Рішення № 81186695, 15.04.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Одеса

Справа № 521/2450/19

Провадження № 2/521/2124/19

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1

Представник - ОСОБА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 .

Третя особа - ОСОБА_9.

Третя особа - Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району

Представник - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6, в якому просила визнати ОСОБА_3 , такими, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ОСОБА_1 , проживає та є основним квартиронаймачем квартири за адресою АДРЕСА_4 . Разом зі нею зареєстрований та проживає її син ОСОБА_6 . В зазначеній квартирі також зареєстрований відповідач. Відповідач є колишнім чоловіком позивача, шлюб між ними розірваний заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2013 року по справі № 521/2811/13-ц. Зазначена квартира була надана її колишньому чоловіку як службова, вона та третя особа - ОСОБА_6 , як члени сім`ї відповідача вселились разом з ним до зазначеної квартири, є зареєстрованими в ній з 08.08.2005 року. Після розлучення відповідач, припинив трудові відносини з КЕЧ району з літа 2016 року, виїхав з квартири у вересні 2016 року. В жовтні 2016 року означену квартиру було надано позивачу як службову, в якій вона і проживає разом зі своїм сином ОСОБА_6

Відповідач за означеною адресою не проживає більше року, місце його проживання позивачу не відоме, зв`язку з відповідачем позивач не має. Відповідач залишив житло добровільно, самостійно не оформив зняття з реєстраційного обліку. Факт реєстрації відповідача в означеній квартирі створює позивачу перешкоди в користуванні власністю, також, у позивача не має матеріальної можливості сплачувати комунальні послуги за не проживаючу особу, тому позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2019 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Зобов`язано квартино-експлуатаційний відділ м. Одеси надати суду інформацію про дату та підстави припинення трудових відносин з ОСОБА_3 та належним чином завірену копію наказу про звільнення ОСОБА_3 .

Ухвалу суду для виконання направлено до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

28 березня 2019 року на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13.02.2019 року квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси надано суду інформацію щодо припинення трудових відносин з колишнім працівником квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_3.

Представник позивача надав до суду заяву про слухання справи за її відсутністю та за відсутністю позивача, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6 , надав суду заяву про слухання справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд, у зв`язку з їх неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених нею письмових доказів.

З 20.11.1993 року по 15.05.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

01.08.2005 року ОСОБА_3 видано посвідчення №16 на право заняття службової житлової площі (в гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до посвідчення зазначено, що підстава для надання житлової площі в гуртожитку є протокол сумісного засідання адміністрації квартирно-експлуатаційного відділу та профкому квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. В якому, також, зазначено, що разом із ОСОБА_3 проживають ОСОБА_1 (жінка) та ОСОБА_6 (син).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 листопада 1993 року виконавчим комітетом Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, актовий запис №11.

13.10.2016 року ОСОБА_1 видано посвідчення №26 на право заняття службової житлової площі (в гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 30,9 кв.м., відповідно до посвідчення зазначено, що підстава для надання житлової площі в гуртожитку є протокол сумісного засідання адміністрації ДУ2 та ПК. В якому, також, зазначено, що разом із ОСОБА_1 проживає одна людина - ОСОБА_6 (син).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад родини та реєстрації) № 129 від 28.01.2019 року у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_1 , 1976 р.н. (основний) - позивач по справі; ОСОБА_3 , 1975 р. н. (колишній чоловік) - відповідач; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 н. (син) - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог.

Позивачем до матеріалів справи долучено заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до яких зазначено, що відповідач по справі - ОСОБА_3 , не мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , з вересня 2016 року, тобто понад один рік.

Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2019 року з квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси витребувано інформацію щодо припинення трудових відносин з колишнім працівником квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_3, згідно якої встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси №153 від 30.08.2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади водія автогідропідйомника АП-17А автогаражу з 31.08.2016 року, відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням.

Після зміни місця проживання ОСОБА_3 самостійно не оформив зняття з реєстраційного обліку, відповідач не мешкає за адресою реєстрації з вересня 2016 року.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном. Тому такими діями відповідачів порушені права та законні інтереси позивача у справі.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Оскільки з наданих суду доказів вбачається відсутність відповідачів в спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки, суд задовольняє позов.

Суд враховує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідачів за вищевказаною адресою.

Оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає, ця житлова квартира не є його місцем проживання або місцем перебування, він має бути визнаний особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне усунути позивачу перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути в рівних частках судовий збір з відповідачів на користь позивача в розмірі 704,80 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 16, 29, 391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 272, 280 - 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7), Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району (ідентифікаційний код юридичної особи 24288885, адреса: м. Одеса, вул. Сегедська, 1/2), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 768,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 15 квітня 2019 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.