Вирок № 81176678, 16.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4991/18

Провадження № 1-кп/127/258/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Безпалюка А.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 20 у м. Вінниці кримінальне провадження №12018020010002847 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, яка має на утриманні двох неповнолітній дітей, не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судиму,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.07.2018 близько 14.00 год., перебуваючи в коридорі спільного користування будинку № 7 по вул. М. Ващука м. Вінниці, на сходинковій клітці першого поверху побачила велосипед марки «Ocean х-ісе» салатового кольору, який належить ОСОБА_3 Діючи таємно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1В взяла вказаний велосипед та повела його до виходу.

В подальшому ОСОБА_1 безперешкодно вивезла велосипед марки «Ocean х-ісе» салатового кольору, з приміщення будинку та з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вартість велосипеду марки «Ocean х-ісе» згідно висновку експерта № 4377/18-21 від 17.08.2018 складає 2061,50 грн. Своїми діями ОСОБА_1 завдала ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2061,50 грн.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, щиро розкаялася та дала показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Пояснила суду, що 04.07.2018 вона перебувала у знайомих за адресою:м. Вінниця, вул. М. Ващука, буд.7. Коли йшла додому, на сходинковій клітці першого поверху помітила велосипед марки «Ocean х-ісе» салатового кольору. Вивела даний велосипед із будинку та в подальшому продала за 200 грн. Отримані кошти витратила на власні потреби. Однак, в подальшому вказаний велосипед викупила та він був визнаний працівниками поліції речовим доказом. Потерпілому шкоду відшкодовано в повному обсязі. Обвинувачена ОСОБА_1 просила суд суворо її не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, претензій до обвинуваченої немає, стосовно міри покарання покладається на розсуд суду.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з’ясовано чи правильно розуміє обвинувачена ОСОБА_1 зміст всіх обставин справи, чи не має сумнівів у добровільності її позиції.

Одночасно обвинуваченій ОСОБА_1 судом роз’яснено, що в такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а також особу обвинуваченої, яка раніше не судима.

Крім того, судом враховано ту обставину, що ОСОБА_1 згідно характеристики МКП «ЖЕК №7» № 218 від 20.08.2018 позитивно характеризується за місцем проживання, скарг від сусідів на поведінку ОСОБА_1 не надходило.

Згідно довідки КП «ВОНД» «Соціотерапія» №2058 від 08.08.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на диспансерному наркологічному обліку перебуває з 15.01.2015 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.

Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_4» № 20/3698 від 14.08.2018 ОСОБА_1 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 08.08.2018 не перебуває.

Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченої, суд вважає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченої, яка визнала свою вину, добровільно відшкодувала шкоду потерпілому, щиро розкаялася, яка має на утриманні двох неповнолітній дітей, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді штрафу в межах санкції статті.

Згідно ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 572 грн. 00 коп., оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ОСОБА_1 злочину.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи складає 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 572 (п’ятсот сімдесят дві) гривні.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2018 на велосипед марки «Ocean Х-ісе», салатового кольору, який добровільно надав ОСОБА_5 скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12018020010002847:

- велосипед торгової марки «OCEAN», моделі «Х-ісе DX 26», салатового кольору, який добровільно надав ОСОБА_5, переданий до камери зберігання при ВВП ГУНП у Вінницькій області – повернути власнику.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: