Рішення № 81161945, 08.04.2019, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/28/19

Провадження № 2/326/97/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді Чапланової О.М.,

при секретарі Бородай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 березня 2014 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7271300, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальнісгь водіїв, які на законних підставах керують автомобілем «Dаеwоо Lanos», державний реєстраційний номер «АР 5825 СО».

03 грудня 2014 року в Запорізькій області в м. Мелітополі по пр. Б.Хмельницького мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1, який керував забезпеченим автомобілем «Dаеwоо Lanos», державний реєстраційний номер «АР 5825 СО», та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Внаслідок вказаної ДТП зазначеним пішоходам були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2016 року відповідача було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та притягнуто до відповідальносгі.

Представник потерпілої від ДТП - ОСОБА_5 звернулася до страховика - позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АС/7271300. На підставі страхового акту №ОЦ/016/000/16/0083 від 07.10.2016 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» представнику потерпілої ОСОБА_4 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 34 900 грн.

Також на підставі страхового акту №ОЦ/016/000/16/0138 від 01.12.2016 року позивачем було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 2 557 грн. 75 коп. Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» склав 37 457 грн. 75 коп.

Підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2016 року відповідач, керуючи автомобілем «Dаеwоо Lanos», державний реєстраційний номер «АР 5825 СО», здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після чого самовільно залишив місце пригоди.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням зазначеного, у відповідача виникло зобов’язання відшкодувати ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №AС/7271300.

Право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 02 грудня 2016 року. З метою досудового врегулювапня спору відповідачу було направлено претензією про відшкодування збитків в порядку регресу. На виконання вказаного зобов’язання відповідачем 31 жовтня 2017 року було сплачено ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» частину страхового відшкодування у розмірі 2 557 грн. 75 коп. Залишок заборгованості складає 34 900 грн. 00 коп.

В подальшому ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було.

Позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 34 900 грн. та судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору, в розмірі 1762 грн.

Представник позивача, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, надав письмове клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, справу розглянути за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив не надав.

В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, представник позивача у письмовій заяві проти заочного розгляду справи не заперечував, тому, суд ухвалив на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України розглянути справу заочно.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши матеріали даної справи, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2016 року встановлено, що 03.12.2014 року, приблизно о 17-45 годині, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем ДЕУ, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Кірова в напрямку вул. Шмідта. На шляху прямування водій ОСОБА_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи ОСОБА_3В та ОСОБА_4, мав технічну можливість запобігти наїзду, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого в районі буд. 41, на нерегульованому пішохідному переході скоїв на них наїзд. Своїми протиправними діями поставив їх в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілих без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавлених можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими ними при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалим допомогу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10, 18.1 ПДР України. Порушення п.п. 2.10, 18.1 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_1, знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і її наслідками. В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; осколкові переломи гілок правої лобкової і правої сідничної кісток зі зміщенням кісткових уламків і крововиливом в м'які тканини тазу; відкритий осколковий перелом лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків і наявністю рани лівої гомілки, проникаючої в зону перелому кістки; закритий косий перелом правої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням; косий перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; закритий осколковий перелом правої плечової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків; синці верхніх і нижніх кінцівок, садна кистей.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 880 від 14.01.2015 р. у потерпілої ОСОБА_4 були виявлені наступні тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; осколкові переломи гілок правої лобкової і правої сідничної кісток зі зміщенням кісткових уламків і крововиливом в м'які тканини тазу; відкритий осколковий перелом лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків і наявністю рани лівої гомілки, проникаючої в зону перелому кістки; закритий косий перелом правої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням; косий перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; закритий осколковий перелом правої плечової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків; синці верхніх і нижніх кінцівок, садна кистей. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: в області лівої гомілки - тяжкі, небезпечні для життя, в області тазу, правого плеча та правої гомілки (як окремо так і в сукупності) - середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий (більш ніж 21 день) розлад здоров'я, закрита-черепно-мозкова травма - легкі, що потягли за собою короткочасний (більш ніж 6, але менш ніж 21 день) розлад здоров'я, садна та синці кінцівок - легкі.

В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України та з урахуванням ст. 70 ч.1 КК України призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь законного представника ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану неповнолітній дочці ОСОБА_4, в розмірі 51750 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн., а всього 56250 грн.; на користь законного представника ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану неповнолітній дочці ОСОБА_3, в розмірі 2750 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн., а всього 7250 грн. Цивільні позови законного представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та законного представника потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди визнано такими, що не підлягають розгляду в кримінальному провадженні. Роз'яснено законним представникам потерпілих їх право звернутися у порядку цивільного судочинства. В позові ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено. В позові ОСОБА_5, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної і моральної шкоди відмовлено (а.с.11-14).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2016 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 змінено в частині вирішення цивільних позовів законного представника ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_3, цивільних позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_1: на користь законного представника ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану неповнолітній дочці ОСОБА_9, в розмірі 96 252; на користь законного представника ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану неповнолітній дочці ОСОБА_3, в розмірі 47 500 грн.; на користь цивільних позивачів: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень кожному. На підставі ч. 5 ст.72 КК України, зараховано обвинуваченому в строк відбування призначеного покарання, строк його попереднього увязнення за період з 21 січня 2016 року по 10 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без змін (а.с.15-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно із п. 11 вказаної Постанови, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Регресну вимогу може бути пред'явлено протягом трьох років із дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди.

Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до ч.1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Згідно з Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7271300 між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 31 березня 2014 року укладений договір, відповідно до п.2 якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Строк дії договору з 00-00 год. 01.04.2014 року до 31.03.2015 року включно. Договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії (п.3). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, - сто тисяч грн.; за шкоду, заподіяну майну, - п’ятдесят тисяч грн., розмір франшизи – 500 грн. (п.4-5). Страхувальник - ОСОБА_2 (п.6). Забезпечений транспортний засіб: тип ТЗ – В1, LANOS TF694 DAEWOO, номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску, місце реєстрації – м. Бердянськ (п.7) (а.с.88-89).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV).

Судом встановлено, що порушення ОСОБА_1, який керував автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 № 1306, призвело до наїзду 03.12.2014 року керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_3В та ОСОБА_4 В результаті наїзду пішохід ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, пішохід ОСОБА_3 – тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Поставивши своїми протиправними діями пішоходів ОСОБА_3В та ОСОБА_4 в небезпечне для життя становище, ОСОБА_1 порушив п. 2.10.ПДР та з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілих без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавлених можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими ними при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалим допомогу.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України та з урахуванням ст. 70 ч.1 КК України призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2016 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 змінено в частині вирішення цивільних позовів та на підставі ч. 5 ст.72 КК України, зараховано обвинуваченому в строк відбування призначеного покарання, строк його попереднього ув’язнення за період з 21 січня 2016 року по 10 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без змін.

На момент ДТП, яка сталася 03.12.2014 року з вини ОСОБА_1, його цивільно-правова відповідальність, як водія, який на законних підставах керував транспортним засобом «Dаеwоо Lanos», державний реєстраційний номер «АР 5825 СО», була застрахована відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС № 7271300, виданого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Договором страхування передбачена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, - сто тисяч грн.; за шкоду, заподіяну майну, - п’ятдесят тисяч грн., розмір франшизи – 500 грн. (а.с.88-89).

Згідно із п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Судом встановлено, що представник потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою від 08.07.2016 року, яка надійшла до страхової компанії 17.08.2016 року, в якій просила здійснити відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, що сталася 03.12.2014 року з вини водія ОСОБА_1, який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження. В заяві зазначено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7271300. Зміст вимоги: відшкодування витрат, пов’язаних із пошкодженням майна – особистих речей ОСОБА_4 та відшкодування витрат за шкоду, нанесену здоров’ю ОСОБА_4 (а.с.21). У підтвердження витрат, пов’язаних із лікуванням потерпілої від ДТП - ОСОБА_4 до вказаної заяви додані: свідоцтво про народження ОСОБА_4, медичні документи, товарні чеки, квитанції, накладні, рахунки та довідки про вартість лікування (а.с.21-53).

На підставі зазначеної заяви та доданих до неї документів позивачем було складено висновок про виплату страхового відшкодування та страховий акт № ОЦ/016/000/16/0083 від 07.10.2016 року на суму 34900 грн. (витрати на лікування потерпілого) (а.с.54-55).

Згідно із платіжним дорученням № 7973 від 11 жовтня 2016 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на рахунок, зазначений у заяві представника потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - ОСОБА_5, перераховано страхове відшкодування на підставі страхового акту №ОЦ/016/000/16/0083 від 07.10.2016 року в сумі 34900 грн. (а.с.55 зворотній бік).

На підставі заяви представника потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - ОСОБА_5 від 28.11.2016 року та доданих до неї документів (а.с.56-63) позивачем було складено висновок про виплату страхового відшкодування та страховий акт № ОЦ/016/000/16/0138 від 01.12.2016 року на суму 2557,75 грн. (витрати на лікування потерпілого) (а.с.64-65).

Згідно із платіжним дорученням № 8198 від 02 грудня 2016 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на рахунок, зазначений у заяві представника потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - ОСОБА_5, перераховано страхове відшкодування на підставі страхового акту №ОЦ/016/000/16/0138 від 01.12.2016 року в сумі 2557,75 грн. (а.с.65 зворотній бік).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 26.10.2017 року відповідачу було направлено претензією про відшкодування в порядку регресу збитків, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування за Полісом № АС/7271300 потерпілій в результаті ДТП, що сталася 03.12.2014 року, в сумі 37 457,75 грн. (а.с.66-67).

Позивачем зазначено, що на виконання вказаного зобов’язання відповідачем 31.10.2017 року сплачено частину страхового відшкодування у розмірі 2557,75 грн. Залишок заборгованості складає 34 900 грн. 00 коп.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 24 Закону № 1961-IV, у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було розслідувано обставини страхової події та визнано ДТП, що сталася 03.12.2014 року за участю забезпеченого транспортного засобу DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якої ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, страховим випадком. На підставі заяв, наданих представником потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 - ОСОБА_5, та доданих до заяв документів, передбачених ст. 24 Закону № 1961-IV, позивач здійснив розрахунок розміру страхового відшкодування та перерахував на рахунок, зазначений у заявах ОСОБА_5, страхове відшкодування за Полісом АС/7271300 від 31 березня 2014 року в сумі 34900,00 грн. та в сумі 2557,75 грн. Зазначені суми страхового відшкодування складались з витрат на лікування потерпілої від ДТП ОСОБА_4

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із підпунктом «в» підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2016 року встановлено, що 03.12.2014 року, приблизно о 17-45 годині, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем ДЕУ, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області з боку вул. Кірова в напрямку вул. Шмідта. На шляху прямування водій ОСОБА_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи ОСОБА_3В та ОСОБА_4, мав технічну можливість запобігти наїзду, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого в районі буд. 41, на нерегульованому пішохідному переході скоїв на них наїзд. Своїми протиправними діями поставив їх в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілих без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавлених можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими ними при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалим допомогу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10, 18.1 ПДР України. Порушення п.п. 2.10, 18.1 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_1, знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і її наслідками.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 34 900 грн., що складалось з витрат на лікування потерпілої від ДТП ОСОБА_4, заснована на законі.

Судом встановлено, що страхове відшкодування витрат, у зв’язку з лікуванням потерпілої, в сумі 34900 грн. за Полісом АС/7271300 від 31 березня 2014 року здійснено відповідно до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підтверджено наданим позивачем платіжним дорученням № 7973 від 11 жовтня 2016 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З відповідача необхідно стягнути на користь позивача в порядку регресу витрати, пов’язані з відшкодуванням за Полісом АС/7271300 від 31 березня 2014 року витрат на лікування потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, в сумі 34900 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VІ з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по оплаті судового збору у сумі 1762 грн., які підтверджені наданим позивачем платіжним дорученням (а.с.1).

Керуючись: ст.ст. 993, 979, 999, 1166, 1177, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 264-265, 273, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674- VІ суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_3, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що знаходиться за адресою: вул. Кирилівська, б.40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681, р/р: 26503010191901 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 34 900 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_3, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що знаходиться за адресою: вул. Кирилівська, б.40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення виготовлено в повному обсязі 15 квітня 2019 року.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Приморським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, надавши в Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження за адресою: вул. Кирилівська, б.40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_3.

Суддя: підпис ОСОБА_10

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

08.04.2019