Ухвала суду № 81196826, 15.04.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-ві/447/4/19 Справа №453/1401/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого –судді Карбовнік І. М.

при секретарі Вербовській У.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відвід судді Бачуна О.І.

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, начальника Стрийського МБТІ ОСОБА_7, з участю третіх осіб Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, відділ Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області, відділ містобудування та архітектури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при спільному проході й проїзді та встановлення земельного сервітуту.

02.04.2019 року позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 подано до суду заяву про відвід судді Бачуна О.І., мотивуючи їх недовірою до судді та відмовою у здійсненні справедливого правосуддя, вважали, що суддя не захищає їхні конституційні та процесуальні права, не розглянув клопотання про витребування доказів, не розглянув належним чином заяву про забезпечення позову, не здійснює правосуддя, що призведе до грубого порушення верховенства права.

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви в судове засідання не зявилися.

Згідно з ч.1ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з частиною 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, серед іншого є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або обєктивності судді.

Право позивача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобовязані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України Про судоустрій і статус суддів визначено умови виконання професійних обовязків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

Статтею 47 Закону передбачено засоби забезпечення незалежності суддів, до яких належать: особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів, недоторканість, імунітет та незмінюваність судді; порядок здійснення судочинства, встановлений процесуальним законом, таємницю ухвалення судового рішення; заборону втручання у здійснення правосуддя; відповідальність за неповагу до суду чи судді; окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом; належне матеріальне та соціальне забезпеченням судді; функціонування органів суддівського самоврядування; визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту; право судді на відставку.

Реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).

Офіційне тлумачення вищевказаних положень Конституції України стосовно незалежності і недоторканності суддів та заборони впливу на суддів у будь-який спосіб надано Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу.

Відповідно до частини другої статті 47 Закону суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади розяснено, що суддя не зобовязаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом. Крім того цією постановою рекомендовано визнавати порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів, зокрема, витребування від судді пояснень з питань, які підлягають чи були предметом обговорення у нарадчій кімнаті або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб, витребування чи вилучення судових справ, розгляд яких не завершено, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, виписок з неї тощо) з порушенням встановленого законом порядку (неповноважним суб'єктом, без належного документального оформлення тощо).

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 У справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про Вищу раду юстиції встановив, що надання оцінки вчинених суддею процесуальних дій до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить Конституції України.

Частина пята статті 47 Закону зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також фізичних і юридичних осіб та їх обєднання поважати незалежність судді і не посягати на неї. З огляду на це будь-які незаконні втручання або вплив на суд чи суддів, хоч би від кого вони виходили та яку мету переслідували, є неприпустимими і мають одержувати належну правову оцінку.

Хоча, суд не може погодитися з доводами позивачів, але щоб у сторін не виникало будь яких сумнівів в обєктивності та неупередженості судді, та з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, вважає за необхідне задоволити заяву про відвід судді.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 36, ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст.40, ст.260, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відвід судді Бачуна О.І. задоволити.

Справу передати до канцелярії Миколаївського районного суду Львівської бласті для вирішення питання про передачу іншому судді, у порядку, встановленомуст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Карбовнік І. М.