Рішення № 81195075, 04.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3929/19

Провадження № 2/761/3953/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представників учасників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» про стягнення коштів заробітної плати та моральної шкоди, -

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якого просила суд стягнути з відповідача на свою користь 94 272,09 грн. заборгованості по заробітній платі, 15 000 грн. моральної шкоди та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 працює у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ» з 02.10.2006, на посаді сестри медичної старшої інфекційного діагностичного боксованого відділення з 01.11.2006 року по теперішній час. Відповідачем з квітня 2018 року порушуються вимоги діючого законодавства щодо виплати заробітної плати в обсягах, встановлених трудовим договором.

У відповідності до наказу № 92-к від 28.03.2018 позивача було відсторонено від роботи з 28.03.2018 року на підставі ст. 46 КЗпП України. Разом з тим, жодних дій, визначених у вказаній статті, нею вчинено не було, а в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100100009778 позивача не було відсторонено слідчим суддею від посади.

У відповідності до витягу з наказу № 202-к від 09.07.2018 року, позивача було поновлено на посаді з 10.07.2018 року.

Так, за період з 28.03.2018 року по 09.07.2018 року позивачем виконувались посадові обов'язки у відповідності до посадових інструкцій з огляду на незаконність наказу № 92-к від 28.03.2018 року, але за вказаний період коти відповідач не сплатив.

Оскільки останні два місяці, що передували події порушенню законодавства відповідачем були лютий та березень 2018 року, а зарплата нарахована за них відповідачем становить 13 968,01 грн. - за лютий, 16745,95 грн. - за березень, разом - 30713,96 грн. середньомісячна заробітна плата - 15356,98 грн., середньомісячне число робочих днів за ці 2 місяці складає 38/2 = 19. Відповідно, середньоденна заробітна плата за один робочий день становить 808,26 грн.

Таким чином, сума заробітної плати, що мала бути сплачена позивачу відповідачем за період з 02.01.2018 року по 31.12.2018 року становить 210955,86 грн., із розрахунку 261 робочих днів за цей період. Разом з тим, відповідачем за 261 робочих днів сплачено лише 116683,77 грн. Таким чином, внаслідок протиправних, винних дій відповідача позивачу не сплачено заробітну плату у розмірі (210955,86 грн. - 116683,77 грн.) = 94272,09 грн., яка підлягає стягненню судом.

Винними діями відповідача позивачу також було заподіяно моральну шкоди, що виявилась у позбавленні її винагороди за працю та призвели до моральних переживань. Так, позивач втратила душевний спокій, у неї погіршилось здоров'я. ОСОБА_4 позичала грошові кошти для свого існування, що принижувало її гідність та створювало додаткові моральні страждання. Також позивач зверталась за отриманням медичної допомоги, з огляду на погіршення здоров'я та захворіла внаслідок хвилювань та невизначеності, внаслідок неправомірного наказу Головного відповідача № 92-к від 28.03.2018 про відсторонення від роботи з 28.03.2018, перебувала на лікарняному з 18.05.2018 по 23.05.2018. Глибину страждання також підсилював факт усвідомлення не отримання винагороди за працю, оскільки позивач має 29 років трудового стажу за медичним фахом, подяку, що відображені у трудовій книжці, що підсилювало усвідомлення несправедливості та свавілля з боку відповідача. Таким чином, позивач оцінює заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що проти позивача відкрито кримінально провадження та ці обставини набули суспільного резонансу, а тому відповідач вимушений був відреагувати та відсторони тимчасово позивача від роботи. Проте, відповідач не заперечує, що позивач продовжувала виходити на роботи та виконувала свої службові обов'язки. Керуючись розрахунком середньоденної заробітної плати позивача, що сформована головним бухгалтером відповідача згідно постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та довідкою про доходи позивача компенсація заробітної плати становить 43 916,07 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача. При цьому, представник відповідача заперечував з приводу стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, адже, на його думку, дані вимоги позивачем належним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що доводи, що містяться у відзиві щодо необґрунтованості моральної шкоди, витрат на правову допомогу, не виплати заробітної плати за весь період є необґрунтованими, а позов, на його думку, є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позову в частині стягнення заробітної плати за період квітень 2018 року по червень 2018 року в сумі 43 916,07 грн., а іншу частину позовних вимог просив залишити без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 04.04.2019 року до матеріалів справи долучено відзив, відповідь на відзив та заяву про подання доказів від 08.02.2019 року

Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 02.10.2006 року ОСОБА_4 працювала у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ» на посаді медсестри інфекційного діагностичного боксованого відділення, а з 01.11.2006 року по теперішній час працює на посаді старшої медичної сестри інфекційного діагностичного боксованого відділення; з 01.02.2013 року у зв'язку зі змінами, внесеними до класифікатора професій, назву професії старша медична сестра змінено на сестра медична старша, про що містяться відповідні записи у трудовій книжці.

У відповідності до наказу від 28.03.2018 р. № 92-к «Про відсторонення від посади працівників лікарні», ОСОБА_4 було відсторонено від роботи з 28.03.2018 року на період проведення слідчих дій без збереження заробітної плати.

Як вбачається із витягу з наказу № 202-к від 09.07.2018 року НДСЛ «Охматдит», ОСОБА_4 було поновлено на посаді сестри медичної старшої інфекційного діагностичного боксованого відділення з 10.07.2018 року.

Так, згідно вимог ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно вимог ч. 2 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

У той же час, як вбачається із наказу від 28.03.2018 р. № 92-к «Про відсторонення від посади працівників лікарні» ОСОБА_4 було відсторонено від роботи з 28.03.2018 року на період проведення слідчих дій, що не передбачено чинним законодавством України.

Відповідач не заперечував, що ОСОБА_4 за період її відсторонення продовжувала виходити на роботи та виконувала свої службові обов'язки.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до довідки НДСЛ «Охматдит» від 14.01.2019 року, ОСОБА_4 за період квітень 2018 року по червень 2018 року не отримувала заробітної плати.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (частина 5) у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

На основі даних, що містяться у довідці від 14.01.2019 року встановлено, що оскільки останні два місяці роботи позивача є лютий 2018 року та березень 2018 року, а зарплата нарахована за них відповідачем становить 13 968,01 грн. - за лютий, 16745,95 грн. - за березень (20601,95 грн. - 3 856,00 грн. матеріальна допомога), разом - 30713,96 грн., середньомісячна заробітна плата - 15356,98 грн., середньомісячне число робочих днів за ці 2 місяці складає 19. Тому, середньоденна заробітна плата за один робочий день становить 808,26 грн.

Таким чином, заробітна плата позивача за квітень 2018 року становить 19 398,24 грн. (24 робочі дні * 808,26 грн. заробітної плати за один робочий день), за травень 2018 року становить 19 398,24 грн. (24 робочі дні * 808,26 грн. заробітної плати за один робочий день), за червень 2018 року становить 20 206,00 грн. (25 робочих днів * 808,26 грн. заробітної плати за один робочий день), а загалом за цей період складає 59 002,98 грн. Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

У той же час, позивачем не обґрунтовано, що відповідачем порушувались вимоги законодавства про оплату праці за інший період 2018 року, або ж іншого розрахунку премій, набавок не надано, що є наслідком для відмови у позові у цій частині.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

У даному випадку позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили. Крім того, позивачем надано докази завдання моральної шкоди. Так, позивач зверталась за отриманням медичної допомоги, перебувала на лікарняному з 18.05.2018 року по 23.05.2018 року. Між тим, не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, а також обсяги докладання зусиль для відновлення прав свобод внаслідок неправомірних дій відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 3 000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, варто зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують сплату ОСОБА_4 коштів за надання професійної правничої допомоги: доказ сплати гонорару на користь адвоката, додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 року, в якій визначено порядок розрахунку вартості послуг, акт наданих робіт від 24.01.2019 року, згідно якого, загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 5 000,00 грн.

Звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 2 000,00 грн.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи вищевикладене керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 46, 94, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» про стягнення коштів заробітної плати та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» на користь ОСОБА_4 кошти заробітної плати в сумі - 59002 грн. 98 коп.; кошти моральної шкоди в розмірі - 3 000 грн.; витрати на правову допомогу в сумі - 2000 грн.

Стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» на користь держави судовий збір в розмірі - 704 грн. 00 коп.

Рішення про стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання АДРЕСА_1;

Відповідач: Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», код ЄДРПОУ 01994089, адреса знаходження м.Київ, вул.В.Чорновола, 28/1.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення складено 09.04.2019 року.