Ухвала суду № 81193175, 16.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/903/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі Матіко Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання слідчого СВ Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070170000091 та погоджене з прокурором, про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотанням, що погоджене з прокурором, та доданих матеріалів вбачається, що 24 січня 2019 року близько 03 години 21 хвилини до чергової частини Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшло повідомлення через службу «102» від громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, про те що 24.01.2018 року близько 02 години 30 хвилин п’ятеро невідомих осіб з наявними пов’язками на обличчі проникли до будинку, що знаходиться за адресою с. Руські Комарівці, вул. Партизанська, будинок 9, де почали погрожувати дерев’яними дубинками та предметами зовні схожими на пістолети та відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «SAMSUNG Galaxy A7» та втекли з місця події в сторону села Дубрівка, Ужгородського району.

24 січня 2019 року відомості про вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070170000091 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

10 квітня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/903/19 слідчим СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_1, під час обшуку за адресою с. Малий Березний, вул. Дружби 46, у громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 було вилучено такі речі та матеріальні цінності, а саме: два головні убори з логотипами «Адідас» чорного кольору, чотири мобільні телефони а саме: телефон чорного кольору марки «Nomi», телефон кольору бронзи «Nokia n8», телефон синього кольору марки «Nokia 105», телефон білого кольору марки «LG».

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі, предмети та документи є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об’єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв’язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів. Накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речовий доказ. Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин подій вчиненого кримінального правопорушення, розміру шкоди, завданої, кримінальним правопорушенням, а також може призвести до їх втрати, що сприятиме та уникнення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення, від передбаченої законом кримінальної відповідальності.

Слідчий в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності.

Володілець майна ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча про і місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно і належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України неявка слідчого та володільця майна в судове засідання не перешкоджає розгляду внесеного клопотання про арешт майна, а тому суд, виходячи з вимог вказаної статті, вирішує внесене клопотання за наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши внесене слідчим клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, неявка слідчого, прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду внесеного ним клопотання про арешт майна, а тому суд, виходячи з вимог вказаної статті, вирішує внесене клопотання за наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України.

В порушення вимог ст. 171 КПК України, слідчим не вказується підстава і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Частина 2 статті 170 КПК України визначає наявності чіткої мети, за якої допускається арешт майна.

При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна, а не виключно посилання на норми діючого процесуального законодавства.

Так, відповідно до п.1 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до ч 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч вказаним нормам, слідчим не надано суду достатніх та переконливих доказів, що вилучене ним майно і речі є речовими доказами у порушеному кримінальному провадженні і такі підпадають під критерії визначені в ст. 98 КПК України.

Дані обставини в своїй сукупності позбавляють суд можливості вирішити заявлене слідчим клопотання про арешт по суті.

Зі змісту ч.3 ст.172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання слідчому з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст.172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070170000091 та погоджене з прокурором, про накладення арешту на майно, вилучене у ході проведення 10.04.2019 року обшуку за адресою с.Малий Березний, вул. Дружби, 46 Закарпатської області - повернути слідчому, як таке, що подано без додержання вимог статті 171 КПК України та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4