Рішення № 81178743, 16.04.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/17984/18

Провадження №2/200/2337/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

15 квітня 2019 року. Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Томаш В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Військової частини А1035 до ОСОБА_1 «про стягнення матеріальної шкоди», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем та входить до складу військової частини А1035 та його призначено на посаду кулеметника - розвідника відділення глибинної розвідки взводу глибинної розвідки роти глибинної розвідки військової частини А1035.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_1, діючи із порушенням вимог законодавства, вчинив втрату державного військового майна, яке було видано військовослужбовцю у користування, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини А1035ч., просить стягнути з ОСОБА_1В грошову суму у розмірі 52 296 грн., 36 коп..

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що будучи військовослужбовцем Збройних Сил України відповідач ОСОБА_1, діючи із порушенням вимог законодавства, вчинив втрату державного військового майна, яке було видано військовослужбовцю у користування, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини А1035ч. Згідно наказу командира військової частини – польова пошта В0136 від 23 листопада 2015 року №696, у відповідності до вимог: ЗУ «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV, Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 23.06.1995р. №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», наказу Міністерства оборони України від 15.03.2004 №82 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України», позаштатним юрисконсультом військової частини – польова пошта В0136 солдатом ОСОБА_3 проведено службове розслідування стосовно притягнення до матеріальної відповідальності солдата ОСОБА_1 за фактом втрати (розкрадання) військового майна, яке закріплено за військовою частиною.

В ході службового розслідування за фактом втрати (розкрадання) військового майна (речового майна) встановлено: солдатом ОСОБА_1, усні та письмові пояснення щодо суттєвих обставин події не надавалися, також, посадова особа (відповідальна за проведення службового розслідування) була позбавлена можливості взяти письмові пояснення у солдата ОСОБА_1 та осіб, причетних до факту втрати (розкрадання) військового майна, у зв’язку із відсутністю відповідача на службі по причині самовільного залишення військової частини пп В0136 01.01.2015р., залишенням зазначеним військовослужбовцем меж території Дніпропетровського військового клінічного госпіталю в/ч А4615 09.12.2015р., неявка військовослужбовця на службі у військовій частині з 09.12.2015р. по сьогоднішній день. Під час проведення службового розслідування з’ясовано: відповідно до інформації наданої у рапорті сержанта з МТЗ РГР молодшого сержанта ОСОБА_2 від 23.11.2015р. №3757 вбачається наступне: «…солдат ОСОБА_1 не здав отримане їм майно, а саме: плащ-намет, мішок речовий, шолом металевий, фляга з чохлом, рушник, бушлат (куртка польова утеплена), ремінь поясний, ремінь брючний, котелок, спальний мішок, бляха з символікою України, матрац, кружка, ложка, бронежилет «Корсар».

Згідно із Довідкою-розрахунком про вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати майна речової та продовольчої служби відповідачем ОСОБА_1 від 29.09.2015р., не здано речове майно на загальну суму в розмірі – 5511,06грн. (п’ять тисяч п’ятсот одинадцять грн., 06 коп.) при цьому, вартість майна із урахуванням кратності в цілому становить – 52296,36грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті дев’яносто шість грн., 36 коп.). Коефіцієнт кратності ціни втраченого майна встановлено на підставі пункту 14 частини ІІІ Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 23.06.1995р. №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».

Факт видачі Відповідачу у користування військового майна підтверджується:

-Роздавально-здавальною відомістю №86 від 28.08.2014р., найменування:

бронежилет «Корсар» 1 шт.;

-Роздавально-здавальною відомістю №76 від 09.08.2014р., найменування:

спальник, матрац, кружка, ложка по 1 шт.;

-Ордером №200 б/д з пункту прийому особового складу (ППОС),

найменування: за списком, в тому числі – плащ-намет, мішок речовий, фляга з чохлом, рушник, бушлат (куртка польова утеплена), ремінь поясний, ремінь брючний, котелок, бляха з символікою України по 1 шт.

В ході службового розслідування не знайдено підтверджуючі факти щодо втрати (розкрадання) солдатом ОСОБА_1 речового та продовольчого майна: через необережність, та/або внаслідок стихійного лиха, воєнних дій, проведення антитерористичної (миротворчої) операції або внаслідок диверсій, та/або внаслідок пожежі, катастрофи, аварії.

Відповідно висновку акту службового розслідування затвердженого ТВО командира військової частини – польова пошта В0136 27.01.2016р. солдат ОСОБА_1 (Відповідач) визнаний винною особою, яким заподіяна умисна дійсна шкода шляхом втрати (розкрадання) військового майна переданого йому у користування, яке є державною власністю та закріплено за в/ч пп В0136, у зв’язку із чим, військовослужбовець має нести підвищену матеріальну відповідальність за заподіяну державі матеріальну шкоду з його вини, що передбачено приписами Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 23.06.1995р. №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», у розмірі - 52296,36грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті дев’яносто шість грн., 36 коп.)

Відповідно акту службового розслідування затвердженого ТВО командира військової частини – польова пошта В0136 27.01.2016р. винесений Наказ командира в/ч пп В0136 №39 про підсумки службового розслідування стосовно не здачі військового майна солдатом ОСОБА_1, за яким, зокрема, наказано: п.1 Помічнику командира з фінансово-економічної роботи – начальнику фінансово економічної служби, при поновленні виплати грошового забезпечення, утримати з солдата ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, що складає - 52296,36грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті дев’яносто шість грн., 36 коп.)

У зв’язку із тим, що відповідач самовільно залишив військову частину та не з’являвся на службі без поважних причин, військова частина призупинила виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, керуючись підпунктом 34.4 розділу ХХХІV наказу МОУ №260 від 11.06.2008р. де визначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2018 р. ( номер справи 183/7946/15) ухвалено рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів , передбачених ч.3 ст. 407 , ч.4 ст. 407 КК України .

Витягом з книги грошових стягнень і нарахувань військової частини А1035 від 08.11.2018 р. за №3997 підтверджується відсутність здійснення утримання з солдата ОСОБА_1 будь-яких грошових сум на відшкодування шкоди завданої державі внаслідок втрати (розкрадання) речового майна військової частини А1035.

Військовою частиною А 1035 був поданий цивільний позов у кримінальному провадженню, але залишений без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги військової частини А1035 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно п.6 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.1166 ЦК України, ст. ст. 11,15,37,60, 174, 214,215,224-226,265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Військової частини А1035 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної протиправними діями – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Військової частини А1035 (р/р 31258211454501 Державна казначейська служба України у м.Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 24982143) суму матеріальної шкоди за втрату майна у розмірі 52 296,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (прож: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя: _______В.І. Томаш