Рішення № 81182316, 03.04.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9304/18

Категорія 4

2/295/343/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі - Поліщук О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю відповідача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна, –

ВСТАНОВИВ:

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна. В обгрунтування позовних вимог вказала, що 30 липня 2005 р. вона уклала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2, який був зареєстрований у виконкомі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, актовий запис № 49, від шлюбу дітей не мають. 01.02.2008 р. вона разом з ОСОБА_2 придбали однокімнатну квартиру №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомирі, яка є спільною власністю подружжя. 01.07.2013 р. шлюб з ОСОБА_2 було розірвано, що зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирський області. 11.03.2014 р. Богунський районний суд м. Житомира постановив рішення, яким визнав квартиру № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомирі спільною власністю подружжя. Визнав за нею, ОСОБА_4, право власності на Ѕ квартири № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомирі. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідач по справі, ОСОБА_2, з 07.06.2013 р. по час направлення позову до суду, в однокімнатній квартирі № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в місті Житомирі не проживає (проживає окремо у батьків за адресою: АДРЕСА_1), не утримує квартиру, що знаходиться у спільній власності, не сплачує комунальні послуги.

За період з червня 2013 р. та по час направлення позову до суду, домовленості про спільне користування власністю вона з відповідачем не досягли, існують неприязні стосунки між позивачем, відповідачем та їх родичами, на ґрунті неприязних стосунків відбуваються сварки, суперечки на межі бійок, про що проводяться виклики поліції. Спільне проживання в однокімнатній квартирі є неможливим.

Однокімнатна квартира № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в місті Житомирі є неподільною річчю відповідно до ст. 183 ЦК України, а саме неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Поділ вказаної квартири технічно не можливий.

Просить визнати за нею ОСОБА_4, право власності на однокімнатну квартиру № 15 будинку № 1 «В» по проспекту Миру м. Житомир та припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку однокімнатної квартири № 15 будинку № 1 «В» по проспекту Миру м. Житомир.

Відповідач, представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та в обгрнутування своєї позиції вказали, що судом першої інстанції при розгляді справи № 295/9304/18 фактично встановлено рішення суду першої інстанції від 30.01.2018 р. по справі № 295/5659/17, яке набрало законної сили.Під час проведення експертизи щодо вартості квартири, експертом зменшено реальну вартість квартири АДРЕСА_2 «В» в м. Житомирі, в зв'язку з відсутністю технічного паспорту БТІ після проведення переобладнання квартири по збільшенню житлової площі, яка проводилась попереднім власником.На час розгляду данної справи в Богунському районному суді м. Житомира розглядається справа № 295/19747/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк"» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 р. недійсним.Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборони відчудження об'єктів нерухомого майна № 6513987 від 01.02.2008 р. квартира по пр-т Миру, 1 «В» в м. Житомирі обтяжена забороною на відчудження.Згідно п.1 Закону України № 1204, який набрав чинності 07.06.2014 р. визначено, що протягом дії цього закону не може бути примусово звернено, відчуджено без згоди власника нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадян України, позивачльника або майнового поручителя за споживчим кредитом наданого йому в іноземній валюті.

Суд, повно, всебічно та об’єктивно встановивши обставини справи, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наявні у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, встановив.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано 01 липня 2013 р. (ОСОБА_6 І-ТП № 058096) (а. с. 6).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 11.03.2014 р. визнано квартиру квартиру №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир спільною власністю подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_4. За ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частини вказаної квартири. (а. с. 7-8).

Зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 являється власником Ѕ частини квартиру №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир на підставі рішенням Богунського районного суду м. Житомир від 11.03.2014 р. (а. с. 9).

Згідно висновку експерта № 826/07.18 від 12.07.2018 р., (в рамках цивільних справ № 295/8646/13 та № 295/1112/14) на вирішення якому було поставлено питання: «Чи можливе одночасне проживання двох сімей в однокімнатній квартирі №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир», свідчить, що у вказаній квартирі передбачається проживання однієї сім’ї. (а. с. 28-31).

Задля повного та об`єктивного розгляду справи, 31.10.2018 р. винесено ухвалу, якою заяву представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи було поставлено питання: «Яка ринкова вартість квартири № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир.» (а. с. 71-72).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 841/12.18 від 12.12.2018 р., складеного судовим експертом ОСОБА_7 08.12.2017 р., вбачається, що на момент проведення дослідження, «…Дійсна ринкова вартість квартири №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир, станом на грудень 2018 р. становить 470 800 (чотириста сімдесят тисяч вісімсот грн.) (а. с. 96-110).

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо здійснення права спільної часткової власності, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На виконання вимог чинного законодавства позивачем 05 лютого 2019 р. на депозитний рахунок Богунського районного суду були зараховані кошти відповідно вартості Ѕ частини квартири №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир у сумі 235 400 грн. (а. с. 120-122).

Суд критично відноситься до позиції відповідача в частині, закриття провадження по справі, так як, на його думку, вказаний спір вже був предметом розгляду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Під час слухання справи суд надав оцінку вказаному клопотанню ухваливши рішення від 12.02.2019 р. (а. с. 146).

Крім того, відповідач вважає, що експертом, при оцінці квартири, зменшено реальну вартість квартири.

З цього приводу суд вважає позицію відповідача необ’єктивною, так як при розгляді клопотання позивача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи відповідачу роз’яснювався порядок оскарження даної ухвали але відповідач своїм правом, саме за цією позицією, не скористався.

Разом з тим суд звертає увагу, що дійсно, по справі № 295/8646/13 та № 295/1112/14 було проведено судову будівельно-технічну експертизу але на вирішення експертів ставилися питання: «Чи можливе одночасне проживання двох сімей в однокімнатній квартирі №15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир?», «Чи потребує отримання документів, що дають право на встановлення в житловій квартирі додаткових дверей з метою покращення звуко – та теплоізоляції?». Питання щодо ринкової вартості вказаної квартири не ставилося. (а. с. 28-31).

З питання щодо заборони відчуження спірної квартири суд також виходить з вимог чинного законодавства.

Так, диспозиція ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачає порядок наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, а саме у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Відповідні висновки міститься в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 р. по справі № 6-4 цс14 та постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 р. по справі № 6-2925 цс15.

Таким чином, правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року (з послідуючими змінами), роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається гідно із законом або є неможливим ( ч. 2 ст. 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його часки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 р. у справі № 6-81цс11.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р., прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-68цс14), зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1ст. 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Враховуючи усе вищевикладене, на основі повного та всебічного дослідження доказів, в контексті розуміння правових норм чинного законодавства, прийнявши до уваги, що частка відповідача у квартирі № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, суд вважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача так як у нього є фактичне місця проживання. Враховуючи й той факт, що позивачем попередньо внесено вартість частки належної на праві спільної часткової власності відповідача на депозитний рахунок суду, тож у суду є усі правові підстави у сенсі розуміння ч.1 ст. 364 ЦК України задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири № 15 будинку 1 «В» по проспекту Миру в м. Житомир разом із стягненням з ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі вартості 1/2 частки квартири, що складає згідно висновку експертизи від 12.12.2018 року - 235 400 грн., та як наслідок визнати за ОСОБА_4 право власності на вказану частку нерухомого майна.

Керуючись вимогами ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 328, 355, 357, 358, 361, 364, 365ЦКУкраїни,ст.ст.12, 13, 83, 206, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, 1983 р. н. (ідентифікаційний № НОМЕР_1) право власності на однокімнатну квартиру № 15 будинку № 1 «В» по проспекту Миру м. Житомир.

Припинити право власності ОСОБА_2, 1982 р. н. (ідентифікаційний № НОМЕР_2) на 1/2 частку однокімнатної квартири № 15 будинку № 1 «В» по проспекту Миру м. Житомир.

Сплатити з депозитного рахунку Богунського районного суду м. Житомир на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за Ѕ частини квартири № 15 будинку № 1 «В» по проспекту Миру м. Житомир у сумі 235 400 (двісті тридцять п’яти тисяч чотириста грн.) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2019 року.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка