Ухвала суду № 81198092, 16.04.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3465/17

2-о/583/1/19

УХВАЛА

16 квітня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Сумський обласний нотаріальний архів, Виконавчий комітет Охтирської міської ради,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року представник за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить підтвердити факт того, що відповідно до законодавства, яке діяло у травні 1997 року, є неукладеним і таким, що не породжує юридичних наслідків договір дарування приватної житлової квартири АДРЕСА_1.

Заяву мотивує тим, що 22.03.2016 року Сумський обласний державний нотаріальний архів видав сторонній особі дублікат договору дарування приватної квартири від 27.05.1997 року. Виданий дублікат юридично незначного, нікчемного, не укладеного в силу закону договору може бути використаний недобросовісними особами з метою довести факт припинення права власності заявника (ОСОБА_1.) на житлову квартиру АДРЕСА_2. Виданий 22.03.2016 року нотаріальним архівом документ представляє собою дублікат договору дарування приватної квартири від 27.05.1997 року, у якому не зазначено ні сторони, якій дарувальник передає в дар своє майно, ні суб'єкт - набувач права приватної власності на це майно. В тексті договору дарування заявник (ОСОБА_1.) зазначена стороною, яка бере зобов'язання передати свою квартиру в дар не вказаному в договорі суб'єкту прав власності на таке майно. Договір цей не відбувся, за законом є неукладеним. Частиною 2 ст. 243 ЦК УРСР передбачалося, що договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Тобто до моменту реальної передачі речі обдарованій особі договір дарування не вважається взагалі укладеним. Такої істотної умови, як узгодження конкретної дати передачі майна обдарованій особі суб'єкту права власності в тесті договору дарування від 27.05.1997 року не зазначено. Впродовж 20 років ніякої передачі квартири іншому власнику не відбулося, до того ж вона (заявник) не визнає договір дарування від 27.05.1997 року взагалі укладеним. Відповідно до ст. 24 ЦК УРСР установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, діють від імені відповідно Союзу РСР або Української РСР. Таким чином набувачем права власності по угодам за участю юридичних осіб, які фінансуються з державного бюджету, в 1997 році могла бути лише держава Україна. Жодним законом України не передбачалося і не передбачено права будь яких органів місцевої влади укладати на себе, як набувача первинного права власності, договорів дарування громадянами належного громадянам на праві особистої власності нерухомого майна, зокрема, окремих житлових квартир. Тому дії зазначеного в тексті договору дарування від 27.05.1997 року представника конкретно не вказаної в договорі юридичної особи, як сторони і набувача прав власності за таким договором, не могли бути схвалені у подальшому законним набувачем прав (його органом), визначеним актами цивільного законодавства. Договір дарування квартири виконкому міської Ради народних депутатів без юридичної адреси, ідентифікаційного податкового номеру і ідентифікаційного коду підписав громадянин, якому виконком Охтирської міської Ради народних депутатів доручав прийняти його квартиру у державну власність. Тобто представник діяв з перевищенням повноважень, не вказавши в угоді суб'єкта речових прав, до якого може перейти право власності за трансакцією і не узгодивши це питання. Тобто договір дарування житлової квартири №50 в будинку по вул. Ярославського, 17 м. Охтирка є неукладеним, бо між дарувальником і обдарованою стороною не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Не досягнуто згоди щодо суб'єкта, до якого повинно перейти право власності, щодо порядку, строку передачі дарунка, а уповноважений представник обдарованої сторони діяв всупереч наданих законом повноважень.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в письмовій заяві просить справу розглянути у її відсутності з участю її представника - ОСОБА_2

В судове засідання 16.04 2019 року на 14.00 год. представник заявника - ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. В попередніх судових засіданнях представник заявника - ОСОБА_2 вимоги за заявою підтримав. Надав письмові додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що договір є юридично незначний, недійсний в силу закону, бо укладався юридичною особою всупереч встановлених законом цілей її діяльності, та є неукладеним відповідно до вимог ч. 2 ст. 243 ЦК УРСР, бо фактичної передачі речі обдарованій стороні впродовж 20 років так і не відбулося. Так як відсутнє судове рішення про визнання договору недійсним чи про його скасування, в нотаріальний архів може завжди звернутися представник будь-якого міськвиконкому із заявою про видачу йому дублікату цього договору замість втраченого. Метою звернення до суду є встановлення факту, що договір є неукладеним, а тому не може належати в якості правовстановлюючого документу жодній юридичній особі, створеній і зареєстрованій в Україні у відповідності до вимог ч. 4 ст. 87 ЦК України. Встановлення цього факту не пов'язане з вирішенням спору про право, бо в тексті договору не зазначена сторона - контрагент, до якої можна б пред'явити позов про недійсність договору. Не можливо встановити особу, яка підписувала договір дарування, адже в тексті договору дарування не зазначено паспортних даних особи повіреного, який підписував договір, місце знаходження особи, за нікчемною довіреністю якої діяв цей повірений. За законодавством, що діяло в 1997 році, до моменту передачі майна обдарованому договір дарування не є укладеним згідно вимог ст. 128 та 243 ЦК УРСР. Та обставина, що на протязі вже більше 20 років ОСОБА_1 не передала своєї квартири у власність іншому власнику, продовжує нею володіти, свідчить про те, що 27.05.1997 року квартира не була нікому подарована, а договір дарування є неукладеним, а тому не може бути оскарженим до суду в порядку ст. 16 ЦК України. Стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору неукладеним, або визнання неукладеного договору недійсним, тому в порядку позовного провадження не можливо скасувати нікчемний документ. В тексті договору нотаріусом не зазначено на виконання яких саме дій уповноважений представник за дорученням. Текст посвідченого нотаріусом договору складено відповідно до тексту доручення. Імені (найменування) обдарованої особи не вказано. Довіреність на укладення договору дарування, у якій не встановлено імені обдарованого, є нікчемною. Дарувальниця взагалі не мала змоги узгодити порядок передачі своєї квартири обдарованій особі, не знала ні цієї особи, ні того, чи має право така особа за законом укладати на себе договір дарування приватної квартири, що має статус житлової. Нотаріус не засвідчив складання акта прийому - передачі квартири організації, повноважній утримувати об'єкти державного житлового фонду. Тобто факту реального виконання договору і факту прийняття конкретною обдарованою особою квартири в дар державний нотаріус не засвідчив, а тому договір дарування від 27.05.1997 року є неукладеним. Оскільки договір дарування є неукладеним відповідно до вимог ЦК УРСР, а тому не може бути використаний як правовстановлюючий документ жодною організацією, а його дублікат не може бути виданий жодній юридичній особі.

Представник заінтересованої особи - Сумського обласного державного нотаріального архіву в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника.

Представник заінтересованої особи - виконавчого комітету Охтирської міської ради в судовому засіданні пояснив, що квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, укладеного 27.05.1997 року і зареєстрованого в реєстрі за № 2-1509, належить виконавчому комітету Охтирської міської ради, що підтверджується дублікатом договору дарування, зареєстрованим в реєстрі 22.03.2016 за №177, а також даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує договір дарування приватної квартири від 27.05.1997 року, дублікат якого 22.03.2016 року був виданий Сумським обласним державним нотаріальним архівом. Зокрема, зазначає, що договір дарування житлової квартири від 27.05.1997 року є неукладеним, бо між дарувальником і обдарованою стороною не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду, не досягнуто згоди ні щодо суб'єкта, до якого повинно перейти право власності, ні щодо порядку і строку передачі дарунка, а уповноважений представник обдарованої сторони діяв всупереч наданих законом повноважень. В такий спосіб заявник намагається встановити право власності на зазначену квартиру за собою. Тобто фактично між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Охтирської міської ради виник спір про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3. Вважає, що заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, мотивуючи тим, що в даному випадку має місце встановлення факту, що пов'язане з вирішенням спору про право. Подав письмове клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду з зазначених вище підстав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи - Виконавчого комітету Охтирської міської ради, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2012 року по справі №2-1/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21.03.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Охтирського міського бюро технічної інвентаризації, Охтирської міської державної нотаріальної контори про визнання відсутності факту витрати жодного з обох оригіналів договору дарування, які повинні видаватись обдарованій стороні і відповідно визнання безпідставною видачу дублікату договору дарування замість загубленого, скасування самого дублікату, скасування державної реєстрації дублікату юридично нікчемного позастатутного договору, залишено без задоволення. Зустрічні позовні вимоги виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області задоволено. Заборонено ОСОБА_1, ОСОБА_2 користуватись квартирою №50 по вул. Ярославського, 17, м. Охтирка Сумської області. Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити перешкод представникам виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області щодо входу до квартири АДРЕСА_4.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 22 квітня 1987 р між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був розірваний 15 серпня 1995 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19 червня 1992 року №282 ОСОБА_1 викупила квартиру АДРЕСА_3 у власність.

До червня 1997 року квартира АДРЕСА_4 належала на праві власності ОСОБА_1, у якій були зареєстровані вона та її троє неповнолітніх дітей, а з лютого 1997 року - її мати ОСОБА_3

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №213 від 16 квітня 1997 року було внесено доповнення до п. 2 рішення виконкому Охтирської міської ради №141 від 19 березня 1997 року «Про надання житлової площі ОСОБА_1 та передачу квартири АДРЕСА_5 до державного фонду» та викладено його у наступній редакції: Охтирській міській нотаріальній конторі оформити договір дарування квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, на користь виконкому Охтирської міської ради народних депутатів, звільнивши при цьому ОСОБА_1 від сплати державного мита.

Попередньо, 17 березня 1997 року ОСОБА_1 звернулась до Охтирського міжрайонного БТІ з приводу відчуження належної їй на той час квартири АДРЕСА_3 із замовленням видати довідку-характеристику для її відчуження. Після цього вона отримала зазначену довідку та технічний паспорт на квартиру.

Рішення виконкому Охтирської міської ради №141 від 19 березня 1997 року, з урахуванням поданої ОСОБА_1 заяви про передачу нею квартири АДРЕСА_6, що належить їй на праві власності, до державного житлового фонду, в порядку поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 на сімю з 5 осіб була надана квартира АДРЕСА_7, яка складалась з 4 кімнат загальною площею 80,3 кв.м., при умові передачі спірної квартири органу, що здійснював поліпшення житлових умов.

Остання погодилась на зазначені умови та згідно договору дарування від 27 травня 1997 року добровільно подарувала Охтирському виконкому свою квартиру.

30 травня 1997 року ОСОБА_1 отримала ордер №21 на житлове приміщення по пров. Дніпропетровському, 10/53 м. Охтирка.

Вона та члени її сімї знялися з реєстрації за старою адресою та зареєструвались за адресою нової квартири.

Згідно рішення виконавчого комітету Охтирської міської Ради № 17 від 21.01.1998 року ОСОБА_1 та її троє дітей зазначену квартиру приватизували.

Згідно договору дарування від 27 травня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 подарувала, а виконком міської ради народних депутатів, від імені якого діяла відповідна особа за дорученням, виданим Охтирською міською радою від 25 березня 1997 року, прийняв у дар квартиру АДРЕСА_3.

05 червня 2002 року Охтирською міською нотаріальною конторою обдарованій стороні був виданий дублікат договору дарування спірної квартири від 27 травня 1997 року, замість загубленого договору дарування.

05 червня 2002 року квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано Охтирським МБТІ на праві комунальної власності за виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів.

Судом під час розгляду справи №2-1/2012 досліджувались твердження ОСОБА_1 про те, що зазначений договір не був укладеним, оскільки не був виконаний реально (ключі не передавала, обидва екземпляри оригіналів договору знаходяться у позивачки) та є нікчемним, оскільки виконком за положенням не може бути набувачем квартири.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2012 року по справі №2-1/2012 з цього приводу було встановлено, що між сторонами договору було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов зазначеного договору. ОСОБА_1 попередньо звернувшись до БТІ з приводу відчуження належної їй на той час квартири АДРЕСА_8 із замовленням видати довідку-характеристику для її відчуження та отримавши зазначену довідку та технічний паспорт на квартиру із власної волі уклала зазначений договір, усвідомлюючи вимоги чинного законодавства щодо необхідності передачі у державну власність належної їй на праві власності квартири та маючи бажання поліпшити житлові умови шляхом отримання ордеру на квартиру більшої площі, свідомо погодилась на укладення зазначеного договору. Відповідність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення зазначеного договору її волі підтверджується підписом останньої у нотаріально посвідченому договорі. У подальшому, як зазначено вище, ОСОБА_1 подарувавши квартиру органу, що здійснює поліпшення житлових умов, скористалась зазначеним правом, отримала ордер та вселилась у квартиру значно більшої площі. Виконком Охтирської міської ради виконав свій обов'язок по видачі ордера на житлове приміщення. Після цього ОСОБА_1 разом із іншими членами сім'ї приватизувала її.

У подальшому ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 почали вживати дії щодо ухилення від виконання зазначеного договору. Так, вже 29.05.1998 року чоловік заявника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_8 укладеного між його дружиною ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Охтирської міської ради не дійсним.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 18.07.2001 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 10.10.2001 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Охтирського міськвиконкому про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_5, залишено без задоволення.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №2-59/03 від 24.09.2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справі Апеляційного суду Сумської області від 01.12.2003 року, вимоги ОСОБА_1 згідно поданої нею скарги у порядку глави 31А ЦПК України у старій редакції про визнання неправомірними дій службових осіб Охтирського міськвиконкому, державного нотаріуса м. Охтирка, Охтирського БТІ по намаганню протиправного позбавлення її права власності на квартири АДРЕСА_9, не реєстрації права власності на зазначену квартиру, видачі державним нотаріусом представнику Охтирського міськвиконкому копії договору дарування на квартиру, реєстрації Охтирським МБТІ переходу права власності на квартиру було залишено без задоволення.

Крім того, судом не було взято до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що виконком Охтирської міської ради не може бути суб'єктом права власності на квартиру.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 по справі №2-1/2012 судом були залишені без задоволення за безпідставністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову. Суд входив з того, що Нестеренками з 1997 року порушуються права виконкому, як власника спірної квартири на підставі договору дарування від 27 травня 1997 року.

Згідно ч.1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та пояснень її представника, даних в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує договір дарування приватної квартири від 27.05.1997 року, дублікат якого 22.03.2016 року був виданий Сумським обласним державним нотаріальним архівом. Зокрема, зазначає, що договір дарування житлової квартири від 27.05.1997 року є неукладеним, бо між дарувальником і обдарованою стороною не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду, не досягнуто згоди ні щодо суб'єкта, до якого повинно перейти право власності, ні щодо порядку і строку передачі дарунка, а уповноважений представник обдарованої сторони діяв всупереч наданих законом повноважень, так як виконком Охтирської міської ради не може бути суб'єктом права власності на квартиру. В такий спосіб заявник фактично оспорює право власності виконавчого комітету Охтирської міської ради на зазначену квартиру. Тобто фактично між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Охтирської міської ради виник спір про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3.

Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, так як в даному випадку має місце встановлення факту, що пов'язане з наступним вирішенням спору про право.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 260, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -залишити без розгляду

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Н.Б. Плотникова