позову малолітня ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем всього майна померлого ОСОБА_6.

На час смерті за спадкодавцем було зареєстровано наступне майно:

-земельна ділянка за кадастровим номером 2321586800:08:003:0099 належна спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 0150156;

-земельна ділянка за кадастровим номером 2321586800:08:003:0087 належна спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 0150156;

-Ѕ частка будинку № 46 по вулиці Матросова, в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, належна спадкодавцеві на підставі свідоцтва про прав спадщину за № 1542 від 01.10.1999 року.

Все вказане вище майно спадкодавець ОСОБА_6 отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Враховуючи наявність правовстановлюючих документів позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. На підставі звернення державним нотаріусом 27.09.2018 року було видано два свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321586800:08:003:0099 та 2321586800:08:003:0087.У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 46 по вулиці Матросова в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, відмовлено, про що 28.09.2018 року було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що для отримання свідоцтва було надано правовстановлюючий документ згідно з яким спадкоємець у зареєстрованій власності мав лише половину будинку, а на іншу полої жодних документів не надано. Враховуючи викладене, позивач не має можливості оформити право власності на спадщину в нотаріальній конторі, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд позов задовольнити в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа Вільнянська державна нотаріальна контора у судове засідання не з’явилася.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року позов залишено без руху, надано позивачу п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання уточненої позовної заяви.

27.11.2018 року на виконання ухвали суду від 09.11.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява.

12.12.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засіданняв приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

15.01.2019 року на запит суду від 12.12.2018 року Вільнянська державна нотаріальна контора надала до канцелярії суду копію спадкової справи № 174 за 2017 рік після ОСОБА_6, який помер 04.04.2017 року.

24.01.2019 року до суду надійшов відзив від представника відповідача на позовну заяву.

20.02.2019 року до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року витребувано з Запорізького обласного державного архіву копію матеріалів спадкової справи та інформацію про осіб, які прийняли спадщину за померлим 23.04.1996 року ОСОБА_7

07.03.2019 року на виконання ухвали суду від 20.02.2019 року до канцелярії суду надійшла інформаційна довідка зі спадкового реєстру та копії свідоцтв про право на спадщину.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив

04 квітня 2017 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №382194 виданим Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. За свого життя ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалось, і все те, що на день його смерті буде належати і на що він за законом матиме право - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи викладене, оскільки спадкоємець є малолітньою особою, для прийняття спадщини в її інтересах позивач О.О., який є батьком спадкоємця, звернувся 19.07.2017 року до Вільнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи. Після чого, у Вільнянській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу й присвоєно їй номер174/2017. Після спливу шести місяців відведених законом для прийняття спадщини жодного іншого спадкоємця ОСОБА_6 виявлено не було. Таким чином станом на дату подання позову малолітня ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем всього майна померлого ОСОБА_6.

На час смерті за спадкодавцем було зареєстровано наступне майно:

-земельна ділянка за кадастровим номером 2321586800:08:003:0099 належна спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 0150156;

-земельна ділянка за кадастровим номером 2321586800:08:003:0087 належна спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 0150156;

-Ѕ частка будинку № 46 по вулиці Матросова, в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, належна спадкодавцеві на підставі свідоцтва про прав спадщину за № 1542 від 01.10.1999 року.

Все вказане вище майно спадкодавець ОСОБА_6 отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Враховуючи наявність правовстановлюючих документів позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. На підставі звернення державним нотаріусом 27.09.2018 року було видано два свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321586800:08:003:0099 та 2321586800:08:003:0087.У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 46 по вулиці Матросова в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, відмовлено, про що 28.09.2018 року було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що для отримання свідоцтва було надано правовстановлюючий документ згідно з яким спадкоємець у зареєстрованій власності мав лише половину будинку, а на іншу полої жодних документів не надано. Враховуючи викладене, позивач не має можливості оформити право власності на спадщину в нотаріальній конторі, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п.п. 2, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачами предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є визнання права власності на спадкове майно за заповітом на спірне майно, як на об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок.

Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред’явлення до суду позову про визнання права власності в порядку спадкування випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1216 – 1218, 1233-1236 ЦК України, згідно якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв’язку з чим, особа спадкоємець за законом після смерті спадкодавця, який має намір прийняти спадщину і вважає, що в нього є всі законні на це підстави, має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в тому разі якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 08.05.2008 року склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалось, і все те, що на день його смерті буде належати і на що він за законом матиме право - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей заповіт був посвідчений ОСОБА_8, секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Вільнянського району Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за № 15 (а.с. 4, 48). ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею за заповітом на дану спадщину.

З метою реалізації права на спадщину позивач звернувся до державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого 04.04.2017 року ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок, де була заведена спадкова справа № 174 за 2017 рік (а.с. 35-84).

Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 28.09.2018 року за № 1588/02-31 державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з тих підстав, що для отримання свідоцтва було надано правовстановлюючий документ згідно з яким спадкоємець у зареєстрованій власності мав лише половину будинку, а на іншу полої жодних документів не надано (а.с. 11, 83-84).

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру та копій свідоцтв про право на спадщину, які надані на запит суду Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом, та які містяться в матеріалах справи померлий ОСОБА_6 отримав у спадщину Ѕ частину житлового будинку № 46 по вулиці Матросова, в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, після ОСОБА_7, який помер 23.04.1996 року, за заповітом, але в свідоцтві помилково зазначено «1/2 частина та вказаний № квартири 49», що є опискою, але на даний час цю описку виправити не можливо.

Таким чином, факт належності на праві власності померлому ОСОБА_6 будинку № 46 по вулиці Матросова, в селі Петро - Михайлівка Вільнянського району Запорізької області вцілому знайшов своє підтвердження.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України у разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Статями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певні свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але у всякому випадку, забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_9 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Враховуючи викладене вище, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, оскільки матеріалами справи наявність такого права і правомірність його набуття підтверджені належними і допустимими доказами. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору, вони понесені та сплачені позивачем і в силуст. 141 ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 30, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, ст. 319, ст. 321, ст. 383, ст. 386, ст. 391, ст. 405 ЦК України, ст.ст.141, 258,259,263-265,268,273,280-289, 354 ЦПК України, ст. 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

вирішив:

1.Цивільний позов задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на житловий будинок № 46, який розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Петро-Михайлівка, вулиця Матросова.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.04.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Вільнянського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04353296, адреса: Запорізька область, Вільнянський район, село Петро-Михайлівка, вулиця Миру, будинок 70.

Третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884090, адреса: Запорізька область, місто Вільнянськ, вулиця Бочарова, будинок 6.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

01.04.2019