Рішення № 81187358, 10.04.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.04.2019

Справа № 497/2284/16-ц

Провадження № 2/497/7/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Ковтун О.І.,

представників позивача - Пенчева І.Е., Бикова М.К., Бикової В. В.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.12.2016 року звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 13 119.10 гривен та суму судових витрат у розмірі 1378.00 гривен судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б\н від 06.07.2009 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8 000.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на 01.11.2016 року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 13 119.10 гривен. Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 05.12.2016 року було відкрито провадження по справі (т.1 а.с.59).

Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження по даній справі в зв`язку з наявністю кримінального провадження за його заявою в Болградському ВП за фактом заволодіння його грошовими коштами шахрайським чином, в якому він визнаний потерпілим (т.1 а.с.68-73).

Ухвалою від 15.02.2017 року, клопотання відповідача було задоволено, та зупинено судовий розгляд цієї справи до прийняття та набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальному провадженні №12016160270000001 від 01.01.2016 року за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шахрайськими діями (т.1 а.с.75).

22.11.2017 року на підставі ухвали суду було відновлено судовий розгляд по даній справі в зв`язку з отриманням відповіді Болградського ВП про те, що досудове розслідування по кримінальному провадженні №12016160270000001 від 01.01.2016 року - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 ЦПК України (т.1 а.с.83).

Ухвалою суду від 18.12.2017 року продовженого розгляд цієї справи в загальному позовному провадженні згідно положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року (т.1 а.с.93), та тоді ж розглянуто клопотання відповідача щодо зупинення судового розгляду, в задоволенні якого було - відмовлено ухвалою від 18.12.2017 року (т.1 а.с.94).

17 січня 2018 року відповідачу вдруге відмовлено в зупиненні розгляду даної справи (т.1 а.с.104-105).

Ухвалою суду від 20.03.2018 року клопотання відповідача та його представника задоволено, зобов`язано відповідача надати докази переведення коштів з картки відповідача сторонній особі, та усі наявні докази щодо цієї операції. Визнано обов`язковою особисту участь представника позивача при розгляді даної справи (т.1 а.с.124-125).

За клопотання відповідача (т.2 а.с.10), судом вживалися заходи для забезпечення проведення судового розгляду в режимі відеоконференції з Новомиколаївським районним судом Запорізької області з метою допиту свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.12-13).

Протягом усього розгляду справи, сторони неодноразово заявляли клопотання про відкладення розгляду справи, про оголошення перерви з різних причин, що впливало на затягування розгляду справи (т.1 а.с. 65, 109, 153, 160-161, 226, 230, 246).

Представники позивача Пенчев І.Е (а.с.131-133), Бикова В.В. (т.1 а.с.147-149), Биков М.К. (т.1 а.с.150-152) підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Пояснили, що відповідач є постійним клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», та з 2009 року постійно користувався кредитною карткою. В 29.12.2015 року відповідачем було знято з кредитної картки суму коштів 8 000.00 гривен. 30.12.2016 року поповнено картку на 2 000.00 гривен. У подальшому відповідач перестав повертати кредитні кошти, в зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем станом на 01.11.2016 року у розмірі 13 119.10 гривен, яка складається з: 5 427.91 - тіла кредиту, 1 636.64 гривен - відсотків за користування кредитом, 4003.64 гривен - пеня за прострочене зобов`язання, 950.00 гривен - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100.00 гривен, 500.00 гривен - штраф (фіксована складова), 950.00 гривен - штраф (процентна складова).

Представники позивача стверджували (а.с.209-210), що за умовами договору користуватися кредитною карткою можливо тільки у випадку введення ПІН-коду, який відповідно до умов Договору відомій лише Клієнту. Згідно виписки по картці відповідача вбачається, що є операції по зняттю коштів, поповненню мобільного телефону, поповнення готівкою власної картки, що є підтвердженням отримання, користування кредитними коштами саме відповідачем.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 року N578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: - касові, банківські документи; - повідомлення банків; - виписки банків; - корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно інформації з внутрішніх банківських комплексів перерахування грошових коштів на карту:

- в сумі 4.500.00 гривен відбулося 29.12.2015 року об 11:48 годині на карту ПриватБанку через Приват24 , одержувач ОСОБА_8 ;

- в сумі 3000.00 гривен, відбулося 29.12.2015 року об 11:50 годині на карту ПриватБанк через Приват24 , одержувач ОСОБА_8 ;

- в сумі 500.00 гривен відбулося 29.12.2015 року об 11:52 годині на карту ПриватБанку через Приват24 , одержувач ОСОБА_8 .

Переказ грошових коштів відбувався через Приват24, інформація про користувача Приват24 - ОСОБА_3 : логін Логин: НОМЕР_2 , авторизований 05.05.2013 року, інформація про зміну пароля в системі відсутня. За давністю платежу, у Банку відсутня можливість надати інформацію про підтвердження платежу за допомогою смс повідомлення.

Відповідно до умов Договору клієнт зобов`язаний:

-Інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактам втрати карти, ПІН-коду, або отримання звістки про їх незаконне використання (п.6.11.)

- В триденний термін після усної заяви гро втрату карки, ПІНа надати письмову заяву в Банк, яка повинна містити докладний виклад обставин (п. 6.12.)

За Умовами та Правилами надання банківських послуг, Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Картки, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомленні, ПІН-коду, ідентифікаторові користувача, паролях системи Прват24, паролі (ніку) MobilBankin або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок не сумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів (а.с.209-210).

Відповідач позовні вимоги категорично не визнав. Не заперечував факт отримання кредитної карки, якою активно користувався у період з 2009 року по грудень 2015 року. Разом з цим, стверджував, що 29.12.2015 року невідома особа- чоловік, приблизно біля 12:00 години зателефонував йому на його номер телефону НОМЕР_2 , представившись співробітником служби безпеки «ПриватБанк», та повідомив, що з його платіжними картками є проблеми, тому їм потрібно знати пароль входу до «Приват24», в протилежному випадку він, позивач не зможе отримати заробітну плату, яка мала бути саме в цей день. Тому, побоюючись неотримання заробітної плати, він задиктував цьому чоловіку його пароль входу до «Приват24». На цьому розмова закінчилась. До вечора, усі співробітники отримали заробітну плату, а йому, позивачу смс-повідомлення так і не приходили. На наступний день він з`ясував, що заробітна плата йому була переведена на платіжну картку «ПриватБанк», однак, коштів не було на зарплатній картці. Крім того, він з`ясував, що і з його кредитної картки було переведено через «Приват24» невідомій особі 8 000.00 гривен трьома частинами (4500.00 гривен, 3000.00 гривен, 500.00 гривен). Він своєї згоди на переказ цих коштів не надав.

Дійсно, 30.12.2015 року він поповнив кредитну картку на 2 000.00 гривен по рекомендації працівників Болградського відділення банку, а 31.12.2015 року він подав заяву до Болградського ВП щодо шахрайських дій відносно нього, та 01.01.2016 року відомості були внесені в ЄРДР за №12016160270000001. За весь період досудового розслідування слідчим було встановлено лише особу, на картку якої були переведені кошти: ОСОБА_4 . До теперішнього часу триває досудове розслідування, підозра не оголошена.

Вважав позовні вимоги безпідставними, та не справедливими до нього, оскільки він кредитними коштами особисто не скористався, а позивач вимагає їх повернення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_9 (а.с.117-121) підтримала пояснення свого представника, вважала, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки її довіритель ОСОБА_3 був ошуканий шахраями, щодо яких здійснюється досудове розслідування. Звернула увагу, що представники банку жодної інформації щодо особи, якій були переведені кошти, суду не надали, а навпаки намагалися приховати, тоді як слідчим ця особа була встановлена.

По твердженню представника, оскільки відповідач особисто кредитні кошти не брав, ними не скористався, то відсутні підстави для їх повернення. Крім того, на думку представника має значення те, що позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 підписуючи анкету-заяву 06.07.2009 року отримав кредит у розмірі 8 000.00 гривен, і саме з цієї суми ліміту було розраховано заборгованість, тоді як фактично у вказаній заяві значиться ліміт кредиту 500.00 гривен. Посилання позивача, що це саме право банку збільшувати або зменшувати кредитний ліміт, та шляхом смс-повідомлення доводилось до відома відповідача, суперечить практиці Вищого господарського суду України від 12.06.2017 року (справа №910/361/14), постановою якого встановлено, що змінення кредитних лімітів повинно відбуватись обов`язково за підписом заявника. За викладених обставин, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.07.2009 року відповідач ОСОБА_3 отримав банківські послуги, тобто кредит у розмірі 8 000.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (т.1 а.с.17.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві (т.1 а.с.13-47).

В матеріалах кредитної справи є в наявності копія паспорту відповідача серії НОМЕР_4 , виданий Болградським РВ ГУ МВС України від 24.02.1998 року, яка посвідчена особистим підписом цієї особи, який також є на кожній сторінці паспорту (т.1 а.с.48). Підпис на заяві відповідає підпису відповідача в його паспорті (т.1 а.с.12).

Сам відповідач не заперечував факту отримання кредитної картки, та користування нею, підключення до сервісу « Приват24 ». Також відповідач не заперечував щодо Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

У відповідності до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, вбачається, що відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п.1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року на підставі діючого законодавства, публічно пропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартами формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі (т.1 а.с.7, 145)

Згідно ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Цією статтею не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-ресурс.

Частиною 2 ст.638 ЦПК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняти пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнав та погодився на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Отже, підписавши заяву та ознайомившись з Умовами та Правилами надання послуг ПАТ КБ «Приватбанк» відповідач ОСОБА_3 таким чином приєднався до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою (т.1 а.с.13, 145).

На підставі підписаної сторонами заяви, що разом з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» і з якими, відповідач ознайомлений та згодний, відбулося підписання між сторонами договору про надання банківських послуг.

Після цього Відповідачу було надано строковий кредит шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою відсотків в розмірі 2.5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (т.1 а.с.12).

Вказані обставини свідчать про те, що 06.07.2009 року договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 дійсно був укладений і банк виконав передбачені договором зобов`язання перед позичальником.

Відповідач регулярно користувався банківською карткою, про що свідчить виписка по кредитній картці (т.1 а.с.213-224).

Відповідач не заперечував факту укладання договору, користування кредитною карткою.

Заперечення відповідача стосуються виключно дати 29.12.2015 року.

Так, за даними АТ КБ «ПриватБанк» 29.12.2015 року відповідач переказав зі своєї картки через «Приват 24» трьома частинами кошти в сумі 8 000.00 гривен, а саме: 4 500.00 гривен + 3 000.00 гривен + 500.00 гривен) на ім`я ОСОБА_8 (т.1 а.с.112-113).

Суд розцінює критично твердження відповідача, щодо вчинення шахрайських дій відносно нього невідомою особою, яка представилась співробітником служби безпеки банку, оскільки як було встановлено судовим розглядом переказ грошових коштів відбувався через «Приват 24», інформація про користувача Приват24 - ОСОБА_3, логін: НОМЕР_2 , авторизований 05.05.2013 року, інформація щодо заміни пароля в системі відсутня (т.1 а.с.209-210). Сам відповідач підтвердив суду, що він повідомив телефонувавшій особі пароль його входу в «Приват24», оскільки був впевнений, що це дійсно телефонує співробітник банку.

За користування карткою, збереження пін коду …. тощо, покладається саме на користувача картки, тобто ОСОБА_3 несе персональну відповідальність за користування своєю кредитною карткою.

Відповідно до ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктами 14.12, 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Пунктом 4 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, визначено, зокрема, такі поняття: авторизація - процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу; код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації; персональний ідентифікаційний номер (далі - ПІН) - набір цифр або букв і цифр, відомий лише користувачу електронного платіжного засобу і потрібний для його ідентифікації та автентифікації під час здійснення операцій із використанням електронного платіжного засобу; платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахункам.

Пунктом 6 вказаного Положення встановлено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання

Виписка з архіву повідомлень підтверджує, що 29.12.20015 року переказу грошових коштів в сумі 8 000.00 гривен з рахунку відповідача передувало успішне проходження авторизації в «Приват24» з використанням особистого паролю відповідача.

Згідно ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Відповідно до п.п.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карти, контрольної інформації Клієнта, відправленої в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентификаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (нике) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомою третім особам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов, зберігання та використання або/та прослуховування або перехват інформації в каналах зв`язку під час використання цих каналів

Судом встановлено, і відповідачем підтверджено, що він повідомив невідомій особі, яка представилась співробітником ПриватБанку, пароль входу в « Приват24 », чим сприяв переказу зі свого карткового рахунку грошових коштів у сумі 8 000.00 гривен.

З вищевказаних підстав суд відкидає твердження відповідача про те, що він не розголошував конфіденційну інформацію і що 29.12.2015 року в проміжок часу з 11:48 години до 11:52 години було знято з його карткового рахунку суму коштів 8 000.00 гривен без його відома і згоди.

Більш того, якщо по твердженню відповідача дані кошти були переведені з його кредитної картки невідомою особою без його згоди, то не зрозуміло з яких підстав відповідач на наступний день 30.12.2019 року поповнив кредитну карку на 2 000.00 гривен (т.1 а.с.112).

Згідно Витягу з кримінального провадження № 12016160270000001 01 січня 2016 року за заявою ОСОБА_3 внесено відомості до ЄРДР про те, що 29.12.2015 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_3 , попередня правова кваліфікація ст.190 ч.1 КК України (т.1 а.с.167).

Постановою слідчого СВ Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 01.01.2015 року ОСОБА_3 визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні (т.1 а.с.175).

Та обставина, що за фактом переказу грошових коштів в сумі 8 000.00 гривень з карткового рахунку відповідача Болградським ВП здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12016160270000001 від 01.01.2016 року, не є підставою для звільнення відповідача від погашення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.164-206). Понад три роки здійснюється досудове розслідування, та на теперішній час жодній особі про підозру не оголошено (т.2 а.с.26-27).

Щодо вирішення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Оскільки позивач АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконав, то станом на 01.11.2016 року виникла прострочена заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредиту у загальному розмірі 13119.10 гривен, яка складається з наступного:

- 5 427.91 - тіла кредиту,

- 1 636.64 гривен - відсотків за користування кредитом,

- 4003.64 гривен - пеня за прострочене зобов`язання,

- 950.00 гривен - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100.00 гривен,

- 500.00 гривен - штраф (фіксована складова),

- 950.00 гривен - штраф (процентна складова).

Як вбачається з представленого розрахунку (а.с.6-7), який до речі є простою калькуляцією, а не належно оформленим розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_3 активно користувався коштами АТ КБ «Приватбанк», однак не у повній мірі виконував взяті на себе зобов`язання. У період з 01.01.2016 року не сплачував заборгованість. Так, останній платіж по поверненню коштів ним був здійснений 3012.2015 року в розмірі 2000.00 гривен.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідач взяв на себе зобов`язання:

- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п.2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.1.12.2 Договору передбачено, що у разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredit/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, виходячи з викладених вимог закону та умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: тіло кредиту - 5 427.91 гривен, нараховані відсотки за користування кредитом - 1636.64 гривен.

Разом з цим, суд не погоджується з вимогою позивача, що стосується стягнення суми штрафів, та додатково пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100.00 гривен.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов`язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин щодо їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 гривен. Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Тобто, умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення (порушення строків виконання, несвоєчасне виконання) грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення але не менше встановленого договором (наказів банку) розміру пені за місяць з можливістю збільшення такого мінімального розміру у разі виникнення прострочення за другий місяць поспіль.

У той самий час, згідно з п.2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500.00 гривен + 5 % від суми позову.

Тобто застосування і штрафу і пені пов`язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку суд не вбачає.

Як слідує з розрахунку, представленого АТ КБ «Приватбанк» пеня в сумі 4003.64 гривен нарахована за період прострочення платежів по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом.

Штраф фіксована частина - 500.00 гривен заявлено за фактом звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка з складається з тілу кредиту 5427.91 гривен, процентів (в тому числі прострочених) 1636.64 гривен та пені 4003.64 гривен +950.00 гривен.

З цієї ж суми також розраховано штраф 5% (процентна складова).

Суд зважаючи на наведене і приймаючи до уваги заперечення відповідача, доходить висновку, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 1100.91 гривен (500.00 гривен фіксована частина + 600.91 гривен процентна складова), а також окремо ще додаткова пеня 950.00 гривен не можуть бути задоволені, а тому відмовляє у задоволенні цих вимог, як різновиду неустойки у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю вимогам ст.61 Конституції України (подвійна відповідальність за одне й те саме порушення).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Грошовим зобов`язанням вважається зобов`язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Правила даної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов`язання. Частина 1 статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов`язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені зазначеною статтею.

З огляду на зазначене, вимога, щодо стягнення пені в розмірі 4003.64 гривен - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 5427.91 гривен, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами 1636.64 гривен, пеня - 4003.64 гривен, а всього - 11 068.19 гривен.

В решті заявлених вимог слід відмовити з підстав та мотивів, наведених в цьому рішенні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз`яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК в редакції 01.01.2004 року) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складає 13119.10 гривен, судовий збір сплачений в сумі 1378.00 гривен (а.с.1). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 11068.19 гривен.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору з розрахунку пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 166.02 гривен (11068.19 гривен х 1.5%).

Керуючись ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 607, 610, 625, 629, 1049,1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Табаки, Болградського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 24.02.1998 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ,

на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50 (МФО 305229, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6) заборгованість станом на 01.11.2016 року за кредитним договором № б/н від 06.07.2009 року в розмірі 11 068.19 гривен (одинадцять тисяч шістдесят вісім гривен дев`ятнадцять копійок), у тому числі:

- 5 427.91 гривен - тіло кредиту;

- 1 636.64 гривен - відсотки за користуванням кредитом;

- 4 003.64 гривен - пеня;

та судовий збір - 166.02 гривен.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.04.2019 року.

Суддя С.В.Кодінцева