Рішення № 81179516, 20.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 175/1976/18

№ провадження 2/208/1456/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Шаповал І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В травні 2018 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з позовною заявою до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н від 10.05.2007 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3700,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв’язку з чим станом на 31.03.2018 рік утворилась заборгованість в розмірі 25806,70 грн., яка складається з 3700 грн. – заборгованість за кредитом; 20401,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1205,08 грн. – штраф (процентна складова).

Тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

27 серпня 2018 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відкрито провадження у справі.

17 січня 2019 року представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якій він просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Зазначив, що останній платіж відповідач в рахунок погашення заборгованості було здійснено 17.06.2011 в сумі 3,13грн. Після зазначеної дати було здійснено ще один платіж через чотири роки, а саме – 09.09.2015 рок, тобто вже за межами трирічного строку давності. Також у відзиві представник зазначив, що надані позивачем розрахунки не є допустимими доказами з огляду на те, що такий розрахунок не є первинним документом, який може свідчити про наявність заборгованості перед банком. А тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

07 лютого 2019р. представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій він не погодився з позицією представника відповідача. Зазначив, що договірні стосунки між Банком та відповідачем виникли шляхом приєднання відповідача до Умов і Правил надання банком послуг. Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином. Кредитний договір повністю відповідає вимогам до письмової форми правочину. Пояснив, що відповідач, згідно кредитного договору б\н від 10.05.2007р. отримав кредит у з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Також надав виписку по рахунку, яка, на його думку, підтверджує факт обізнаності відповідача з умовами договору. Щодо нарахування одночасно штрафу та пені зазначив, що штраф та пеня мають різне призначення та функції у цивільних правовідносинах, а тому підлягають стягненню та не суперечать ст..61 Конституції України. Стосовно строків позовної давності пояснив, що відповідно до п.9.12 умов та правил, договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання, якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. А тому вважає, що кредитний договір продовжує свою дію та ним при зверненні до суду дотримано строк позовної давності. Також підкреслив, що до позовних вимог про стягнення пені позовна давність також не застосовується, оскільки порушення зобов’язання триває. А тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачем при пред’явленні позову до суду було надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

19 березня 2019 року представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, розглянувши справу за наявними в ній м матеріалами з урахуванням позиції, викладеної у відзиві.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була підписана заява б/н від 10.05.2007 року (а.с.10). У вказаній заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга цієї статті говорить про те, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК в якості однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків вказується на договори.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на час укладення Кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитонадавач зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Відповідно до частини першою та другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частина 1 статті 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Поняття «кредитного договору» зазначеному у статті 1054 ЦК України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем суду (а.с11-16), визначено, що разом пам'ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становлять укладений договір про надання банківських послуг.

В той же час, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, що в сукупності із заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування.

В позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що наявна заява, в якій виражена згода останнього з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять договір про надання банківських послуг, під чим, зокрема, стоїть підпис останнього.

Однак, самі Умови та правила надання банківських послуг не містять жодних відміток ОСОБА_1 щодо ознайомлення із ними, або підпису позичальника щодо згоди із ними.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Таким чином, враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви Умови та правил надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на вище викладене судом вбачається, що між сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обовязок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Окрім вище викладеного, позивачем суду не надано доказів того, що відповідна банківська картка передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують суму кредитного ліміту, строк дії цієї картки, відсоткову ставку по кредиту, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту у розмірі т.п.). Вказана заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

У позовній заяві зазначено, що відповідачу позивачем було надано кредит у розмірі 3700,00 гривень, при цьому із дослідженої в судовому засіданні заяви, розмір кредитного ліміту взагалі не зазначено.

Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку із зазначенням , який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, тобто перевірити доведеність предмету позову.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки "Універсальна" , не надано належних доказів укладення та виконання договору між сторонами,зарахування коштів на кредитну картку позичальника, видачу коштів готівкою та ін.

Згідно правових позицій Верховного суду України, викладених у справах №6-240цс14, №6-16цс15, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови та правила, якщо не має підпису позичальника про ознайомлення з їх змістом.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, а тому підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності за заявою представника відповідача, про який ним зазначено, відсутні.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України підстав для відшкодування позивачу судового збору не має.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 554, 610, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 41, 81, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001 м. Київ, вулиця Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (м. Кам’янське, пр.Більшовицький, 31-9) про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ізотов В. М.