Рішення № 81191048, 15.04.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4245/18

Номер провадження: 2/225/37/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Пузиревської Ю.О.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з Попаснянським районним судом Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись в серпні 2018 року до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 2-6), ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку згідно зі ст. 44 КЗпП України у загальному розмірі 20600,46 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18.07.2017 року по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послалась на те, що вона з 08 липня 2016 року працювала на посаді інженера 2 категорії у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». На підставі наказу від 10.07.2017 року № 6988/ДН-ос була звільнена з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку зі скороченням штату. Первинні документи для остаточного розрахунку направлені до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (м. Лиман) до робочої комісії з їх опрацювання.

На день звільнення відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно зі ст. 44 КЗпП України у загальному розмірі 20600,46 грн.

Крім того, у зв’язку з невиплатою з вини відповідача належних сум в строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, відповідач має сплатити на підставі ст. 117 КЗпП України їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру її середньоденної заробітної плати у розмірі 276,50 грн. Сума середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 по день звернення до суду (09.08.2018) складає 107282 грн.

18.02.2019 позивач надала суду заяву, про відмову від частини позовних вимог, а саме, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, зазначив, що заборгованість з виплати заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2243,23 грн. обрахована з урахуванням виплати через касу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Лиман суми авансу за першу половину березня 2017 року - 2253,24 грн.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 29.08.2018 року за клопотанням позивача витребувано у відповідача: дані про розмір заборгованості ПАТ «Укрзалізниця» перед ОСОБА_2 на час звільнення за період з 01.03.2017 по 17.07.2017, а також дані про розмір середньої та середньоденної заробітної плати (а.с. 22-23).

На виконання ухвали суду від 29.08.2018 року представником відповідача 02.11.2018, 03.01.2019 надані: довідка-розрахунок про середньоденний заробіток позивача (а.с.84); копія науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року (а.с.36-44), а також письмові заперечення та додаткові заперечення (а.с.32, 87-89), в яких зазначено, що позивачу необхідно було надати на підконтрольну територію України (м. Лиман) пакет первинних та розпорядчих документів, що пов’язані з виплатою заробітної плати, разом з тим, ОСОБА_2 не надала до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» документального підтвердження її присутності на робочому місці; наказом дирекції підприємства з 20.03.2017 у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було встановлено простій; втрата доступу та контролю ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна філії «Донецька залізниця», у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп’ютерної техніки із встановленої програмним забезпечення трудових відносин з працівниками у зв’язку з їх перебуванням на непідконтрольній українській владі території унеможливлює проведення розрахунку з позивачем.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності (20).

Представник відповідача ПАТ «Укрзалізниця» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на підстави, зазначені в письмових пояснення, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Суду пояснив, що через відсутність первинних документів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на робочому місці під час простою, виплата заробітної плати неможлива.

Дослідив обставини по справі та перевірив їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті36та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де з 08.07.2016 року працювала на посаді інженера 2 та 1 категорії. Наказом від 10.07.2017 року № 6988/ДН-ос (а.с.17) звільнена, у зв’язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами, а.с. 10-11).

Наказом «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №236/ДНД від 17.03.2017 з 20.03.2017 встановлено початок простою для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції (а.с.59-60).

З доданих до позову розрахунків заробітної плати, виданих відповідачем, вбачається, що позивачу ОСОБА_2 в спірний період часу було нараховано:

- за березень 2017 року без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 5694,15 грн., сума до видачі 4496,47 грн.

- за квітень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 4133,81 грн., сума до видачі 3287,14 грн.

- за травень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 4133,81 грн., сума до видачі 3287,14 грн.

- за червень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 0,00 грн., сума до видачі 0,00 грн.

- за липень 2017 року з урахуванням часу простою, компенсації за невикористану відпустку 6963,84 грн., вихідної допомоги 7108,75 грн., та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 14728,52 грн., сума до видачі 11782,95 грн. (а.с.12-16).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, наданих Пенсійним фондом, розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року становить 5694,15 грн., за квітень-липень 2017 року - дані відсутні (а.с.92-93).

В розрахункових листах за квітень - липень 2017 року міститься інформація про оплату за час простою.

Згідно розрахунку заробітної плати, наданого позивачем, розмір нарахованої заробітної плати за березень 2017 року 5694,15 грн.(а.с.12) збігається з сумою заробітку, вказаною в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Пенсійного Фонду України.

З огляду на викладене, вимоги позивача підтверджуються наданими розрахунковими листами та наданими Пенсійним Фондом України індивідуальними відомостями про застраховану особу

Таким чином, суд визнає належними та допустимими доказами надані позивачем розрахунки заборгованості заробітної плати.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на працедавця, а не на працівника.

Відтак, заборгованість відповідача із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги після утримання обов’язкових податків та зборів становить 20600,46 грн. ((2243,23 грн.+3287,14 грн.+3287,14 грн. + 11782,95 грн.) = 20600,46 грн.)).

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розмір зазначеної заборгованості та факт її невиплати позивачу відповідачем не спростований. Відсутність заборгованості із заробітної плати відповідно до чинного законодавства або її сплата має бути підтверджена відповідними платіжними документами. Таких доказів відповідачем не надано та про наявність таких доказів не заявлено.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу після утримання обов’язкових податків та зборів у розмірі 20600,46 грн.

Суд також зазначає, що доводи представника відповідача про виплату заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 ОСОБА_2 в сумі 2018,10 грн. в касі підприємства (а.с.89) не підтверджений відповідними доказами, а саме платіжними документами. Разом з цим, позивачем зазначено, що нею дійсно отримано аванс за березень 2017 року в розмірі 2253,24 грн.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, з огляду на підтвердження позивачем отримання в касі підприємства авансу за першу половину березня 2017 року в сумі 2253,24 грн., суд приймає до уваги. Таким чином, розмір заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року обраховано позивачем як: сума до видачі 4496,47 грн.-2253,24 грн.=2243,23 грн.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Українська залізниця» надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.36-44).

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення роботодавця від обов’язку обліку відпрацьованого часу, нарахування та виплати заробітної плати, у зв’язку із проведенням антитерористичної операції.

В частині доводів представника відповідача про зміну типу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство «Українська залізниця» відповідно до постанови КМУ № 938 від 31.10.2018, суд зазначає, що відповідно до змісту ч.2 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зміна найменування та типу товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією. Відтак, оскільки така зміна сталася в процесі вирішення спору, суд має зазначити про нове найменування учасника судового процесу в рішенні в разі задоволення позову або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, що дорівнює 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ-150, вул. Тверська,5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 (85200, АДРЕСА_1) заборгованість із заробітної плати загальною сумою 20600 (двадцять тисяч шістсот) грн. 46 коп. (в тому числі: заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 9272 (дев’ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 03 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 5605 (п’ять тисяч шістсот п’ять) грн.89 коп., одноразову грошову вихідну допомогу в сумі 5722 (п’ять тисяч сімсот двадцять дві) грн., 54 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір на користь держави у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Повний текст рішення складено 15.04.2019.

Суддя: