Рішення № 81183994, 03.04.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8403/18

Провадження № 2/369/87/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мазурик Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Києво-Святошинської РДА Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10 грудня 1991 року Шпитьківською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області було видано ордер ОСОБА_5 з сім'єю з п'яти чоловік на жиле приміщення № 000709 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.

Ордер видавався на проживання ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_1, дочки ОСОБА_9, сина ОСОБА_10 та дочки ОСОБА_11.

04 листопада 1994 року шлюб ОСОБА_5 з його дружиною ОСОБА_1 було розірвано.

Враховуючи не проживання ОСОБА_5 за вказаною в ордері адресою, ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, а ОСОБА_5 подав зустрічний позов про вселення його до квартири.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 1996 року було вселено ОСОБА_5 до вищезазначеної квартири.

Проте, після ухвалення рішення, ОСОБА_5 так і не став проживати в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, останній зареєстрував місце проживання ОСОБА_3 (його дочка), ОСОБА_7 (його онук) та ОСОБА_8 (його син) в спірній квартирі.

Як зазначила позивач, фактично ОСОБА_5 не проживає у вищезазначеній квартирі, що підтверджується відповідними актами обстеження житлових умов від 20 квітня 2017 року, 14 серпня 2017 року, 14 січня 2018 року. Також в квартирі ніколи не проживали ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується актами обстеження житлових умов від 10 березня 2018 року та від 17 квітня 2018 року.

Позивач просила суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

18 липня 2018 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі.

15.08.2018 у зв'язку з відсутністю осіб, які беруть участь у справі, справу було відкладено.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, подала до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області відзив на позовну заяву за вх. 36196, відповідно до якого зазначила, що спірну квартиру отримав на підставі ордеру її батько ОСОБА_5. Враховуючи наявність ордеру останній зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_3, як дочка ОСОБА_13, та її малолітній син ОСОБА_12 також були зареєстровані у вищезазначеній квартирі.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідачі не проживають у спірній квартирі з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не допускає їх до квартири, останні не мають від неї ключів, не можуть взагалі зайти до квартири.

За захистом своїх прав ОСОБА_13 звертався до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області та до Шпитьківської сілької ради. Вищезазначені звернення не принесли результату.

На думку ОСОБА_3, посилання позивача, що ОСОБА_13 добровільно визначив собі інше місце проживання і спірним житловим приміщенням не користується більше шести місяців без поважних причин є необґрунтованим і не відповідає дійсності, оскільки саме позивач позбавляє можливості відповідачів заселитись до квартири та проживати в ній.

ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позову.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_5, який діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, подав до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області відзив на позовну заяву за вх. 36197, аналогічний за своїм змістом до відзиву на позовну заяву ОСОБА_3, зазначивши про неможливість виселення із спірної квартири його сина - ОСОБА_8, враховуючи поважність причин не проживання у квартирі всіх відповідачів - неприязні стосунки з позивачем, не допуск ОСОБА_1 всіх відповідачів до квартири, відсутність жодного іншого житла для проживання.

ОСОБА_13 просив суд відмовити у задоволенні позову.

17.09.2018 у зв'язку з відсутністю осіб, які беруть участь у справі, справу було відкладено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року до участі у справі було залучено ОСОБА_3 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 та ОСОБА_5 як законного представника ОСОБА_8.

29.10.2018 підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку із залученням до участі у справі представників неповнолітніх осіб.

28.11.2018 підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідачів.

11.12.2018 підготовче судове засідання було відкладено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

31.01.2019 судовий розгляд було відкладено у зв'язку з неявкою представника служби у справах сім'ї та дітей Києво-Святошинської РДА у Київській області.

14.02.2019 суд перейшов до судових дебатів та оголосив перерву у судовому засіданні у зв'язку із розглядом іншої справи.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі та їх представник просили відмовити у задоволенні позову.

01.08.2018, 25.09.2018, 27.11.2018 начальником служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Тлустенко І.О. було подані листи з проханням розгадати справу за відсутності представника служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 грудня 1991 року Шпитьківською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області було видано ордер ОСОБА_5 з сім'єю з п'яти чоловік на жиле приміщення № 000709 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.

Ордер видавався на проживання ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_1, дочки ОСОБА_9, сина ОСОБА_10 та дочки ОСОБА_11.

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

04 листопада 1994 року шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано.

В подальшому, ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, було зареєстровано свою доньку - ОСОБА_3, свого онука - ОСОБА_7 та свого сина - ОСОБА_8.

У відповідності до ст.61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

За приписами ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до актів депутата Шпитьківської сільської ради Дударенка С.І. від 10.03.2018, 17.04.2018 та 23.05.2018 було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_3 (ОСОБА_3), 1996 року народження з дня народження не проживає за вказаною адресою; ОСОБА_8, 2007 року народження з дня народження за вищевказаною адресою не проживає; ОСОБА_7, 2016 року народження, за вищевказаною адресою з дня народження не проживає.

Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров'я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12.04.1985 № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Судом встановлено, що в квартирі № 9, розташованій за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Шпитьки, вулиця Гагаріна, будинок 12, зареєстровані, але не проживають: з дня свого народження та до дати прийняття рішення ОСОБА_3 (ОСОБА_3), 1996 року народження; з дня свого народження та до дати прийняття рішення ОСОБА_8, 2007 року народження; з дня свого народження та до дати прийняття рішення ОСОБА_7, 2016 року народження, що підтверджується вищезазначеними актами депутата Шпитьківської сільської ради.

Учасники процесу підтвердили факт не проживання відповідачів у спірній квартирі більше шести місяців.

Відповідачами не було надано жодних доказів, що останні здійснюють будь-які витрати на утримання квартири, оплату комунальних послуг.

Твердження відповідачів на те, що ОСОБА_1 перешкоджала їм користуватись квартирою і не допускала в квартиру, що підтверджується копією заяви до Шпитьківської сільської ради за вх. № 263 від 17.09.2018, копією протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 24.10.2018, суд не приймає до уваги, оскільки заява за вх. № 263 від 17.09.2018 та заява про вчинення кримінального правопорушення від 24.10.2018, подані ОСОБА_3 були зареєстровані вже після подання ОСОБА_1 позову про визнання особі такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а тому не можуть слугувати належним підтвердженням їх доводів.

Згідно листа начальника Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області за № 14741 від 29.12.2017 зазначено, що матеріли перевірки по зверненню ОСОБА_5 не містять ознак кримінального правопорушення, а вбачаються цивільно-правові відносини. Інших реагувань ОСОБА_5 у відповідь на дії позивача, враховуючи вищезазначений лист, в рамках цивільно-правових відносин здійснено не було.

Судом не встановлено, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 зверталися до суду із позовними заявами про усунення перешкод у користуванні майном чи іншим чином встановлювали факти неможливості проживання у спірній квартирі з об'єктивних причин.

Надані позивачем докази щодо тривалого не проживання відповідачів у спірному житлі, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

З іншої сторони відповідачами не надано доказів, які б підтверджували поважність причин не проживання в спірному житлі.

Враховуючи, що відповідачі не проживають в спірній квартирі більше півроку, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 58, 61, 64, 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Києво-Святошинської РДА Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Інформація про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрована: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_7, 2016 року народження, зареєстрований: АДРЕСА_1

Відповідач - ОСОБА_8, 2007 року народження, зареєстрований: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 15.04.2019.

Суддя: Т.В. Дубас