Рішення № 81172290, 02.04.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/16/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 Справа № 908/37/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали

за позовом: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (69063, вул. Олександрівська, буд. 26, м. Запоріжжя)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Літинського Андрія Олександровича (АДРЕСА_1)

про стягнення 7012 грн. 26 коп.

Представники сторін:

Від позивача : Ліщинська Ж.А., довіреність № 01/01-19/1004 від 02.11.2018

Від відповідача: Літинський А.О., НОМЕР_1;

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району до Фізичної особи підприємця Літинського Андрія Олександровича про стягнення 7012 грн. 26 коп., що складається з 6690 грн. 06коп. основного боргу, 96грн. 94 коп. 3% річних, 225грн. 26 коп. суми індексу інфляції.

08.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/37/19 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.01.2019 порушено провадження у справі № 908/37/19 за правилами загального позовного провадження. Провадженню присвоєно номер 32/16/19, справа призначена до розгляду на 14.02.2019. Строк розгляду спору продовжувався до 15.04.2019. підготовче засідання відкладалось до 21.03.2019. Ухвалою від 21.03.2019 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 02.04.2019.

08 лютого 2019 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив суму основного боргу на 581 грн. 74 коп., суму 3% річних на 15грн. 63 коп., суму індексу інфляції на 87грн. 43 коп. З урахуванням поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 7271 грн. 80 коп. , суму 3% річних в розмірі 112 грн. 57 коп. , суму індексу інфляції в розмірі 312 грн. 69 коп.

Заява судом прийнята до розгляду та задоволена.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав викладених в відзиві на позовну заяву. Крім того, 21.03.2019 від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача на відповідь на відзив (долучені до матеріалів справи).

Судовий процес проводився із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 02.04.2019 в присутності представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 між позивачем (Уповноважений орган за договором) і відповідачем (користувач за договором) був укладений договір № 65 на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі - договір). Згідно з умовами договори сторони узгодили, що: позивач надає відповідачу право за плату тимчасово використовувати місце для розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Запоріжжя (що слідує з пункту 1.1. договору);

Згідно з п. 1.4 договору, користувач (відповідач) використовує надане йому місце відповідно до виданого паспорту прив'язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та умовах, визначених договором.

Підставою для розміщення тимчасової споруди за договором є паспорт прив'язки (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, розрахунок плати за користування місцем тимчасової споруди визначаються у додатку до договору.

Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором (підпункт 3.2.4 пункту 3.2. договору).

Додатком № 1 до договору є фотофіксація місця розташування тимчасової споруди з прив'язкою для місцевості. Адресою розміщення тимчасової споруди є вул. Академіка Амосова, 1, площа місця розташування ТС - 28.8 м, що також відображено у заяві відповідача про укладання договору від 26.12.2017.

Додатком №2 до договору є паспорт прив'язки № ТС-О-079/1424 від 19.10.2017 року з терміном дії до 19.10.2022 року, виданого Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради на відповідача (реєстраційний помер 5049).

В додатку № 3 до договору наведений розрахунок плати за договором.

Згідно пункту 4.1. договору плата за ним визначається на підставі середньої базової ставки та коригуючи коефіцієнтів, затверджених Запорізькою міською радою та чинних на момент укладення договору. Розрахунок плати оформлюється додатком до договору та є невід'ємною частиною.

Строки оплати по договору визначені сторонами - щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у договорі банківський рахунок (що встановлено п. 4.2. договору).

В додатку № 3 до договору, що є невід'ємною частиною договору, в п. 4.1. наведений розрахунок плати за договором.

Відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за користування місцем для розташування тимчасової споруди, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми боргу за договором з урахування індексу інфляції та 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, виходячи з наступного:

До господарського суду звернулась Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району з вимогою про стягнення з фізичної особи - підприємця Літинського Андрія Олександровича заборгованості за договором № 65 від 29.12.2017 на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2017 громадянин Літинський А.О добровільно звернувся до районної адміністрації з письмовим проханням укласти з ним договір на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (відповідно до рішення ЗМР від 25.08.2016 № 52). До заяви відповідачем були додані усі необхідні документи.

Копія особистої заяви Літинського А.О. від 26.12.2017 та перелік документів долучені до матеріалів справи.

Відповідно до розділу 2 Положення про порядок укладання договорів на право користування місцем для розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та засобу пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м. Запоріжжі та визначення розміру плати за цими договорами, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25.08.2016 № 52 між позивачем (уповноважений орган за договором) і відповідачем (користувач за договором) був укладений договір № 65 від 29.12.2017 на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (договір типовий є додатком Положення від 25.08.2016 № 52).

Спірний договір був підписаний відповідачем особисто.

Рішення Запорізької міської ради від 25.08.2016 № 52 «Про затвердження Положень, що регулюють правовідносини функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та об'єктів дрібнороздрібної торговельної мережі на території м.Запоріжжя» знаходиться у вільному публічному доступі (офіційний сайт ЗМР - http://zp.gov.uа/uk). Рішення Запорізької міської ради, громадянином Літинським А.О. не оскаржувалось.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення умов договору та норм діючого законодавства, оплата за договором відповідачем не проводилась, що призвело до виникнення заборгованості. В відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись частину 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанову Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 918/633/16.

Заперечуючи проти позову вказує на те, що враховуючи, що паспорт прив'язки не визначає місце для розміщення тимчасової споруди у відповідача відсутні зобов'язання за укладеним договором. Відповідач вказує на те, що Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі-Порядок) визначає механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності , реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування, та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв'язку з розміщенням ТС. Відповідач зазначає, що паспорт прив'язки не визначає місце для розташування тимчасової споруди і тому унеможливлює виконання зобов'язань за господарським договором № 65 від 29.12.2017 на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Заперечення відповідача судом не приймаються, виходячи з наступного: частиною ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем пред'явлена до стягнення сума плати за договором на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору № 65 від 29.12.2017. Розділом 4 даного договору сторонами узгоджено плату та порядок розрахунків за користування.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем плата за користування наданої відповідачу земельної ділянки з моменту укладення даного договір не вносилась.

Враховуючи викладене, предметом даного позову є стягнення плати за договором на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на підставі договору № 65 від 29.12.2017.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В свою чергу, відповідач у відзиві не спростував факт відсутності у нього зобов'язань за договором № 65 від 29.12.2017 та не підтвердив факт його виконання. Відсутність можливості здійснювати підприємницьку діяльність з будь-яких підстав, не звільніє підприємця від виконання зобовязань за укладеними договрами.

За частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України діє презумція правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На момент розгляду спору договір є правомірним правочином і в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання відповідачем.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином.

Враховуючи викладене, суд визнає доведеними належними доказами вимоги по стягненню з відповідача суми заборгованості за договором № 65 від 29.12.2017 на право користування місцем для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в розмірі 7271грн. 80 коп.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивачем пред'явлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 312 грн. 69 коп. та 3% річних в розмірі 112грн. 57 коп.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий розрахунок, та встановлено, що сума інфляційних втрат в розмірі 312грн. 69 коп. та 3% річних в розмірі 112грн. 57 коп. розраховані вірно, вимоги по їх стягненню доведені та підлягають задоволенню.

Контррозрахунок відповідач суду не надав.

Крім того, в запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на справи № 908/2183/18, 908/763/17 та 908/36/19, що розглядались в Господарському суді Запорізької області. Суд не приймає до уваги ці посилання, оскільки зазначені справи стосуються інших правовідносин сторін і жодним чином не повязані з даним предметом спору.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (69063, вул. Олександрівська, буд. 26, м. Запоріжжя) до відповідача: Фізичної особи - підприємця Літинського Андрія Олександровича (69068, м. Запоріжжя, вул.8 Березня, буд32, кВ. 368) задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Літинського Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_2) на користь Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (69063, вул.Олександрівська, буд. 26, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025440) 7271 (сім тисяч двісті сімдесят одна) грн. 80 коп. суми основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн.57 коп. суми трьох процентів річних, 312 (триста дванадцять) грн. 69 коп. суми інфляційних втрат, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. суми судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано "16" квітня 2019.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій