Рішення № 81161238, 15.04.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1184/18

Провадження № 2/317/49/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Вознесенівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що він з 18.07.1994 працював у ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», остання посада – керівник групи інформаційних систем відділу інформаційних технологій.

29.11.2017 його звільнено з посади за згодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України. Факт і строки трудових правовідносин з відповідачем підтверджуються записами в трудовій книжці.

При звільненні відповідач не в повному обсязі виплатив йому заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 10097,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач просив стягнути на його користь компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 67313,40 грн., а також компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Також, у зв’язку з протиправними діями відповідача та порушенням прав позивача при звільненні, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Наголошував на стягненні з відповідача на його користь, крім іншого, витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. Зауважив, що відповідач перерахував на його ім’я заборгованість по заробітній платі в розмірі 10097,00 грн., у зв’язку з чим він відмовляється від вказаної позовної вимоги.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позов також підтримала. Зазначила, що ОСОБА_1 перераховано заборгованість по нарахованій, але не виплачені заробітній платі, в розмірі 10097,00 грн., у зв’язку з чим, позивач відмовляється від вказаної позовної вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на раніше наданий відзив на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі, ОСОБА_1 перерахована у грудні 2018 року, а відтак вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Зауважив на тому, що інші позовні вимоги позивачем та його представником не обґрунтовані, не надано розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки та не надано доказів завдання моральної шкоди та на підтвердження витрат на правову допомогу, а відтак у задоволенні вказаних вимог також необхідно відмовити.

Представник третьої особи Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції до суду не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, пояснення щодо позову суду не надавав.

Суд, з’ясувавши позицію сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з записом в трудовій книжці, з 18.07.1994 працював у Публічному акціонерному товаристві «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (а.с. 6-10).

Наказом № 02-222/к від 28.11.2017 позивача звільнено 29.11.2017 за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Того ж дня, ОСОБА_1 ознайомився з наказом, отримав трудову книжку та зазначив, що претензій не має (а.с. 12).

Факт і строки трудових правовідносин з відповідачем підтверджуються записами в трудовій книжці та копією наказу про звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплено у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до копії розрахункового листка за листопад 2017 року, ОСОБА_1 нараховано до виплати 10097,00 грн., однак вказана сума при звільненні сплачена йому не була (а.с. 11).

Згідно з копією платіжного доручення № 628 від 07.12.2018 та платіжної відомості від 22.03.2019, вищевказана сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 перерахована 07.12.2018.

Зазначене у судовому засідання підтверджував як позивач з його представником, так і представник відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, вимога позовної заяви про стягнення з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10097,00 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 компенсації за невчасно виплачену заробітну платну в сумі 67313,40 грн., слід зазначити наступне.

Позивачем не доведено існування порушення встановлених строків виплати заробітної плати та не обґрунтовано вказаної оспорюваної суми, відтак вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, необхідно вказати наступне.

Хоча позивачем і не надано відповідного детального розрахунку суми середнього заробітку, суд, керуючись ст. 5 ЦПК України, захищаючи права, свободи та інтереси фізичної особи, у спосіб, визначений законом, проводить власний розрахунок вказаної суми.

Судом встановлено, що всупереч вимог ст. 116 КЗпП України, в день звільнення ОСОБА_1, останньому не було виплачено всіх сум, що належать йому від підприємства, а саме заробітної плати у розмірі 10097,00 грн.

Фактичний розрахунок з позивачем відбувся 07.12.2018.

Відповідно до Довідки про середню заробітну плату (дохід) від 16.01.2019, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 603,02 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відтак, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки з дня звільнення – 29.11.2017 по день фактичного розрахунку – 07.12.2018 складає 153770,10 грн. (255 робочих днів х 603,02 грн. середньоденної заробітної плати).

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., то вона задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення.

Крім того, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача в сумі 1537,70 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Беручи до уваги, що позивачем до позову не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 15, 16, 23, 82 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірка, вул. Сонячна, 12) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЄДРПОУ 00194122, 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, адреса реєстрації: 70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірка, вул. Сонячна, 12) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 153770,10 грн. (сто п’ятдесят три тисячі сімсот сімдесят грн. 10 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЄДРПОУ 00194122, 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15) в дохід держави судові витрати у сумі 1537,70 грн. (одна тисяча п’ятсот тридцять сім грн. 70 коп.).

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.04.2019.

Суддя С.В. Яркіна