Рішення № 81153782, 27.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/358/18

Провадження №2/359/230/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми,

встановив:

І. Позиція позивача та заперечення відповідача.

1. В січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та посилався на те, що 6 червня 2009 року він позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 6000 гривень. 14 листопада 2010 року позивач позичив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 13000 гривень. Крім того, у судовому засіданні, що проводилось 9 жовтня 2017 року в приміщенні Великобагачан-ського районного суду Полтавської області, відповідач зізнався у тому, що він позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 24000 гривень. 4 вересня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про повернення позики. Однак відповідач ухилявся від добровільного виконання цього грошового зобов'язання. Тому ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики в розмірі 19000 гривень, суму інфляції за час прострочення в розмірі 780 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 168 гривень 74 копійок.

2. В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог: просить стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики в розмірі 24000 гривень, суму інфляції за час прострочення в розмірі 780 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 168 гривень 74 копійок.

3. ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що відповідач ніколи не позичав у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 24000 гривень. Крім того, ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності. Тому ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 просять суд відмовити у задоволенні позову.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

4. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 7 лютого 2018 року (а.с.22-23) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

5. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 серпня 2018 року (а.с.48-49) підготовче провадження було закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

6. Інші процесуальні дії не вчинялись у цивільній справі.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

7. 6 червня 2008 року ОСОБА_3 передав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000 гривень, а ОСОБА_4 зобов'язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів. Ці обставини підтверджуються реченням «Я, ОСОБА_4, беру у ОСОБА_3 в займи суму в шість тисяч гривень», викладеним в розписці, складеній 6 червня 2008 року відповідачем (а.с.8).

8. 14 листопада 2010 року ОСОБА_3 вдруге передав відповідачу грошові кошти в розмірі 13000 гривень, а ОСОБА_4 зобов'язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів. Ці обставини підтверджуються реченням «Розписка дана мною ОСОБА_4 ОСОБА_3 про те, що я взяла гроші в сумі тринадцять тисяч гривень в позику», викладеним в розписці, складеній 14 листопада 2010 року відповідачем (а.с.9).

9. Навіть в листі, надісланому 12 вересня 2017 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.54), ОСОБА_4 зізналась у тому, що вона позичила у ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 19000 гривень.

10. Крім того, з мотивувальної частини рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 9 жовтня 2017 року (а.с.61-62), а також ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 січня 2019 року (а.с.76-77) вбачається, що ОСОБА_4 позичила у позивача грошові кошти в загальному розмірі 19000 гривень (6000 + 13000). На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

11. Вказані обставини переконливо свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються параграфом 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

IV. Норми закону, які застосував суд при вирішенні спору.

12. Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

13. Згідно з ч.2 ст.1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

14. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

15. Згідно з ч.1 ст.1050 цього Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

V. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності підстав лише для часткового задоволення позову.

16. В розписках, складених ОСОБА_4, не визначений строк повернення позики. 4 вересня 2017 року ОСОБА_3 надіслав відповідачу вимогу про повернення позики в розмірі 19000 гривень (а.с.10). З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12) вбачається, що 9 вересня 2017 року ОСОБА_4 особисто отримала вказану вимогу. Ці обставини свідчать про те, що з того дня розпочався 30-денний строк для повернення позики. Перебіг цього строку закінчився 9 жовтня 2017 року.

17. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що у вказаний строк ОСОБА_4 повернула позивачу позику. Тому у неї виник борг по поверненню позики в розмірі 19000 гривень, а також борг по сплаті суми інфляції за час прострочення в розмірі 780 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 156 гривень. Ці обставини підтверджуються письмовими розрахунками, викладеними в позовній заяві (а.с.5).

18. Відповідач категорично відмовляється від погашення вказаного боргу.

19. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача належить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 19000 гривень, суму інфляції за час прострочення в розмірі 780 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 156 гривень.

VI. Аргументи, відхилені судом, та підстави їх відхилення.

20. Як вбачається з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Зокрема, укладення договору позики жодним чином не може ґрунтуватись на показаннях свідків.

21. Дійсно, в матеріалах цивільної справи міститься DVD-диск (а.с.7), на якому міститься звукозапис зізнання ОСОБА_4 в тому, що вона позичила у позивача грошові кошти в розмірі 24000 гривень. Однак за своєю правовою природою пояснення відповідача є недопустимим доказом, який не може підтверджувати отримання позики в такому значному розмірі. Крім того, отримання ОСОБА_4 позики в розмірі 24000 гривень спростовується рішенням Велико-багачанського районного суду Полтавської області від 9 жовтня 2017 року та ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 січня 2019 року.

22. Як вбачається з системного аналізу ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли вона довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

23. Право ОСОБА_3 на отримання позики було порушено 9 жовтня 2017 року. Саме з того дня, а не з дня укладення договору позики, розпочався трирічний строк позовної давності. Станом на день пред'явлення позики цей строк не закінчився. Тому суд критично оцінює доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності.

VII. Розподіл судових витрат.

24. За правилом, передбаченим ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ОСОБА_3 сплатив судовий збір в розмірі 640 гривень. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.2). Однак пред'явлений ним позов задоволений на 79,90%.

25. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_4 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 511 гривень 36 копійок.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265 та ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 19000 гривень, суму інфляції за час прострочення в розмірі 780 гривень та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 156 гривень.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення боргу за договором позики та трьох процентів річних від простроченої суми в більшому розмірі ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в розмірі 511 гривень 36 копійок.

Повний текст рішення суду складений 15 квітня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець