Рішення № 81193834, 02.04.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

02.04.2019

Справа № 331/2385/18

Провадження № 2 /331/65/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

при секретарі Андрієнко С.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08П077-ВКЛ за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 58 000,00 доларів США.

Станом на 15.12.2017 року відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконала, в результаті чого має заборгованість в розмірі 53 457,25 доларів США, яка складається з відсотків за період з 15.12.2014 по 14.12.2017 року в розмірі 29 967,28 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 634,54 долари США, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 7 064,57 доларів США та 3% річних на основну прострочену заборгованість за період з 15.12.2014 по 14.12.2017 року в розмірі 3 790,86 доларів США.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2018 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 12.06.2018 року на 13 год. 00 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду на 30.01.2019 року на 09 год. 00 хв.

В судове засідання представник позивача не з*явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з*явилася. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими. Надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що дійсно між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 08П077-ВКЛ від 14.04.2008 року.

Через скрутне матеріальне становище грошові зобов’язання перед кредитодавцем належним чином відповідач не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

03.04.2017 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено рішення по справі № 331/7216/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року по справі № 331/7216/16 апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2017 року було відхилено, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року по справі № 331/7216/16 було встановлено, що останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 21 червня 2010 року, а тому відповідно до пункту 4.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 днів після сплати боржником останнього платежу, тобто 20 вересня 2010р.

З огляду на дану обставину відповідач вважає, що 20.09.2010 року між сторонами припинилися кредитні відносини, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків та пені за кредитним договором. Додатково відповідач просить застосувати строки позовної давності при вирішенні спору.

У зв’язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд заслухавши пояснення відповідача, вивчивши надані сторонами докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08П077-ВКЛ за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 58 000,00 доларів США.

14.04.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та фізична особа ОСОБА_1 уклади договір кредиту № 08П077-ВКЛ надалі за текстом - Договір.

Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», 14.06.2010 року, було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК».

Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов’язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 58000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 526. 527. 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В 2016 році ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором. 03.04.2017 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено рішення по справі № 331/7216/16-ц, яким в задоволені позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року по справі № 331/7216/16 апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2017 року було відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року по справі № 331/7216/16 було встановлено, що згідно з пунктом4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 21 червня 2010 року, а тому відповідно до пункту 4.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 днів після сплати боржником останнього платежу, тобто 20 вересня 2010р.

З аналізу вказаних норм та встановлених судовим рішенням обставин суд приходить до висновку, щокредитні відносини між сторонами припинилися 20 вересня 2010 року.

ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків за період з 15.12.2014 по 14.12.2017 року в розмірі 29 967,28 доларів США,пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 7 064,57 доларів США були нараховані після закінчення строку кредитування та припинення кредитних відносин, суд приходить до висновку про неможливість їх задоволення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Водночас, відповідно до частини 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Так, відповідно до п. п. 77. 80 Постанови Верховного суду № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року: «Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки».

Враховуючи, що кредитні відносини між сторонами припинилися 20 вересня 2010 року і у відповідача виникло грошове зобов’язання щодо дострокового повернення кредитних коштів, саме з цього моменту слід обчислювати строки позовної давності в спірних правовідносинах.

Положення ст. 267 ЦК України передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази переривання строків позовної давності або поважності причин пропущення таких строків. Отже, позовна давність за основною вимогою сплила 20 вересня 2013 року і заява про її застосування подана відповідачем в тексті відзиву на позовну заяву.

Оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки, то вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 634,54 долари США не підлягаю задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних на основну прострочену заборгованість за період з 15.12.2014 по 14.12.2017 року в розмірі 3 790,86 доларів США суд приходить до наступних висновків.

З огляду на те, що кредитні відносини між сторонами припинилися 20 вересня 2010 року, у відповідача виникло грошове зобов’язання щодо дострокового повернення кредитних коштів.

Положення ст. 625 ЦК України зазначають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов’язок боржника сплатити З% річних за увесь час прострочення, у зв’язку з чим таке зобов’язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26.04.2017р. справа № 3-1522 гс 16).

Оскільки, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність, то аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), а тому позивач має право стягнути з відповідача 3 % річних за період в межах позовної давності з 15.12.2014р. по 21.11.2017р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 553, 554, 623, 624, 625 ЦК України, 3, 4, 11-13, 19, 259, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 69095, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 3 % річних на основну прострочену заборгованість за період 15.12.2014-14.12.2017 р. в розмірі 3 790 (три тисячі сімсот дев’яносто) доларів США та 86 центів (еквівалент за офіційним курсом НБУ станом на 15.12.2017р. - 103 907,50 грн.).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 69095, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір в розмірі 1762 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Антоненко