Рішення № 81164808, 02.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20542/18

Провадження № 2/761/1443/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м.Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м.Києві (далі - третя особа), в якому просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю в два календарні місяці з дня набрання рішенням законної після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка являється його матір'ю, яка була зареєстрована і фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1.

До складу спадщини померлої входить: 51/100 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору дарування від 19 червня 2002 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 58/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору дарування від 30 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Інших спадкоємців, окрім ОСОБА_3, немає.

Проте, позивач не звертався з заявою про прийняття спадщини його померлої матері ОСОБА_4, враховуючи несприятливі сімейні обставини. Так, у його дружини ОСОБА_7. помер батько, вони з дружиною займались його похованням та оформленням спадкових справ. Згодом, коли померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4, друга трагедія в родині негативно вплинула на його психологічний стан, внаслідок чого він був позбавлений можливості займатись оформленням спадкових прав, так як перебував у пригніченому стані. Крім того, позивач вважав, що він фактично прийняв спадщину після смерті його матері, оскільки користувався квартирами за адресою: АДРЕСА_1; та за адресою: АДРЕСА_2 та зберігав там свої речі.

Отже, строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 був пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку з чим існує необхідність у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримаа, просиа їх задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у поданих відзиві та поясненнях просили розглянути справу за відсутності представників та вказали, що при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 07 червня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У подальшому в судовому засіданні протокольною ухвалою було вирішено проводити розгляд вказаної справи у загальному позовному провадженні із проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року витребувано у Першій Київській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 30.01.2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши представника позивача, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлені та підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами наступні факти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 8).

ОСОБА_4 є матір'ю позивача ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (мати позивача - ОСОБА_4) (а.с. 7) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (після розірвання шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4) (а.с. 14).

До складу спадщини померлої входить: 51/100 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору дарування від 19 червня 2002 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 58/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору дарування від 30 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Як вбачається із заповіту від 07.12.2006 року, ОСОБА_4 належну їй на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 (а.с. 84).

Згідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За умовами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Вимогами статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Враховуючи встановлені судом обставини судом прийшов до висновку, що у позивача виникли цивільно-правові відносини щодо спадкування за заповітом на майно після смерті ОСОБА_4

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 22.11.2018 року звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом на 51/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).

У той же час, листом від 22.11.2018 №11/02-14, Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила позивача про те, що видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру за заповітом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 неможливо, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с. 98).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив про поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки він вважав, що прийняв її автоматично, оскільки вступив у фактичне управління спадковим майном, фактично користувався нею, ніс витрати по її утриманню.

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведені обставини, поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд прийшов до висновку про можливість поновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на майно померлої.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 211, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1271, 1272 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживає в АДРЕСА_3.

Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса м.Київ, вул..Хрещатик, 36.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2019 року