Рішення № 81150876, 10.04.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/967/19

2/215/1098/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дгніпропетровської області

у складі:

головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Зоріній А.В.

За участю представника

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №1 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди,-

СУТЬ СПОРУ:

25.02.2019 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 150228 грн. моральної шкоди, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці з 01.10.2004 по 13.02.2019 прохідником на ПрАТ ним отримано три хронічні професійні захворювання: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». ЛН першого ступеня; 2) вібраційна хвороба другої стадії, від дії локальної вібрації, виражений периферичний ангіодистонічний з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях та частинами акроангіоспазмами, двобічний плечолопатковий пері артроз(ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартрозу у поєднанні з періартрозомліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступення); 3) радикулопітія поперекова-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та перефиричним нейросудинним синдромами, нейродистрофієюу вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом правового та лівого колінного суглобів (ПФ справа – другого ступеня, зліва – першого-другого ступеня). Дані хронічні професійні захворювання, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.11.2018 виникли з вини роботодавця.

Згідно довідки МСЕК від 14.04.2004 первинно позивачу встановлена з 14.04.2004 безстроково 5% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 2003 року.

Згідно довідки МСЕК від 12.02.2019 позивачу первинно встановлена з 04.02.2019 по 01.02.2020 третя група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60% по трьом професійним захворюванням та повторно 5% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 2003 року.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювання позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав.

Представник ПрАТ ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та відзив на позовну заяву в якому вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров’я. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення факту матеріальної шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 працював прохідником 14 років 4 місяці, в саме з 01.10.2004 по 13.02.2019, в шкідливих умовах праці на ПрАТ.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.11.2018, позивачу встановлено три хронічні професійні захворювання: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». ЛН першого ступеня; 2) вібраційна хвороба другої стадії, від дії локальної вібрації, виражений периферичний ангіодистонічний з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях та частинами акроангіоспазмами, двобічний плечолопатковий пері артроз(ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартрозу у поєднанні з періартрозомліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступення); 3) радикулопітія поперекова-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та перефиричним нейросудинним синдромами, нейродистрофієюу вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом правового та лівого колінного суглобів (ПФ справа – другого ступеня, зліва – першого-другого ступеня) (а.с.20-24).

Згідно довідки МСЕК від 14.04.2004 первинно позивачу встановлена з 14.04.2004 безстроково 5% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 2003 року (а.с.25).

Згідно довідки МСЕК від 12.02.2019 позивачу первинно встановлена з 04.02.2019 по 01.02.2020 третя група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60% по трьом професійним захворюванням та повторно 5% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 2003 року (а.с.26).

Спірні правовідносини регулюються наступним законодавством:

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2 внаслідок отриманих ним професійних захворюваннях та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов’язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено хронічні професійні захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є вплив пилу фіброгенної дії концентрацією вище гранично-допустимої, недосконалість технологічного процесу, дія загальної вібрації та шуму, рівень яких перевищує допустимий. Важкість праці відноситься до 3 класу 4 ступеня шкідливості (а.с.20-24).

Позивач працював в на ПрАТ в умовах впливу шкідливих факторів 14 роки 4 місяці (а.с.29-31).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача, характер захворювання, пов’язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв’язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43,49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268,273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_2 - 50000 /п’ятдесят тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - 768 грн. 40 коп. судового збору на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Повне рішення складено 15.04.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2, 50047, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ««ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місце знаходження, 50066, м. Кривий Ріг, Покровський район, ЄДРПОУ 00190977.

СУДДЯ: