Рішення № 81183046, 02.04.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2316/18

Провадження № 2/345/42/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Юрчака Л.Б.

секретаря судового засідання Баран В.В.,

розглянувши у режимі відеоконференції в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів списаних з зарплатної картки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 02.10.2018 р. , просив суд визнати незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з його зарплатної картки № 5168757358405696, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) на його користь безпідставно списані грошові кошти в сумі 18 966,97 грн., 261,09 грн. процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування коштами, інфляційні втрати в сумі 38,73 грн., пеню та 5000 грн. моральної шкоди.

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що він влаштувавшись на роботу, в березні 2018 року оформив карту для виплат №5168757358405696 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Таким чином, згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» став споживачем фінансових послуг відповідача. Позивач зазначає, що отримавши в березні 2018 року заробітну плату, він довідався, що банком було одноособово стягнуто з його карткового рахунку грошові кошти у розмірі 50% від суми заробітку на погашення кредитної заборгованості. При зверненні до відповідача, позивач отримав відповідь банку про те, що з його картки списуються грошові кошти в рахунок погашення простроченої заборгованості, яка виникла через порушення ним умов кредитного договору, відповідно до умов якого йому у користування була надана платіжна картка «Універсальна» № 5457********5417 . Крім того зазначено, що банк згідно з п. 1.1.3.2..12 умов і правил надання банківських послуг має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта через невиконані зобов’язання перед банком.

З такими діями відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідач безпідставно почав проводити бездоговірне списання грошових коштів з належного йому поточного карткового рахунку, на якому знаходились кошти, отримані ним як заробітна плата, оскільки, відповідач у своїх діях керується Умовами та Правилами надання банківських послуг, тоді як порядок списання коштів з рахунку клієнта регулюється ст.1071 ЦК України, яка передбачає можливість такого списання виключно за розпорядженням клієнта. Позивач стверджує, що не надавав банку будь-якої згоди або розпорядження на списання грошових коштів з його карткового рахунку.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув (аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладена Верховним судом у постанові від 18.04.2018 року, справа № 234/10860/16-ц) .Враховуючи , що термін дії його картки «Універсальна» закінчився в 2009 році, а відповідачем не заявлялись претензії щодо погашення заборгованості, не подавались позовні заяви про стягнення боргу, то відповідно відповідач не мав права вимагати у позасудовому порядку повернення кредитних коштів.

Таким чином, позивач вважає, що у банку немав обґрунтованих законних підстав для примусового списання коштів з його карткового рахунку. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, як споживача фінансових послуг, внаслідок яких відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому повинен їх повернути .

Також, позивач в своєму позові вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральних страждань, які призвели до завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює в 5000,00 гривень і просить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 уточненні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні зменшив позовні вимоги від 02.10.2018 р. та просив суд стягнути з відповідача 18 810,96 грн., які були незаконно списані з карткового рахунку позивача № 5168757358405696 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 261,09 грн. процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування коштами , інфляційні втрати в сумі 38,73 грн..

Пояснив, що відповідачем неправомірно були списані грошові кошти з рахунку позивача, оскільки при списанні коштів банк у своїх діях керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, тоді як порядок списання коштів з рахунку клієнта регулюється ст.1071 ЦК України, яка передбачає можливість такого списання виключно за розпорядженням клієнта. Позивач ОСОБА_1 не надавав банку будь-якої згоди або розпорядження на списання грошових коштів з його карткового рахунку. А також у відповідача відсутні будь-які документи від органу державної виконавчої служби про примусове стягнення коштів, оскільки немає рішення суду, що набула законної сили , яким було б вирішено стягнути з позивача заборгованість на користь відповідача. Крім того вказав , що строк позовної давності на момент списання коштів з карти позивача ОСОБА_1 минув та Банк у такому випадку, відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не мав права вимагати у позасудовому порядку повернення кредитних коштів. У зв’язку з чим вважає, що у відповідача не було законних підстав на списання грошових коштів з рахунку його довірителя.

Представник відповідача-АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у позивача перед банком була наявна кредитна заборгованість , а умови договору передбачали можливість списання банком заборгованості з інших рахунків клієнта. 13.03.2018 року позивач підписав оновлену анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які також передбачають можливість списання банком коштів позичальника з будь-яких рахунків, відкритих у банку. Після цього , з метою отримання заробітної плати, між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку та видано нову позивачу платіжну картку. Частину коштів, які надходять на цей рахунок, банк списував в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Такі дії відповідають умовам укладених договорів, отже є договірним списанням, що не порушує норми чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2007 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг , в спрощений спосіб шляхом підписання заяви, відповідно до умов якого, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов’язався встановити ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмір 5000 грн. на карту 5457082911255417, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.163). Термін дії даної картки до 03/13 (а.с.143-144)

З відповіді на звернення позивача від 24.04.2018 р. , вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» мотивує списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 керуючись пунктом 1.1.3.2.12 Умов і правил надання банківських послуг, який передбачає право банка проводити договірне списання з усіх рахунків клієнта відкритих в банку з метою погашення кредитної заборгованості на які погодився позивач укладаючи договір з АТ КБ «Приватбанк». Зазначає, що останнє погашення за кредитною карткою позивача, позивачем було здійснено 16.07.2009 року в сумі 500 грн. Після цього залишилась заборгованість у розмірі 3 276,32 грн. (а.с.6-7).

Проте, згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.08.2007 р, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 05.02.2019 р., заборгованість позивача складає 40 922,60 грн.(а.с.164-166).

Як вбачається із матеріалів справи , 13.03.2018 року позивач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.162) та на його ім’я відповідачем відкрито картковий рахунок і видано картку для виплат № 5168757358405696.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.25,81), із його картки №5168757358405696 проводилося автоматичне списання грошових коштів, починаючи із 13 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у сумі 18 810,96 грн. (а.с.25,81164-166), а саме:

- 16 березня 2018 року у сумі 917,99 грн.;

- 29 березня 2018 року у сумі 2686,56 грн.;

- 13 квітня 2018 року у сумі 1081,50 грн.;

- 27 квітня 2018 року у сумі 2694,70 грн.;

- 14 травня 2018 року у сумі 1097,50 грн.;

- 31 травня 2018 року у сумі 2712,57 грн.;

- 15 червня 2018 року у сумі 1097,50 грн.;

-27 червня 2018 року у сумі 2712,57 грн.;

-18 липня 2018 року у сумі 1097,50 грн.

- 30 липня 2018 року в сумі 2712,57 грн..

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалася на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено списання грошових коштів з карткового рахунку позивача в рахунок погашення простроченої заборгованості, з якими позивач був ознайомлений про що поставив свій підпис в заяві від 16 серпня 2007 року та оновленій анкеті-заяві від 13.03.2018 року.

Позивач не заперечує того факту , що в нього перед банком існує не виконане грошове зобов’язання згідно кредитного договору, але заперечує право банку примусово списувати заборгованість з його карткового рахунку який позивач відкрив у березні 2018 року , в позасудовому порядку та без його розпорядження .

Як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, відповідач не звертався до суду з відповідним позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором № 5457082911255417 від 16 серпня 2007 року.

Вирішуючи пред’явлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних сум коштів судом враховується наступне.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч. 1ст. 15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Крім того, частиною першою статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до положень частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах , погоджених сторонами.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Крім того, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно із п.6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, якщо кредитором за договором є банк , що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію ,яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника , оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору , яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами укладався договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито картковий рахунок № 5168757358405696 на отримання заробітної плати, який би містив реквізити кредитного договору, передбачав реквізити рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання коштів.

Як стверджується позивачем він не надавав банку розпорядження на списання грошових коштів з його карткового рахунку № 5168757358405696, на який зараховувалася його заробітна плата, а матеріали справи не містять будь-якого рішення суду про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином судом встановлено, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», не маючи розпорядження клієнта - позивача по справі, не маючи рішення суду про стягнення коштів та не маючи на це законних підстав, неправомірно автоматично списав кошти із зарплатної картки позивача для погашення заборгованості за кредитним договором.

Доказів наявності інших підстав для автоматичного списання коштів відповідачем суду не надано.

Розрахунок безпідставно утриманих коштів доданий позивачем до позовної заяви повністю кореспондується з виписками по картрахунку договору № б/н від 16.08.2007 року за період з 16.03.2018 р. по 30.07.2018 р. , які надано відповідачем (а.с. 164-166). Сума безпідставно утриманих коштів відповідачем не оспорюється.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного ,ст.ст.3,207,626,628,638,1066,1071,1073 ЦК України, ЗаконуУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 4,5,12,13,77,79-81,89,92,258-259,263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Визнати незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів з зарплатної картки ОСОБА_1 № 5168757358405696 та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти в сумі 18 810,96 грн. , 261,09 грн. процентів в розмірі облікової ставки НБУ за користування коштами, інфляційні втрати в сумі 38,73 грн...

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЕДРПОУ 14360570) на користь Державної судової адміністрації України судові витрати у вигляді суми судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2019 року.

Суддя